Поэтому каждый из нас должен находить возможность самому становиться участником важных событий современности. Только при таких условиях можно понастоящему научиться познавать и исследовать жизненные явления.
Не секрет, что трудовая биография писателя зачастую определяет тематику, проблемы и конфликты художественного произведения, биографию и профессию его героев. Истина эта не нова. Но, очевидно, каждый открывает ее для себя заново и по-своему. По собственному скромному опыту знаю: каждый из героев трех моих книг — будь то молодой совхозный рабочий или студент университета, воин Советской Армии или комсомольский работник — пришел как бы из моей собственной жизненной судьбы, хотя в книгах и нет ничего автобиографического.
Большую помощь в познании действительности оказывает нам Союз писателей республики, давая возможность бывать в длительных творческих командировках, знакомиться с жизнью новостроек страны и лучших предприятий, колхозов и совхозов. Я бы мог назвать не одну книгу моих ровесников, которая родилась в таких поездках.
В свое время журналистские заботы нередко приводили меня на строительство Татарбунарской оросительной системы, считавшейся в республике ударной комсомольской стройкой. Приходилось писать оперативные материалы, но уже тогда возникло желание более глубоко и основательно проникнуть в сущность происходящего здесь. Ведь на моих глазах формировался многонациональный трудовой отряд молодежи, в котором взгляды, характеры, судьбы отдельных людей соединялись и давали какой-то качественно новый сплав взглядов, характеров, судеб. Я наблюдал, как формировалось сознание тысяч людей, радость созидателей, видел стремительное преображение жженой степи, вместе с которой изменялись психология земледельца, его представление о плодородии земли и его собственной власти над судьбой урожая.
В то же время меня интересовали, и по-человечески волновали, проблемы экологии, которые неминуемо просматривались за столь масштабным вторжением человека в давно сформированную, устоявшуюся экосистему Буджацкой степи. Вторжение, последствия которого еще не до конца спрогнозированы, изучены и осмыслены. Словом, очень многое из того, что мне удалось познать во время поездок по степи, легло потом в основу повести "Лето хлебных ложлей", которая была опубликована в журнале "Дніпро" и вышла отдельной книгой в издательстве "Молодь", а затем была переведена на русский язык в издательстве "Молодая гвардия".
Конечно же, не все из того, что дает писателю его знакомство с жизнью современников, удается тут же воплотить в художественные образы. Но что-то обязательно остается, и это, порой не сразу разгаданное "что-то", может стать импульсом для создания художественного произведения. Недавно с группой украинских писателей я побывал на БАМе. Увиденное просится на бумагу, хочется написать о встречах с настоящими людьми, каких немало в этих далеких местах.
В то же время ловлю себя на мысли, что там, на БАМе, я не раз вспоминал о совсем другом человеке, мысленно беседовал с ним, сопоставлял его образ и поведение с тем, что видел на строительстве магистрали века. Уже много летя внимательно слежу за успехами руководителя молодежного кукурузоводческого коллектива колхоза имени Ленина Балтского района, Одесской области, ныне Героя Социалистического Труда Андрея Карповича Куцего. И привлекают меня как писателя не только его трудовые показатели, хотя это тоже очень важно, но и мудрость молодого человека, его умение соединять народный опыт с новейшими достижениями агротехники, его непоказная интеллигентность и благородство. Именно в нем видится мне прототип современного крестьянина, человека на земле и от земли. Отразить этот образ в большом произведении, признаюсь, — моя мечта.
Мало что так окрыляет начинающего писателя, как доброе слово, своевременная поддержка, мудрый житейский совет литературного наставника. Настоящая творческая дружба связывает сегодня на Украине многих литераторов старшего и младшего поколений, и среди этих старших мастеров в первую очередь хочется назвать М. Бажана, О. Гончара, М. Стельмаха, В. Козаченко, П. Загребельного...
Не могу не сказать несколько слов и об известном украинском писателе В. Земляке, который на семинаре, в рамках VI Всесоюзного совещания молодых, был моим рецензентом — взыскательным критиком и доброжелательным советчиком. Жизненный опыт, мастерство ведущих писателей не только оказывают помощь молодым в их практической работе над произведениями, но и способствуют формированию их мировоззрения, художнических позиций.
Постановление ЦК КПСС "О работе с творческой молодежью" охватывает много аспектов идейно-эстетического и творческого роста, предусматривает совершенствование всей идейно-воспитательной работы с творческой интеллигенцией. Наш долг — молодых писателей, всей творческой молодежи — ответить на эту заботу еще большей взыскательностью к своему труду, новыми произведениями, достойными советского народа[21].
В ОСНОВІ — ГАРТ І ДОСВІД митця
З рекомендації, яку я дав літераторові Володимиру
Єрьоменку — для вступу до Національної спілки
письменників України
* * *
Володимир Єрьоменко належить до тих письменників, котрі особистісно сформувалися задовго до того, як узялися за перо. Відтак і герої його знаних в Україні та на російськомовних просторах романів "Восхождение в бездну" та "Gimagimis", повістей "Merde" і "Созвездие Близнецов", кількох новелістичних збірок, що попередньо пройшли жорстке випробування періодикою, — це люди, які знають ціну не лише мозолів і крові, але й життя та смерті, у їх найвищих, біблійно-філософських вимірах.
