Хоча в його серці не було так багато любові, як у моєму, але всю її разом з самим своїм серцем він віддавав мені та нашим дітям, які в нас з ним народилися. Він неймовірно захоплювався мною, боготворив, обожнював мене. І найбільшою мрією його життя, найбільшим його бажанням було розвинути в собі таку ж повноту любові, яку маю я. І на цьому шляху я стала його гуру. Я навчила його молитися Богові про любов — і він почав наповнюватися любов'ю з її первісного джерела. А ще, завдяки тому, що він так сильно мене любить, він дуже швидко ставав таким, як я, переймаючи мої якості і наповнюючися любов'ю від мене. Через те що я його теж дуже сильно люблю, цей канал працював так само, як у моєму дитинстві працював канал, яким любов текла до мене від моїх батьків.
О ні, не подумайте, що ми були парою на кшталт тих, де жінка грає роль мамочки для свого чоловіка-недоростка. Мій чоловік з самого початку був справжнім чоловіком, опікуючися мною, захищаючи мене, дуже гідно забезпечуючи нашу родину фінансово. Він завжди був моїм опертям, моїм кам'яним муром, рішучим, мужнім плечем, за яке я трималася. Бо, які б у мене не були стосунки з Богом, я все одно залишаюся звичайною жінкою, яка потребує підтримки з боку свого коханого чоловіка. І підтримка з його боку завжди була бездоганною. Я все ж таки мудра жінка і покохала гідного чоловіка.
А він був таким щасливим! І я прекрасно розумію, чому. Коли з людиною відбувається процес наповнення любов'ю, вона відчуває неймовірне щастя. І чим більша інтенсивність цього процесу, тим інтенсивніше відчуття щастя. Крім того, на відміну від мене, раніше він не мав у собі багато любові, тож цей величезний контраст між тим, що було в його серці раніше, і тим що там ставало, робив його щастя ще гострішим. Радість повсякчасно переповнювала його. І за це він був безмежно вдячний мені та Богові. А я була вдячна йому за те, що він так щиро і вповні ділився своєю радістю зі мною, нашими дітьми і всіма навколо.
А потім 2022 року мій чоловік загинув на війні, захищаючи наш народ від кацапської навали. І я, побиваючися, спитала у Бога, чому це з ним сталося.
— Це його добра карма. Коли людина залишає тіло швидко, легко, без болю, без страждань, — це наслідок її доброї карми. Снайперська куля прямо в голову — прекрасна миттєва смерть, мрія кожного мудреця, який знає, що тіло змінити доведеться всім, а от зробити це так, щоб не корчитися в муках, таланить лише щасливчикам. Та й старість — геть не така вже й приємна річ. Він її вдало уникнув. Зараз йому дуже добре. У наступному втіленні ви з ним знов будете подружжям, живучи в набагато кращому світі. А поки ти можеш спілкуватися з ним так само, як ти спілкуєшся зі Мною у своєму серці, — відповів мені Бог і ніжно поцілував мої очі.
Раніше я шукала і знаходила в моєму серці лише Бога, а тепер так само моя любов влаштувала мені в моєму серці зустріч з моїм чоловіком.
— Добрий день, коханий, — сказала я йому. — Я за тобою скучаю. Чого це ти так несподівано втік з нашої планети? Я розумію бажання астронома побувати на якійсь далекій-далекій планеті в якомусь куточку космосу, недосяжному для дослідника на Землі. Але це вийшло якось раптово для нас з дітьми. Тобі там дуже добре?
— Кохана, схоже, що ти мені заздриш, — пожартував він (він прекрасно знав, що я ніколи не заздрю йому, а завжди радію всьому доброму, що з ним стається). — Звісно, мені дуже добре — набагато краще, ніж у мокрому, холодному окопі, перенаселеному мишами, де я залишив тіло. Але я не підставляв навмисно мою голову під снайперську кулю. Я добросовісно робив усе можливе, щоб кацапи не змогли мене вбити. Але така вже була моя доля, створена моїми вчинками в минулих утіленнях. І я дуже вдячний їй, хоча вона мене тимчасово з тобою розлучила. Вважай, що я у відрядженні. Коли я бував у відрядженні, ти теж за мною скучала.
— Що з тобою відбувається? — поцікавилась я.
— Я поки що у стані між утіленнями. І цей стан дуже цікавий, прикольний і класний.
