1 травня 1986 рік. Українець В. Щербицький
виводить націю під радіацію."
Лиш наголос не так — Україна, —
І відчувається окраїна ,
А пам'ятаємо усі –
Колиска древньої Русі.
Ми підіймали тих вождів,
Котрі мигтіли між вогнів,
Як головешки, але не горіли.
З недавнього ще чуються слова:
А "патріоти" й досі рвуть мости
До сьогоденної Москви.
— Почнемо з себе! – ви ж кричали,
Аж оселедці розвівали.
— Кричали, та не розпочали!
Давайте візьмемо за вимір
Щербицького злочинний вибір:
Чорнобиль, першотравень, партквиток
Та совісті принизливий виток.
Не підіймаймо тих вождів,
Котрі мигтять лиш між вогнів,
Як головешки; але не горять;
То – партія, то – влада – не народ –
От–от!
6. Іду на Ти!
— Іду на Ти перед собою зробленим,
Перед сьогодні й перед вічністю – на Ти;
Перед своєї совісті чорнобилем,
Перед дорогами, що доля дала – йди!
— Кого прославить хочеш своїм віршем?
— Народу, лиш йому, безсоння віще:
Не тим, кому найкраще, як найгірше.
— Конкретика, діла!... Невдячний той народ,
Повір, йому тепер не до солодких од…
— Це вже було, було: спочатку – сала,
А пісню — потім... Пісня ж – не звучала!
— Простіше треба мислити, простіше:
Копійка на обід, копійка, а не вірші.
— Простіше проростає в дебільніше!
— Життя таке: давуче та гливке...
Без хліба сало, знаю сам, яке...
— Іди на Ти перед собою зробленим,
І в пам'яті не будь духовно згорбленим.
— Кого прославить хочеш- – Та нікого!
Борюсь талантом за збереження святого,
За націю правічну – українці,
Котру сьогодні топчеш на копійці.
— Це все – слова – слова – слова – слова...
— Слова — живі; копійка – нежива!
7. Херсонщина
"Незгорблено та неспоганено
В тисячоліття целофанове..."
— Лизанням заволочена
Твоя Херсонщина!
— Не все так погано у рідному домі... —
Прикрилися фразами давні знайомі,
Котрі у фагорі. Точніше – в оскомі.
В іудиному звоні серебра
Деруть нещадно на своє "ура!",
І бездуховно, що для нації
Чорнобильської гірше радіації.
— Люби – з ненависті! – Херсонщину!
— Оцю, лизанням заволочену?
— Якщо ти дійсно хочеш їй добра!
"Незгорблено та неспоганено
В тисячоліття целофанове..."
— Людьми осонцена
Моя Херсонщина!
— Чому ж так погано у рідному домі?...
— Бо слуги ті , у кого на прийомі,
В душевному нестерпному обломі,
Ще більшому, як при обкомі...
Дружити з тим і внукам не вели,
Хто жде від тебе тільки похвали.
8. Херсон
— Ваше діло – середина! –
Так сказали нам Сардина.
...Херсон... Немов по рельсах поїзд,
По совісті прочовгав мегаполіс.
Ховалась суть у сутінках душі.
Та й зрозуміло: хлопці ці
Лиш виконавці – не творці.
А так – нічого, так, ага, хороші
Та люблять, дуже люблять… гроші…
Вони... І не такі – глибокі долі! –
Топилися в херсонському подолі.
— В чиєсь, в чуже, від себе утікаємо!
— За нас живуть – ми тільки вживаємо!
— Культуру іграми таврійськими вмиваємо!
Копійку кинуть, – їж-гризи, і тільки, —
І, чуєш, не висовуйся з копійки;
...Херсон... Немов по рельсах поїзд,
По совісті прочовгав мегаполіс.
Сховалась суть у сутінках душі.
Глянь: в'ються долі; в'ються, як вужі;
Собі сам не простиш спустошення душі
В житті скороминучім на межі.
Хоч доторкнись моїх безсонь
Та білим світом не херсонь!..