Тікали назад мінливі смарагдові береги з плавнями, лісами, чагарями; піскуваті просереди, мілизни— острови; мрійливі саги з нахиленими над ними велетенськими вербами та осокорами; широкі, як озера, лискучі на сонці затоки, вкриті табунами всякої дикої птиці; зелені острови — і ніде-ніде ані людини, ні людського житла...
А сонечко котилося все вгору, вгору...