Хоча сюжетно проза Єрьоменка й неспішна, невибухова, а проте "підступно" життєва, тому що психологічно — від романтичних помислів до вбивчого побуту — вивірена, характерна; із тих, що здатні затягувати читача у свої по дієво-словесні тенета на всьому спектрі: від образності та макрообразу — аж до пізнавальних подробиць.
Не розпинатимуся з приводу літературних відзнак або читацького і критико-літературного визнання Володимира Єрьоменка — все це віднайдеться в його творчій біографії. Скажу так: дай Боже, щоб на обріях Національної спілки письменників якомога більше з'являлося людей, які прийшли в літературу не тільки з дипломами Політехніки та Лігінститугу імені Горького, а й з "університетами" ліквідаторачорнобильця і журналіста; з гартом моряка і знаного в Європі мандрівника та яхтсмена, тобто людей, які пізнали життя і які справді здатні, як кажуть у нас в Одесі — "так поговорить за жизнь, шо это таки-да будет сказано...".
...І це в той час, коли більшість наших літературних неофітів проростають обіч Спілки на своїх благеньких літературних нивках — як шампіньйони на асфальті, не дотягуючись корінцями ні до історії, ні до сьогоденної правди буття, ні до національної психології свого народу; і для яких першоосновою мистецького пізнання слугують не жорстокі життєві реалії, а недолугі інтернетно-телевізійні жуйки.
Словом, поступімося гонором, колеги: на порозі Спілки — письменник, якого ми самі давно мали б запросити до своїх лав[22].
ЗВІТУЮТЬ АРКАДІЙЦІ
Від редакції "Одеських вістей": Ось уже впродовж чотирьох років на Одещині діє громадська літературна організація "Аркадійський літературний клуб", яку очолює відомий письменник, член Націо-
пальної спілки письменників України, віце-президент Української асоціації письменників Богдан Сушинський. Нещодавно в читальному залі Одеської обласної дитячої бібліотеки відбувся творчий звіт членів цього творчого об'єднання. Слово його керівнику...
* * *
Від самого задуму свого Аркадійський літературний клуб формувався як своєрідний літературно-мистецький салон, кожне засідання в якому було б пройняте високим мистецтвом, повагою до мистецьких традицій літературних попередників і сучасників; проявами істинної інтелігентності. За час існування свого клубу аркадійці видали альманах "Аркадійський клуб"; спільно з редакцією газети "Думська площа" та обласним Центром української культури проводиться щорічний літературний конкурс "Аркадійська осінь", кращі твори якого публікуються на сторінках газети; з'явилися книжки поезії та прози аркадійців Наталії Палашевської, Олега Дряміна, Олександра Айзенберга, Оксани Картельян, Тетяни Танасогло і Тетяни Шарнікової; активно діють філії в Колимському, Арцизькому, Тарутинському та Ізмаїльському районах, а також шкільна секція при Обласній дитячий бібліотеці. Спеціально для аркадійців та інших молодих літераторів я створив літературознавчу книгу "Бесіди біля літературного каміна: як стати письменником", яка перетворилася на своєрідний посібник для початкуючих літераторів. Спільно з Українською асоціацією письменників, Аркадійський літературний клуб виступив засновником премії ім. І. Буніна та Аркадійської літературної премії.
Ось і під час нещодавнього річного засідання я як президент клубу і віце-президент Української асоціації письменників вручив диплом лауреата Всеукраїнської премії ім. І. Буніна поету, члену Національної спілки письменників України Олегу Дрямину за книгу віршів "Родники и струны". Водночас аркадійці привітали свого колегу з п'ятдесятиріччям від дня народження.
Рішенням правління клубу, яке водночас є і журі Аркадійської літературної премії, лауреатами цієї премії 2006 року стали: автор кількох книжок поезії та прози Віктор Мамонтов — за цикл опублікованих в періодиці та колективних збірках гумористичних віршів, а також поетеса Світлана Травнева — за збірку поезій "Місяць Пречистої Діви" (Вінниця, 2006) та за добірку віршів в одеській міській газеті "Думська площа".
Впродовж року (починаючи з осені 2005-го) на шпальтах "Думської площі" публікувалися кращі твори з тих, що були надіслані на конкурс "Аркадійська осінь". Переможницею цьогорічного конкурсу, а отже, й лауреатом конкурсу "Аркадійська осінь — 2006", стала відома поетеса, авторка двох поетичних книжок, член Національної спілки письменників України Наталія Палашевська. Грамотою була відзначена участь у конкурсі початкуючого поета, учня Одеської середньої школи № 52 Михайла Грозового, який працює в дитячій секції Аркадійського літературного клубу, очолюваній завідувачкою бібліографічного відділу Обласної дитячої бібліотеки Людмилою Черніковою.
На засіданні клубу відбулися творчі звіти організацій аркадійців Котовського району — керівник Людмила Шиманська; Колимського — Наталія Палашевська; Арцизького (письмовий звіт) — Тетяна Шарнікова; дитячої секції, яка діє при обласній дитячій бібліотеці — Людмила Чернікова.