— І що ти робиш у цьому стані?
— Не астрономічні дослідження. Я досліджую своє минуле — своє життя в цьому втіленні. Осмислюю його. Усвідомлюю. Роблю висновки. Коли я народжуся в новому тілі, за законами природи я не пам'ятатиму минуле, але всі мої усвідомлення, всі мої висновки з нього, які я зробив під час цього мого втілення і які я роблю зараз, визначатимуть моє розуміння життя, мою свідомість, мій характер, мої бажання, мій спосіб життя у моєму наступному втілені. Тож я зараз намагаюся отримати максимальну користь з цієї нагоди: якнайкраще викарбувати в моїй свідомості ці коштовні висновки. А ще я маю можливість спостерігати за вами. І я нею користуюся. І мене засмучує, що ви за мною побиваєтеся, ніби зі мною сталося щось погане. Припиняйте це! Хоча так роблять майже всі близькі тих, хто покидає тіло, але це геть не правильно, це дуже велика помилка. Не тужи, наша з тобою любов знов зведе нас разом, це я знаю точно. У наступному втіленні ми знову покохаємо одне одного. І знову це буде, наче вперше: захопливо, романтично, зворушливо. Тільки вже на вищому рівні любові, глибше, чистіше, повніше. Адже ми повсякчасно розвиваємося.
— Так. Я знаю, що ми в наступному втілені знову будемо подружжям. Сам Бог мені про це сказав.
— Круто! Значить, моє бачення не хибить. Я тебе дуже сильно кохаю. І вічно кохатиму. Я вічно тебе шукатиму і вічно знаходитиму. До речі, я був у касці та бронежилеті, коли до мене прилетіла та куля моєї долі, і тіло моє хлопці забрали, тож ви отримаєте компенсацію, а вона велика. Бачиш, я про вас дбав до останньої миті: насправді я надягав каску та бронежилет не стільки для того, щоб захиститися, скільки саме для того, щоб, якщо що, ви отримали компенсацію. І мав рацію: каска мене не захистила, куля її пробила, а от компенсація повинна бути.
— Дякую. Я тебе теж дуже сильно кохаю.
— Я тобі теж дякую. І цілую. Поцьомай від мене дітей. І мамі з татом привіт передай. Хай у вас завжди усе буде добре. Будьте щасливі, як завжди. Тимчасові розлуки — невіддільна частина життя. Вони ще більше посилюють любов. Любов у розлуці — це вид щастя, завдяки якому завжди настає нова зустріч, яка є ще більшим щастям. Якби не було розлук, не було б і зустрічей. Розлуки і зустрічі — це видихи і вдихи, якими дихає любов. Тож видихаємо, щоб знову вдихнути, — попрощався він того разу.
Поки він не народиться в новому тілі в якомусь іншому світі, де я теж народжуся, щоб знову стати його дружиною, ми щодня спілкуємося з ним у наших серцях, так само як ми спілкуємося з Богом.
Я обіцяла розповісти про мої стосунки з Богом, і може здатися, що відхилилася від цієї теми, почавши розповідати про мої стосунки з моїм чоловіком. Але насправді стосунки людини з її коханою половинкою є невіддільною частиною її стосунків з Богом. І бачачи якість стосунків людини з її коханою половинкою, можна судити про якість її стосунків з Богом.
— А чого ми з тобою під час наших зустрічей лише розмовляємо? — одного разу спитав мій коханий чоловік, коли ми в черговий раз спілкувалися з ним після залишення ним його тіла, і поцілував мої очі, так само як цілує мої очі Бог. А я поцілувала його в губи і ніжно обняла його за шию.
— Круто, я не знала, що так можна, — зауважила я, коли ми націлувалися досхочу. — Виходить, що навіть ця тимчасова розлука — не така вже і розлука. Виходить, що для любові взагалі не буває ні втрат, ні перепон.
— Ні втрат, ні перепон, — погодився він. — Лише вічна єдність у свободі. Такі наші стосунки з Богом. І такі наші з тобою стосунки одне з одним, бо вони є поширенням наших стосунків з Богом. Будь-яка справжня любов, а не лише подружня, має такі ж самі якості, як любов між людиною і Богом. Наші діти сьогодні теж почали зі мною спілкуватися. Вони тобі про це розповіли?
— Так. Я про це знаю. Це я їх навчила. Воістину, ні втрат, ні перепон.