Ба!.. Я вже, писуню, буду йти… (встає).
Касієр. Та й я, любцю, не маю чого тут сидіти… (встає).
Крамар. Га, Господи Боже!.. А чого ж маємо людям заваджати!.. (хоче йти).
Гриць (підбігає до них). Сусіди, та що це ви?!.. Сідайте ще, якось так не випадає!..
(Справник і другі розкладають руками, постогнують і знов сідають на лаву. Рівночасно, як ці останні церемоняться, Настя приносить до стола вечерю; в лівій руці тримає макітру з яйцями, під пахвою здоровенний бохонець хліба; в правій руці — горнятко з молоком, а наверху тарілку з маслом. Все те уставляє на столі).
Панок (відкладає ґазету і з вдоволенням затирає руки). О, то ґрунт! Добре їсти і нічим не журитися!..
Настя. А на здоровлячко, на здоровлячко! Ось тут мають пан ішпектор яєчка, но не знаю, які пан люблять? чи тверді, чи м'якенькі?
Панок (весело). Все одно! Вже я собі дам з тим раду!
Гриць. Гм!.. Воно ніби так…
Настя. То масло не таке свіже, але ще його не чути… Най пан ішпектор вибачать, бо ми тепер свого молока не маємо. Корова нам запустилася ще в Пилипів піст. Ну, хлібець разовий, чорненький… Пан ішпектор ще десь як жиють, то такого не їли…
Гриць (зітхнув). Гм!.. Що робити… Трудно…
Панок (з запалом теребить яйця). Не турбуйтеся, стрийно! Я свій чоловік, я все прийму!
Настя. Та й най пан ішпектор не гніваються, що м'яса нема… Ми будемо, перепрошуючи вас, паночку, і всіх присутніх, і святі образи, і Божий денінько, і ковбицю, і лавицю, і мене плюгавицю… будемо свиню різати аж на Великдень…
Панок (з повним ротом їжі, махає руками і головою, що він на все годиться).
Настя (до Гриця). Най пан ішпектор тут поволеньки собі вечеряють, а ти, Гриню, світи ліхтарку, підемо поросята годувати. Вони також їсти хочуть.
Гриць. Гм!.. Як йти, то йти. (До справника і других). Ви, сусіди, ще трошки зачекайте, я зараз прийду…
Справник. Ба!.. Я знаю, писуню?..
Касієр. А най там, любцю…
Крамар. Га, Господи Боже!..
Настя (вже біля дверей, тихо до Гринька). Ой, доленько нещасна! Диви-но ся, Гриню, як він, бідачисько, їсть!.. Так, як би з неволі вернув…
Гриць (світить ліхтарку). Гм!.. А що ж ти собі, жінко, гадаєш? Нині по містах біда, люди кусника хліба не мають!.. Нас ще хоч та бульбочка ратує, а там й того нема…
Настя (сумно). Ая… Подиви-но ся, які в нього черевичата подерті. Наш пастух кращі має…
Гриць (бере шапку). Гм!.. А що ти собі гадаєш? Тепер всюди криза, тепер найбільші директори в подертих черевиках ходять!
Настя. Ой, доленько бідна!.. (Обоє виходять).
ЯВА 8
(Хвиля мовчанки. Панок завзято нищить заставлені на столі дари Божі. Ковтає одно яйце по другім, крає і заїдає куснями масло, попиває це молоком, закусує хлібом, і так в колісце. Час до часу обережно пакує до кишені то яйце, то грудку масла (обвинену ґазетою), то кусень хліба, то ніж і т. д. Справник і касієр мовчки сидять за столом, сумно махають головами, шморгають носами та витирають рукавами уста. Лишень крамар раз у раз зітхає: "Га, Господи Боже!" Нарешті справник встає, хоче щось панкови сказати, та не має сміливости).
Справник (по хвилі). Ба!.. Якби так можна, пане ішпектор…
Панок (кінчить їсти). Ну, ну?
Справник (заклопотано). Я би так теє… я би хотів щось панови ішпекторови сказати…
Панок. Дуже файно! На верха з тим!..
Справник. Ба!.. Коли я не смію…
Панок. Ну!.. То називається — трудно.
Справник (несміло). Може би, так на боці, пане ішпектор?..
Панок. На боці, то на боці. (Обоє встають з-за стола і виходять на середину сцени).
Справник. Ба!.. Коли я таки не смію, пане ішпектор…
Панок. На маєш!
Справник. Бо то знаєте, пане ішпектор, ну… чистий клопіт…
Панок. Що там клопіт!.. Най кінь клопочеться, він має більшу голову.
Справник. Хе, хе, хе… Які пан ішпектор жартівливі… Та я, писуню, таки не смію сказати, щоби пан ішпектор, борони Боже, не образилися.
Панок. Ні, ні, я свій хлоп! Валіть просто з моста все, що маєте на серці!
