Десь під тином розстелю кожуха і переночую, щоб уранці знов піти мурувати".
11. Тоді Прийдешній сказав їм: "Коли залунає Час — приходьте з передмістя до середини міста, на головні вулиці й майдани.
12. Одімкніть усі крамниці і, не боючись, одягніться по своїй уподобі, бо це ж ваші руки створили все те.
13. Взуйтеся в гарні чоботи і виберіть добротні вбрання — і для літньої спеки, і для зимньої негоди.
14. Але не як мавпи, що їх показують у цирку, але як годиться розумній людині.
15. І не візьміть зайвого, бо завжди матимете потрібне.
16. Бо в Часі всі працюватимуть для всіх і всі знатимуть, чого всім потрібно.
17. І коли подеруться ваші черевики — в громадській коморі вже чекатиме на них зміна.
18. І коли змиється ваша сорочка, ви прийдете і візьмете Другу.
19. Істинно-бо кажу вам: так буде, коли пролунає Час, бо працюватимуть люди не для невідомих прибутків багатирів, але для себе, і не зроблять для себе поганої вовни чи гнилої підошви, але все буде добротне й всього буде вдосталь".
20. І хто слухав його, очі їм блищали, високо здіймалося чоло і легко дихали груди.
21. Але прийшла ніч, і народ розійшовся по домівках, розмовляючи про дивні пророцтва.
22. А він пішов далі, й безпритульні супроводили його, ідучи до середини міста.
23. Він проходив великими майданами й широкими вулицями, заллятими електричним світлом. Обабіч тяглися величезні будинки, пишні палаци, з високими вікнами й міцними дверима.
24. І спитав Прийдешній: "Хто спить у цих величезних будівлях і хто має приміщення в цих пишних палацах?"
25. І відповіли йому: "Ніхто, бо це — церква, ото — суд, отам — банок, а онде — управління базарами".
26. Він стомився і сів на лаві в громадському садку, кажучи: "Спатимемо отут".
27. Але безпритульні повідомили його, кажучи: "Товаришу, це заборонено".
28. І сказав Прийдешній: "Миша має свою нору й гайвороння свої кубла, але людина не знає, де може лягти відпочити.
29. Коли ви почуєте, що зазвучав Час — візьміть ті розкішні будинки, одімкніть палаци — і оселіться в них.
30. Так-бо годиться: хто не має сьогодні притулку, хай матиме тоді найкращі помешкання.
31. Але не робіть із них хлівів і не відгороджуйте кожній родині стійла, мов тій худобі.
32. Дайте кожному куток, де б він міг спокійно відпочити і без перешкод працювати.
33. Але не прив'язуйте кожну жінку до окремої печи і не розділяйте дітей від їхніх однолітків.
34. Хай будуть у громадських домах спільні їдальні і великі кімнати для загальних бесід і розваг, і хай діти ваші зростають укупі, товаришуючи змалку.
35. І буде кожний дім подібний до вулика, куди кожна бджола летить з своєю нескою меду.
36. І все місто буде, мов та пасіка, де розумний пасічник перекладає з одного вулика до другого стільки вощини й меду, щоб іскрізь їх вистачило і всі були завдоволені.
37. Бо не житимуть купки людей окремо, як звірі у лісі, тільки всі разом, за єдиним планом розподіляючи працю і з єдиних комор беручи все потрібне для життя".
38. Так малював Прийдешній майбутній Час, доки, стомившись, не задрімав.
39. І почув чиюсь руку у своїй кишені, і прокинувся раптом.
40. Благаючи, злодій казав: "Прости мені, не відав-бо, що творив, але я голодний і гадав у тебе щось знайти. Не кричи, бо мене візьмуть до в'язниці і держатимуть там у неволі".
41. "Іди з миром, бідолахо! Коли чиниш так з голоду — винний той, хто змушує тебе голодувати, і той кари гідний, а не ти.
