Пан інспектор

Комедія з кооперативного життя в одній дії

Дійові особи:

Гриць Бульба — голова Надзвичайної ради, високий та поважний ґазда, літ 60.

Настя — його жінка, низька та кругленька ґаздиня, літ 55.

Справник, Касієр, Крамар — люди вже в літах.

Панок — літ 25.

Ревізор — літ 50.

Війт — літ 45.

Громадський поліцай — літ 40.

Сцена представляє сільську кімнату. Праворуч, на першім пляні двері, на другому в самім куті піч з кухнею і мисник з всякою посудою. Ліворуч, під стіною стіл, ослін та стільці. На стінах рушники, образи. Настя порається біля печі — витирає тарілки та кладе на полицю.

ЯВА 1

Гриць (входить, здіймає шапку). Ти знаєш, жінко, що?

Настя (не перериває роботи, обернена до печі). А що ж там таке, Гриню? (говорить розтягло та повільно).

Гриць (неохітно). Ет!.. (Вішає куртку на кілок, по хвилі). Ти знаєш, жінко, що до нас сьогодні приїздить пан ревізор?.. На ревізію…

Настя (все ще обернена до печі). Або ж тобі, Гриню, це першина, ота ревізія! Приїде, побушує по хаті, поперетрясає всі кутики, а потім замкне тебе на дві неділі за політику, та й по всьому…

Гриць (нетерпляче). Ет! Плетеш, гей з гарячки!.. То не буде така ревізія… Це приїде зі Львова, то значить, з нашого Ревізійного союзу такий пан директор, чи як його там, і буде просліджувати, чи в вашій кооперативі все стоїть в порядку, о!..

Настя. Ага-а-а… Ну, та й при тім будеш мати якийсь клопіт…

Гриць. Гм!.. Та звісно. Без клопоту не обійдеться… От, хоч би нині… Треба його переночувати…

Настя (обертаючись). В нас, Гриню?

Гриць. Гм!.. Та же в нас…

Настя. То він, певно, і їсти схоче?

Гриць. Гм!.. Або я знаю… Та певно!

Настя (сплеснула руками). Ой, Царице небесна! А що ж я йому зварю? Та ж то десь дуже великий пан?…

Гриць. Гм!.. Звісно, що не Іван…

Настя. Ой, доленько нещасна! А що ж я йому дам? Тут, як на злість, і корова запустилася, і хліб вийшов, хоч сира земле розступися! (Хапається за голову). І що ж я тепер, бідна, зроблю?…

Гриць (розводить руками). Гм!.. Або я знаю. Як то справді великий пан, то він коня з копитами не з'їсть… Бо великі пани на вікт делікатні. Гм! Я знаю… На всякий випадок заріж когута, звари з десятеро яєць, піди на сусіди, позич бохонець хліба, та й з фунт масла, та й молока з гладущик, а пізніше якось… як треба буде, то ще десь щось позичиш.

Настя. Ой, татунцю небесний! (Плачливо). Яка ж то біда, яка ж то напасть… чиста напасть! І нащо тобі, старий, такого клопоту на сиву голову? Перше, бувало, то цілими днями сидів у тій читальні, а тепер, як собі заложили ще якусь куропативу, то вже його ніколи дома не видно. Вся робота стоїть, ані кому дай, ані принеси, я хвилинки спокійної не маю, а він усе, як не в читальні, то в тій ку… ку… ро…

Гриць (перебиває). Настуню, дай спокій! Десь тобі тілько балакати хочеться…

Настя. Ну та як, Гриню, не маю балакати, коли я вже з тою твоєю політикою світа Божого не бачу! Ні я собі ніколи яєчка не зложу, ні курочки не приховаю, бо тої неділі приїде пан ревізор, а на другу пан делегат, а на трету якась інша нечиста матір, і я, бідна, мушу кожного годувати не знати пощо й за що?… Не досить, що від всяких безробітних не можна обігнатися, то ще панам їсти давай? Агі! Або ж то ми одні в селі? Та най вже хто другий трохи спробує…

Гриць (перебиває). Дай спокій, Настуню, дай спокій!.. Прошу тебе, не говори, бо я вже стільки слухати не можу. Йди краще між люди та постарайся, що треба, бо його десь щойно не видно!..

Настя (зітхає). Ой, світе мій розколений!..

Гриць (нетерпляче). Ну йди вже, йди… Чого ще стоїш?

Настя (зітхає). Та йду вже, йду… Ой, доленько, бідна! Що ж я йому зварю! (Бере хустку й виходить).

