Мітинґ

Комедія з совєтського побуту в одній дії

Дійові особи:

Колтун — голова сільради.

Поперечний — аґітатор.

Товариш Пейсатий — секретар райпарткому.

Товариш Свиненко — начальник райземвідділу.

Іван Пиріг — 1-й делеґат.

Параня Цебричок — 2-й делеґат.

Сенько Байстрюк — комсомолець, 3-й делеґат.

Селяни, молодь.

Дія відбувається в галицькому селі під час більшовицької окупації.

Режисерські завваги: де сцена невелика і не може помістити більшої кількости осіб, частину акторів (другорядні ролі) можна розмістити теж і між глядачами.

Сільська школа. В лівому куті залі стоїть поміст, на якому стіл і крісла, місце для "президії". Вздовж залі поставлені лавки — місце для учасників мітинґу. Двері, одні праворуч — ведуть у сіни, другі ліворуч — до шкільної канцелярії. На стінах — портрети Леніна, Сталіна, Молотова та інших "більшовицьких богів", червоні прапори, льозунґи, плякати. Вечоріє. На столі президії світиться лямпа. Знадвору чути, як грає трубка, скликаючи людей на мітинґ.

ЯВА 1

До кляси входить перша група селян.

1-й селянин. А щоб тобі в ухах грало, гаспиде проклятий! Розносила їх дідьча мама з мітинґами, і ради нема. Не встиг чоловік з поля прийти, крижі випростати, ложку страви хлепнути, а тут уже лети стрімголов, як би де, борони Боже, горіло.

Селянка. І то так день у день, ні свята, ні неділеньки Божої в них нема. Гей, татунцю небесний, а то-с для нас кару винайшов, а то-с нас покарав! Визволили нас, роззули, обдерли, а тепер ще тими мітиками дихати не дають.

1-й парубок. Не журіться, тіточко, запишетесь до колгоспу, от тоді вам буде щасливая жизнь! (Деклямує):

У колгоспі — добре жить,

Десять робить, сто лежить,

А як сонце припече,

То й тих десять утече!..

Селянка. Тьфу!.. А щоб ти подавився своїми словами, шибенику один ходиш! Та я щоб без соли їла, щоб раз у тиждень скірку хліба вкусила, то до колгоспу не піду!

Голоси: Тссс!.. Тихо…

ЯВА 2

Вбігає агітатор Поперечний, низенький худенький чоловічок, увесь захеканий, спітнілий.

Аґітатор. Люди! Люди! Товариші! Швидше, швидше, ради Бога! Вони вже тут. Вже приїхали!

Голос. Хто такий? Кого там знову принесло?

Аґітатор. Ой, Господи! Та тоті — з району… "Товариші!"… А з ними — делеґати-колгоспники, що їздили до Росії. Товарищі, товарищі! Пожалуста! Поспішіться немножко. Вот, садітесь, садітесь, де хто може, і щоб кожному було харашо. (Сходиться щораз більше людей).

1-й селянин. Гей, гей, милий Боже! Побули рік большевики, і вже чоловікові язик перекрутило: сам не знає, по якому бесідує… А що станеться, як вони довше побудуть?

2-й селянин. Тоді нам усім голови покрутять.

Голос. А може, їх самих скоріше дідько візьме.

Голоси. Тсс!.. Тихо!.. Йдуть "гнані і голодні!"

ЯВА 3

Входять: попереду голова сільради Колтун, рослий дядько в кожусі, лисий, пуцуловатий, з хитруватою усмішкою на обличчі. Поруч із ним іде товариш Пейсатий, високий, худощавий жидок, в ґімнастьорці і в кашкетці, підперезаний ременем. В нагрудній кишені у нього автоматичне перо, під пахвою шкіряний портфель. За ними котиться присадкуватий і товстенький малорос Свиненко, круглий, рум'яний у вишиваній косоворотці. В нагрудній кишені в нього двоє автоматичних пер, під пахвою — шкіряний портфель. Далі надходять делеґати-колгоспники: дядько Іван Пиріг, у полотнянці і в кудлатій кучмі, розгубленим і ніби з переляканим видом. Параска Цебричок, колгоспна свинарка, здорова сільська дівчина, прибрана вже з-більшовицька в червону беретку на підстриженій голові та в куценький плащ совєтського фасону. Наостатку йде, спотикаючись, комсомолець Сенько Байстрюк, сильно напідпитку.

Пейсатий (звертаючись до людей). Драстуйте, товариші!

Дехто з гурту. Трястя на вас, трястя.

Колтун, як предсідник зборів, розсівся за столом, решта начальства сідає поки що в перших лавках на залі. Селяни, парубки, дівчата також примощуються, де хто може, хто на лаві, хто на підвіконні, хто на порозі, а хто під стіною. Дехто зразу укладається спати. Чоловіки розпитують за тютюном, за паперцями, прикурюють один в одного, зрезиґновані, байдужі.

Колтун (кашлянув). Кхм!.. Товариші!.. Як би то мовити… Ну, зійшли-сьмо ся тут нинька, як звичайно, на той мітик, дай ми на то, та й треба б нам си вибрати якусь президію, так чи ні? (Дивиться запитливо на Пейсатого).

