Третій. Розкажи нам, Хомо, якою ти невидимою силою орудуєш?
Хома. Не цікавтесь, а то язика проковтнете... Ну ж, починайте веселитись!.. "По щучому велінню, по моєму хотінню": старі навскоки та навприсяди, хлопці губи настановляйте та гудіть, а дівчата на їх губах бринькайте!..
Старі танцюють, хлопці оддимають губи, дівчата бринькають.
Так, ловко! А ти, Гавриле, грай на губах Гальчиних. Пішов світ навиворіт!..
ЗАВІСА
ДІЯ ТРЕТЯ
Королівські хороми. Король і королиха сидять у кріслах засмучені, королівна лежить хвора на ліжку.
ЯВА 1
Король. З скількох земель вже приїздили лікарі, а ні один не зміг вигоїти моєї хворої дочки. Один тільки дідок, старець, сказав, щоб знайти такого чоловіка, котрий би розсмішив королівну, і зараз вона одужає.
Королиха. Та чи знайдеться ж такий?
Король. Я послав гонців по всіх царствах-государствах: на схід і на захід, на південь і на північ — шукать такого. Якщо він розсмішить нашу доню, то віддам йому півкоролівства свого і грошей скільки тисячів, ще й дочку висватаю за нього.
Гонець (вбігає). Королю величний!.. З'явивсь якийсь сміхотвор, що гарячу смолу ковта, стьожки з рота сота; торбинка несе йому яйця, а капелюх яешню смажить... Ще й по канату ходить і через голову перекидається!
Король. Веди його швидш сюди!
Королиха. Я ще не бачила, як торбинка яйця несе.
ЯВА 2
Сміхотвор (входить). Маю честь з'явитись, вашій королівській величності низенько вклонитись. (Кланяється.) Я штуками людей звеселяю і тим собі хліб заробляю; нісенітниці торочу і розумним голову морочу.
Сміхотвор. Оце свічка. (Вийма з кишені.) А оце шпичка. (Вийма.) Де б взяти стола? (Бере столик.) А оце смола. Зараз зварю собі кулешику та поїм, а потім покажу хвокуси-покуси та викрутаси-вихиляси!.. (Почина ковтать смолу, потім сота з рота стьожки.) Це королівні на кісники. (Подає королисі.) А оце у мене торбинка. Тільки вона не торбинка, а курочка. Ко-ко-ко!.. (Трусе торбинку, з неї викочується яйце.) Ще раз ко-ко-ко! Ось і друге яєчко!..
Королівна. Не розсмішить він мене. Нехай собі йде з богом.
К о р о л ь. Іди собі, сміши других. (До гінця.) Нехай видадуть йому сотню карбованців на проїзд.
Сміхотвор. Спасибі. (Уклонився і пішов.)
Королиха. А може, донечко, він розсмішив би тебе, коли б через голову перекинувся?
Королівна. Ні, мамо! Хто напотужується других смішить, смішить більш самого себе. Надивилася я на таких сміхотворів вволю, і вони мені завжди здавалися жалісливими, а не смішними... Бачила, правда, що інші і сміялись з них, але то такі, котрих сльози не проймуть ніколи.
Король. Горенько нам з тобою! Та невже ж таки нема в світі такого, щоб розсмішив тебе?
Королівна. Повинен буть. Траплялось бачити людей, що простягають руки і роблять плаксиві тварі* щоб визвать жалість, декотрі й справді можуть плакать; але той жаль, ті сльози напускні, і вони нас не зрушують... І знов трапляється зустрінути людину, котра не простяга руки і ні об чім не просе, а в її блідім лиці вбачається такий невимовний смуток, в її погасаючих очах спалахне таке тяжке горе, що несамохіть, дивлячись на неї, заллєшся сльозами. Ото є, мамочко, сама натура, сама правда, то є справжнє непідроблене горе!.. Так і сміх. Де зовсім не сподіваєшся вбачити його, він налопом* обходить тебе, і раптом розсмієшся невдержно, незупинно...
Входить співачка.
* Твар — обличчя.
* Налопом — нахабно
* Скруха — журба, туга.