Справник (тихіше). Е… то таке, пане ішпектор: я тутечко тим ділом, як то кажуть, справником… І… ніби, Господи милосердний! Я що? Я нічого!.. Запряг, сів, поїхав, привіз, скинув — шлюс! Більше мене не обходить. Але воно, писуню, все христіянин непевний… Може, так, може, сяк — не знати?.. (Ще тихше). Тож я би дуже пана ішпектора просив, як би там щось не теє… то най вже пан, ішпектор будуть такі добрі, най дуже остро мене не обраховують…
Панок. Ага!! Я вже то капую! Я вже розумію! (Дуже серйозно). Отже так, пане то-ой… Все буде гаразд! Спустіться на мене, як на заграничну валюту. Розумно? Все — блят! На те я вам даю слово! Ви знаєте, що в мене значить і слово?!
Справник (радісно). Ой-ой, писуню, та чому не знаю!
Панок. Але… (Простягає руку). Розумієте?..
Справник (сумно). Ба!.. Та чому не розумію. А… кілько ж би пан ішпектор так теє?..
Панок. Ну, хочу яку марну п'ятку…
Справник (подрапався за вухом). Га, най там. (Виймає великий капшук, а з нього гроші). Тільки я би дуже просив, щоби пан ішпектор нікому нічого не теє…
Панок (ховає гроші). Тихо ша!.. Вуха догори, хвіст набік!.. Все буде — перша кляса. То вам кажу!
(Справник вертається на своє місце і благальними рухами напоминає панка, що би тямив про його справу. Цей останній його заспокоює).
Касієр (який вже перед тим виліз з-за стола і стояв панкови за плечима). Я би так, любцю, хотів панови ішпекторови… теє…
Панок. Ага, щось на боці?
Касієр. Ая, ая…
Панок. Просимо, просимо! Страшно мені приємно/… (Обоє йдуть в правий кут сцени).
Касієр (заклопотано). Та коли, пан ішпектор, я якось не годен вимовити…
Панок. Ет, ґаданє австріяцьке! (Серйозно). Ви є касієром?
Касієр (злякано). Ая… ая… Але я цілком не хтів ним бути! Присягай Богу, ні! Самі люди принукали… Той каже — будьте, той каже — будьте, ну, гадаю собі — най там… якось христіянин пацифікацію перебув, то і з тим собі дасть раду. І… ніби, я що? Я нічого! В мене, любцю, все стоїть на папері. Книжку маю, фактури маю, асиґнати маю, квіти маю, пане ішпектор — я все маю!.. Але, як той каже, чоловік таки непевний… Може, воно так, а може, й сяк… тож я би дуже пана ішпектора просив…
Панок (перебиває). Тихо, ша! Я вже знаю, про що вам іде. (Дуже поважно). Отже так: для вас, розумієте, тільки для вас, я то зроблю. На це вам даю гонорове слово! А в мене слово — то мур.
Касієр (радісно). Та же я знаю, та же я знаю… Чим же я панови ішпекторови віддячуся?..
Панок (у відповідь простягає долоню).
Касієр (посумнів). Га, що зробити… А кілько ж би пан ішпектор так… умм… (шукає за грішми).
Панок. Ну, як від вас, то хоч марну десятку.
Касієр. Ой, любцю, та де вона марна. (Виймає гроші). Тільки я би дуже просив, щоби пан ішпектор нікому нічого не… умм…
Панок (обурено). Пане, та як?! Ви мені не вірите? Перший раз в життю щось подібного чую! Та же я вам дав слово!
(Касієр вертає назад, сідає на своє місце, обернувшись до справника спиною).
Крамар (який перед тим виліз з-за стола і ждав на свою чергу). Га, Господи Боже!..
Панок (звертається до нього). Може, щось на боці?…
Крамар. Ні, най вже буде ось тут…
Панок. Ну, ну?
Крамар (задивився на стелю). Га, Господи Боже!.. То ніби, таке: я що? Я нічого! Вкрасти — не вкрав, зрабувати — не зрабував, ошукати — не ошукав, знищити — не знищив…
Панок (перебиває). Пане, та же то ясне, як шварц! Я же розумію! Все має бути блят, правда?
Крамар (махнув головою).
Панок. Досить! Вже робиться! Два рази не треба балакати. Але… (Простягає долоню). Розумієте?..
Крамар. Га, Господи Боже, та же я не дурний. А сила-ж?
Панок. Мені здається, що такий шпас дві десятки варта?
Крамар (шукає за грішми). Ой, Господи Боже!.. Я маю тільки одну…
Панок (бере гроші). Досить! Згода на сто літ! Роблю це тільки для вас, бо бачу, що ви свій хлоп! (Б'є його по плечах). Тримайтеся моцно, не сушіть собі нічим лепети, а все буде в найкращім порядку!
(Крамар вертає назад та сідає на своє місце, обернувшись спиною до касієра).
Панок (на боці затирає руки). Ну, сьогодні був добрий початок! Бачу, Юську, що з тебе ще не такий фраєр, коли ти цих сватів так красненько надув. Але тепер треба відсіль чимскорше звіяти, бо такі геци пахнуть грубим криміналом!.. (За сценою чути стукіт).
ЯВА 9
Входить ревізор. Низький, кругленький добродій, в капелюсі, у хутрі, зі скіряною течкою під пахвою.