ЯВА 2

Гриць (задуманий сідає біля стола). Гм!.. Воно рахувати, то баба й трохи має рацію… В дома не засиджу, господарки не пильную, ніщо мене на світі не обходить, тільки та кооператива… А з того в нас нині хліба їсти не будеш!.. Тепер лише докладай до неї, як не здоровля, то останній ґрейцар. Гм!.. Що ж, коли наші люди такі, що тільки знають на одного все звалити! Ви то, Гриню, знаєте, ви то дуже красно розумієте, ви там підете, ви то зробите, бо ви політикант і любите цим бавитися. А ми будемо за вами поступати, аякже!.. тільки поволеньки, поволеньки та й все ззаду… Га, люди добрі, далі то вже й мене не стане. Адіть, я вже й не довиджую… Газети без окулярів не прочитаю!.. (По хвилі). О! Тепер ще, як на біду, того ревізора принесло! Га, як той каже: нині скрізь біда, то й коло нас круто… Але я міркую, якби наші люди були направду людьми, то ще б так зле не було. А кілько я намолився, кілько напросився: люди, пильнуйте тої кооперативи, не боргуйте, не йдіть до жида, тримайтеся купи! Ага!.. Дехто послухав, а іншому це десь гримить… І які члени, така Управа, такий і крамар. Кожний хоче зараз щось скористати… Люди добрі! Та ще нема з чого користати!.. (Хвилю мовчить). Та й так… А цей приїде, перерахує, вийде манко — то зараз ціле село затрубить: то він, то Гринько усьому винен! Він наперед найбільше кричав, він зробився головою, він усім тим кермує, то він усе помахлював… А як я вже страчу в людей довір'я, тоді все розлетиться! Гм!.. Дав би Бог, щоби той цілий ревізор де застряг по дорозі в якій озерині…

ЯВА З

Справник (входить, низький, вусатий, в червонім кожусі, з люлькою в зубах). Дай Боже добрий вечір!

Гриць. Дай Боже здоровля.

(Вітаються. Справник сідає за стіл у самий кут, обоє хвилю мовчать і дивляться в землю).

Справник (по хвилі). Ну і що?

Гриць. Та ніщо…

Справник (по хвилі). Чули'сте?

Гриць. Та чув'їм…

Справник (по хвилі). Ну, а ви як?

Гриць. Та я ніяк…

Справник. Ба!.. (По хвилі). А коли ж?

Гриць. Нині…

Справник. Ба!.. (По хвилі). Нині, кажете?

Гриць. Ая… Нині приїде, в мене переночує, а завтра рано буде інвентура. (Дивиться у вікно). Десь вже, незадовго, має надійти зі стації…

Справник. Ба!.. (По хвилі). Га, що ж, писуню? Я що? Я нічого!.. Ну, ніби що?.. Як самі знаєте: запряг, сів, поїхав, привіз, віддав — шлюс! Фертік!.. Більше мене не обходить. Але щоби, писуню, щось таке во теє… о! то ні!.. Що чорного за нігтем! Чуєте? Що чорного за нігтем! (По хвилі). Але той наш цілий касієр, писуню, це вже інший нумер! Розумієте, що я кажу?.. То є механік, то є циган, то є шахрай з ґрадуса!.. Ви його не знаєте, але я знаю!

ЯВА 4

Касієр (входить, високий, пелехатий, в білій полотнянці, підперезаний ременем). Дай Боже добрий вечір!

Гриць. Дай Боже здоровля.

Касієр (вітається з присутніми, сідає біля справника і мовчки дивиться в долівку; по хвилі). А ви… знаєте?..

Гриць і Справник (махають головами).

Касієр. Ну… і ви як?..

Гриць і Справник (здвигують раменами).

Касієр. А… Коли ж, нині?..

Гриць і Справник (махають головами).

Касієр. Га, що ж, любцю? Я що? Я нічого… Дали мені — взяв, казали виплатити — виплатив. Я маю все на папері! Книжку, любцю, маю, фактури маю, асиґнати маю. квіти маю, бони маю, люди добрі — я все маю! Бо, ніби, що ж, любцю? Ще нема на що так дуже й лакомитися!.. (По хвилі). Що, як що, але той наш цілий крамар, це є пташок!.. Ніби, я його за руки не злапав, але кажу вам — то пташок! Я вам казав відразу: не беріть до того Шептуна, бо Шептуни — це злодії з діда-прадіда! Ніби, любцю, я не маю що йому закинути, тільки кажу: дивіться йому добре на пальці! Це не хто-будь, тільки я вам кажу!

ЯВА 5

Крамар (входить, у полотняній військовій блюзі, з палицею, кульгає на праву ногу). Дай Боже добрий вечір!

Гриць. Дай Боже здоровля!

Крамар. Га, Господи Боже!.. (Вітається з присутніми, сідає біля касієра і мовчки дивиться на стелю).

Касієр (по хвилі). А… апчіхх!..

Справник. На здоровлячко, писуню…

Касієр. Дякую, любцю.

Крамар. Ви, може, до мене щось казали?

Касієр. Ні, ні, любцю.

Крамар. Га, Господи Боже!.. (По хвилі). Щось знов на дворі хмариться…

Гриць. Ага…

Крамар. А так вже в полуднє було прояснилося…

Справник. Ага…

Крамар. Мабуть, таки знов схоче дощ падати…

Касієр. Ага…

Крамар. Ну, як буде дуже злива, то він, певно, не приїде…

Справник і Касієр (один наперед другого). Як то? Чому не приїде?!

Крамар. Га, Господи Боже! Я не кажу… я не знаю… але може, той… Буде боятися дощу, або як…

Гриць. Гм! Та що такому дощ?.. Сяде собі в вагоні, візьме газету в руки, та й їде…

Крамар. Га, Господи Боже! Та най собі їде… Я що? Я нічого… Вкрасти'м — не вкрав, зрабувати — не зрабував, ошукати — не ошукав, знищити — не знищив, ой-ой, Господи Боже! Я не боюся!..

Касієр (прихапцем).