42. Але коли злодіюєш, маючи змогу заробити чесною працею — ти хорий, і не до в'язниці, тільки до лікарні треба тебе віддати.
43. Та не журися, бо прийде Час — і не буде злодіїв. Навіщо красти, коли все є? І навіщо лапати в чужій кишені, коли там, як і в своїй, нічого немає, бо не треба мати?
44. Істинно-бо кажу тобі: не буде при Часі ані суду, ані в'язниць і тюрем, бо нікого буде судити і злочинство вмре без ніяких кар".
45. І пішов Прийдешній далі, і на розі вуличному крикнула на нього розмальована жінка, кажучи: "Іди до мене й кохатимемось аж до ранку".
46. І вона притулилась близько до нього, зазираючи в вічі, і тягла до себе.
47. Але він відказав твердо: "Голос твій нещирий, і обличчя скривлене штучною посмішкою. Я не хочу того кохання, що ти продаєш тут на розі кожному, хто схоче того".
48. Тоді змінився вигляд у жінки, і вона зарепетувала: "Я голодна і хочу їсти. В мене маленька дитина. Батько покинув нас, і я мушу чимсь годувати немовлятко".
49. Але він спитав її: "Чому ж ти не працюєш, як інші, щоб із заробітку годувати й себе, й дитину свою?"
50. Відповіла розмальована жінка: "Мене прогнали з роботи, коли я завагітніла, мені не було куди подітись, і я відзвичаїлась од праці.
51. Коли б ти знав, як платять за жіночу працю і як поводяться з нами, ти б не казав прикрих слів і не питав, як дійшла я до такого життя.
52. Коли ти не хочеш мене, я піду шукати іншого чоловіка, і він дасть нам чого їсти взавтра. Я не хочу згинути з голоду.
53. Чимало жінок вбиває чи кидає напризволяще своїх дітей, але я не можу кинути свою дитину. Вовчиця пестить своїх вовченят, а я жінка, я людина, і я хочу, щоб моя дитина жила".
54. Тоді сказав він безталанній: "Жінко! Коли залунає Час — тобі непотрібно буде продавати свою фальшовану любов, але й ти, й дитина твоя, не вважаючи на це, житимете.
55. Бо не буде одної матери в дитини, але всі жінки будуть матерями всіх дітей.
56. І не кине батько своєї дитини, бо не буде в нього цієї дитини, але для всіх дітей він буде за батька, і всі діти матимуть за батьків усіх дорослих.
57. Бо не для самих батьків живе дитина і не самі батьки хочуть, щоб виросла вона жвава й розумна.
58. І не заслуга в тім, щоб породити дітей — це вміє і кожна звірина — але заслуга з дитини виховати людину, щоб була дужча й розумніша від своїх батьків.
59. І несила батькам це зробити, і не будуть у Часі батьки намагатися це зробити, але віддадуть своїх дітей для виховання досвідченим людям.
60. Подивіться на комашню й побачите, як безплідні комашки плекають яєчка здорової самиці, як пораються коло маленьких дитинчат, не питаючи, хто їх породив, бо це громадяни єдиної сім'ї трудящих.
61. Отож не буде чого клопотатися долею дітей, коли залунає Час.
62. Істинно-бо кажу тобі: коли б не було дітей — не було б чого жити людству. Тільки бажання створити дітям краще життя спонукує людей страждати, борючись із другими людьми — тепер — і з єдиною природою — в Часі.
63. І ще кажу тобі: коли прийде Час, ніхто більше не схоче твого силуваного кохання, твоєї фальшованої любови, бо справжня любов не матиме тоді перешкод і вільне кохання сяятиме між людей животворчим світлом.
64. А тепер іди, моя дочко й сестро, і спробуй не грішити проти свого тіла й душі, бо хороба незабаром гноєм піде по жилах і отрута роз'їсть болячками душу".
65. І пішла жінка з плачем, кажучи: "Що мені робити, поки прийде Час? Де б знайшла я працю?"