Пейсатий (киває головою). Давай, давай. Колтун. Ага, давай…

Колтун. Ну, як давай, то давай, дай ми на то… Ну… Слово для президії… те!.. Тьфу!.. Як його там… Пропозицію для слова… ні, не так!.. (До аґітатора). Федьку! А відчитай там з тої карточки, що тобі пан товариш Пейсатий написали!

Аґітатор (пропихається наперед). Товариші! Наступило предложеніє обрати президію нашого собранія в такому качестві. Перше — Колтун Григорій Гаврилович, голова сільради. (Плеще в долоні).

Колтун. То це ніби я. (Теж плеще в долоні, на залі гамір, сміх).

Аґітатор. Друге: Пейсатий Іцко Мойсейович, секретар райкому партії! (Плеще з усеї сили в долоні, на залі знову гамір). Третє: Свиненко Тарас Ігнатович, начальник рай… рай… рай… (Зацокався).

Свиненко. Райземвідділу.

Аґітатор. …Земвідділу (Плеще в долоні). Відтак — Пиріг Іван Микитович, голова колгоспу ім. Сталіна, то є раз. Цебричок Параска Процевна, заслужена свинарка колгоспу "Даремний труд", то є два. І накінець Байстрюк Семен Павлович, колишній батрак, а тепер комсомолець…

Байстрюк (проснувся, схопився з лави і кричить на все горло). Гур-ра!

Пейсатий (смикає його за полу). Ну, што за безобразіє?! Садісь!

Байстрюк (слухняно сідає). Пожалуста, пожалуста.

Колтун. Ну, то вже всі-сте чули, яка має бути тота президія?.. Чули? Ну, хто за тим, хай підійме руку. (На залі ніхто не підіймає руки). Одноголосно. Ну, а тепер прошу товаришів на ґрадус, дай ми на то.

Члени президії підводяться і повагом крокують на поміст. Байстрюка, що ледве тиняється і плентає ногами, піддержують Пейсатий і Свиненко.

Пейсатий (поштовхує Колтуна). Тепер давай почесну.

Колтун. Га?

Пейсатий (тицьнув пальцем на стіну). Нада іщо почесну президію, понял?

Колтун. Ага! А мені якби заорало. А, певно, що понял. (До людей). Отож, товариші, не сталося на тому, що-смо си вибрали одну пропозицію, але треба ще вибрати другу, гонорову. То я маю таку пропозицію, щоб до тої гонорової пропозиції вибрати таких товаришів (перераховує за чергою на пальцях всі портрети, які висять на стіні). Товариш Ленін… Товариш Молоток… Товариш Хрущик… Товариш… Товариш… (До Пейсатого). Ну, як його звати, того найстаршого від НКВД?

Пейсатий. Товариш Берія. Скорей, скорей!..

Колтун. Ага, Товариш Берія, скорей, скорей.

Свиненко (дає знаки людям, щоб плескали). Давайте, давайте, отак, отак.

Колтун. Що, не плещуть? Ну, пождіть, ви мені! Всіх повиганяю завтра на шарварок, дай ми на то.

Пейсатий. Без разґаворов, Ґригорій Ґаврилович. Коньчай ето дєло.

Колтун. Коньчаю, коньчаю, аякже. (Відкашлює). Кхм!.. А за почесну голову наших зборів я маю пропозицію вибрати нашого батька… нашого тата… нашого брата…

Пейсатий (штовхає Байстрюка, що хропе, схиливши голову на стіл). Не спи, ти, сукін син.

Байстрюк (схопився, спросоння). Урра!

Колтун. Хай живе наш батько Сталін!

Аґітатор (бігає поміж людьми). Оплески! Бійтеся Бога, давайте оплески! Всі встають, всі встають!

Голоси з президії. Урра!

В залі великий гармидер і метушня, люди поштовхуються і ліниво встають, дехто спереду плеще, позаду чути сміх і хіхикання.

Селянин (що задрімав біля печі). Що? Вже по всьому?

Парубок. Спіть, спіть, татуню. Тепер щойно був Великий Вхід.

Пейсатий (до Колтуна). Січас я попрошу слово.

Колтун. Аво! Або я вам бороню, дай ми на то!..

Пейсатий. Ех, ти, дурак, понімаєш!.. Ти пред'яви: слово для доповіді предоставляється товаришу Пейсатому! Вот!

Колтун. Ага. Слово для проповіді приставляється товаришу Пейсатому. Вот, дай ми на то.

Пейсатий (встає, обтягає гімнастьорку, запихає руки в кишені штанів). Товарищі! Непереможная красная армія асвабаділа народи Западной Укгаїни і Западной Бєлогусії от панського іґа. Вот. Наш укгаїнський нагод об'єдінілся січас в єдиную сем'ю, он ідьоть плєчо в плєчо з веліким русскім нагодом, со всєма нагодамі велікаво Совєцкаво Союза к вершінам людского щастія, к комунізму. Вот. Но єто іщо не всьо, товарищі. Канєшно. Товаріщ Сталін сказал: "Нам надо догнать і перегнать капіталістічіскіє страни!" Вот. У нас єщо осталісь враґи народа, усякії, понімаєте, буржуазнії націоналісти, петлюровци, бандіти, ґерманскії шпіони. Вот. Ми етіх ґадов сотрйом з ліца землі! Ми їх усєх унічтожім! Ми їх усєх… (Давиться їддю і власними словами).

Колтун. До Казахстану.

Пейсатий.