Я В А З
Співачка (вклоняється). Вашій королівській величності рада до послуги. Спів мій прирівнюють до співу жайворонка та соловейка; ті, котрі слухали мене, казали, що я можу загоїти найтяжчу біль, закохати своїм співом небо, зачарувати місяць і зорі, присмирити найлютішого звіра.
Король. Мало чого не плещуть... сказано — язик без кісток.
Королиха. Співай, чаруй нас. Співачка (співа).
Не щебечи, соловейку,
На зорі раненько,
Не щебечи, манюсенький.
Під вікном близенько.
Твоя пісня дуже гарна,
Ти гарно співаєш,
Ти щасливий: спарувався
І гніздечко маєш.
А я бідна, безталанна,
Без пари, без хати,
Не довелось мені в світі
Весело співати...
Королівна починає плакати.
Король. Годі, годі! Ще більш зворушила серце моїй дитині. Але за гарний і чарівний твій спів візьми ось перстень мій. Хай дадуть їй сотню червінців на проїзд; а в часописах 1 хай надрукують, що ще не було такої співачки і повік не буде!
Співачка вклоняється і виходить.
Гонець. Циган і циганка. Король. Впусти їх.
Я В А 4
Циган і циганка вбігають. Циганка (кричить). Гі-и! Чакча-ала-бим!..
Співа, циган танцює теж.
Ох і теща моя, ти возлюбленна,
Нудно мені!.. Ой і дід лада-лада, Ой і дід лада-лада,
Нудно мені!.. Від чого ж тобі та, мій зятеньку, занудило? Ой і дід лада-лада, Занудила мене дівчинонька-краса,
Чорнява. Ой і дід лада-лада.
Королівна (одвертається). Годі!
Король. Годі! Нехай видадуть їм по сотні карбованців на проїзд і по дві четвертини сала.
Циган. Батечку-королю, нехай ще хоч по четвертинці прибавлять на діток!
Циганка. Може б, я поворожила? Вгадаю зразу, які очі :>сушили, які скрутили!.. Гадаю на картах і на камінцях, ворожу на квасолі і на бараболі!..
Король. Не треба, не треба!.. Жени їх!
Гонець. Геть к бісу, коли честі не знаєте. (Випихає цигана і циганку. Чутно стук і грюкіт.)
Король. Що там за лемент?
Хома (кричить за дверима). Швидше двері відчиніть, бо борщ утече і горох перекипить!..
Відчиняються двері, і в'їжджає піч, у котрій горить вогонь і вариться страва; на печі сидить Хома з макітрою на голові і макогоном поганяє піч.
Тпру, приїхали! Якщо бажані гості, то вітайте, а як ні, в шию туряйте!.. Кланяється вам макітра з головою і коцюба з кочергою. (Здійма макітру з голови, морда йому замурзана.) Королівна. Ха-ха-ха!
Всі починають реготать.
Хома. Коли сміхом вітають, стало бить, приймають. Королівна (регоче). Хай же тобі грець, який ти замурзаний!..
Хома. То я квашу їв та не вспів облизатись!.. (Витира лице.) "По щучому велінню, по моєму хотінню" умить мене й причепурить!
З'являються руки, котрі вмивають його, витирають і розчісують волосся на голові.
А тепер я і з печі злізу. Оце ж я вам той самий Хома, що розуму нема. (Уклоняється королеві й королисі.)
Королівна. Іди ж, Хомо, сядь біля мене.
Хома (підходе, цілує їй руку і стає перед нею навколішки). Карай мене або милуй!
Король. Чи до вподоби тобі, доню, цей красунь?
Королівна. Таким я його і в сні бачила, кращого мені й не треба. (Садовить його поруч з собою.)
Король. Бути тобі, Хомо, нашим зятем! Вітайте молодих!
Всі. Поздоров, боже, молодят, пошли вам радостей і довгого віку!
Молоді уклоняються всім.
Хома. "По щучому велінню, по моєму хотінню" щоб зараз тут з'явились мої батько й мати. Тим часом благословіть молодих образам поклонятися, до вінця збиратись.
Кланяються.
Хор.
Молоді до ніг уклоняються,
У отця-нєньки благословляються...
КІНЕЦЬ