66. І коли він лишивсь один, роздумуючи на вуличному розі, до нього підійшов якийсь озброєний чоловік і сказав, штовхнувши в плече: "Тут заборонено спинятися".
67. І спитав Прийдешній: "А хто ж ти такий, що маєш право штовхати й проганяти?"
68. І відповів озброєний: "Я нічний вартовий і виконую наказа, що його дано мені.
69. Бо в цих будинках — незчисленні багатства, і коли б злодії туди вскочили, коли я вартую, мене було б жорстоко покарано".
70. "А хіба ті багатства твої, чи, може, тобі дають якусь частку з них?"
71. Чоловік засміявся і сказав: "Я нічого не маю, крім мізерної платні за те, що не сплю кожної ночи й ходжу тут біля брами".
72. І сказав Прийдешній: "Отак собака стереже двір свого господаря, сидячи на ланцюгу, що його прив'язано до дроту, а в нагороду йому дають сухі кістки, щоб не здох, і б'ють бичем, щоб був лихий".
73. І пішов геть, бо вже розвиднювалося і юрба народу чекала на нього біля церкви, бо думала, що з його новий пророк.
Розділ V
1. Було храмове свято, і зійшлося багато прочан, з'їхалось попів і побожних людей.
2. І хтось спитав його: "А що цим буде, коли прийде Час?"
3. І відповів прилюдно: "Що я знаю про це? Але вони мають чого боятися. Долю їхню вирішено.
4. Це про них-бо сказано єсть: служба дійшла до краю, і мовчать дзвони смерти й омани".
5. І почув його старший піп, і закричав голосно: "Цей чоловік блюзнірствує. Хай піде геть звідси!"
6. І кинулися до нього попи й побожні люди, й хотіли вигонити його з церкви.
7. Але він сказав їм: "Горе вам, попи й побожні люди, що замикаєте двері земного раю й нікому не дозволяєте туди входити.
8. Горе вам, попи й побожні люди, наваплені гроби, розфарбовані зовні, а всередині повні гнилизни й брудних гробаків.
9. Горе вам, попи й побожні люди, що з'їдаєте останні гроші обдурених удов і сиріт, ніби для молитви й благочестивих справ.
10. Горе вам, попи й побожні люди, що проповідуєте невсипущу працю в бідності, піст і убоге життя, а сами жируєте і відкладаєте в скрині срібло й злото.
11. Горе вам, попи й побожні люди, що втовкмачуєте несвідомим брехні про небесне блаженство, щоб не боролися вони на землі за своє щастя проти багатих і можновладних.
12. Горе вам, облудники і фарисеї, що знесилюєте робітничі руки й змушуєте селянські спини в покорі схилятися перед можновладцями, кажучи: терпіть на землі і воздається вам десь на небі.
13. Горе вам, лихі зміюки, що навчаєте: вдарять тебе зліва, повернися, щоб били ще й справа, терпи, бо в терпінні спасіння.
14. Горе вам, попи й побожні люди, що вчите пригноблених і ображених: коріться гнобителям вашим, благословляйте ворогів ваших, моліться за тих, хто ненавидить вас.
15. Горе вам, безсовісні народовбивці, що допомагаєте всім, хто знущається з робітників і селян, хто визискує працю трудящих і смокче з них кров.
16. Горе вам, прислужники насильства і влади гнобителів, що кажете: любіть тих, хто вбиває вас, коріться наказам — і мзда ваша велика буде десь на небі".
17. Тоді один державний муж сказав йому: "Чоловіче, коли кажеш так, ти ображаєш і нас, представників влади, що складають закони, їм же коритися повинен народ".
18. І відповів Прийдешній: "Є влада і влада. Є влада, що хоче вічного нерівенства і вічного насильства, і є влада, що вбиває сама себе — про неї я колись іще розкажу.
19. Але вам кажу так само: горе й вам, законники й моралісти, що обплутуєте світ правилами, де тільки для вас писана воля, воля гнобити, воля визискувати.
20.