Але не встигла запропонувати, бо Іван Семенович обурився.
— Придумали, дитину на вулицю вигнати! Нехай до мене сьогодні йде, поживе поки що, а там у дитячий будинок влаштуємо. Здається, ви, Ольго Карлівно, у нас друг дітей?
Ольга Карлівна знала останні події з Тамарою.
Треба ще поговорити про неї на зборах і влаштувати в дитячий будинок. Тамара повеселішала за останній час — це всім помітно...
Покликали Тамару. Вона підійшла, тоненька й ніжна, як билинка, що зросла на засушливому грунті. Мартин Іванович сердечно сказав дівчині, що вона піде ночувати сьогодні до Івана Семеновича. Ольга Карлівна дозволила не піти на збори, нехай Тамара разом з Іваном Семеновичем іде до нього. Тамара почала було відмовлятись, а потім побігла й забрала книжки.
Спочатку збори сьомого "А" класу нагадували товариську розмову Ольги Карлівни з дітьми. Голова класу Вова Порада навіть не використовував своїх повноважень і не виконував обов'язки голови.
В те, що вона сама говорила учням, Ольга Карлівна не дуже вірила. Важко домогтися, щоб один клас у всій школі був занадто відтінений від інших класів. Треба розворушити всіх педагогів, піонерів і школярів,— тоді будуть бажані наслідки.
У піонерській роботі будуть зміни. Слава Гутман не зміг працювати, він же був студентом харчового інституту і піонервожатим. Тепер райком комсомолу відпустив його на навчання, і днями має прийти інший піонервожатий.
На кінець першого кварталу підсумки роботи всієї школи досить сумні. Багато прогуляних школярами годин, двадцять три проценти "нз" — такі невеселі показники успішності. Жодного разу не спромоглися зібрати батьківських зборів, бо Платонов! Юліановичу немає часу.
Шефи — міська електростанція — дали гроші, але використати їх не зуміли керівники школи. Ремонт школи зроблений абияк, шкільні майстерні досі як слід не устатковані, наочного приладдя придбали ще мало.
Скільки треба енергії, щоб отаке перебороти!.. Ольга Карлівна уперто нагадувала про все це на педагогічних зборах, при кожній нагоді говорила завідуючому, хоч він навмисне не дуже до цього дослухався.
Та Ольга Карлівна вірила, що довго так тривати не може.
Ось її предмет — історію — діти знали непогано, нарікати не можна, але зовсім інша справа з керівництвом класу. Встановлюєш дисципліну, заводиш нові порядки, а школярі запитують:
— А чому в інших класах цього немає? А чому в шостому класі за це не роблять зауважень? Чому Цимбалистий прогуляв три дні і йому нічого не було?
Доводиться відповідати й за інших, за всіх... Але Ольга Карлівна помічала, як поволі змінювався її клас. Більша частина школярів вчилася непогано. Та, на жаль, ще значним впливом користувалися учні, які погано вчилися або тому, що не хотіли, або їм важко було відразу після недавнього навчання бригадним методом.
Ось Сашко Мостовий... Ініціативний, безперечно, здібний хлопець, але як з ним важко!.. Була Ольга Карлівна у нього дома. Мати хвора, вже місяць у лікарні, хазяйнує її сестра, на яку Сашко не звертає ніякої уваги. Батько якийсь байдужий, похмурий, весь час на роботі — він працює муляром. До того ж, здається, й випити любить... І хлопець сам собі хазяїн — що хоче, те й робить...
Та найгірше — Ольга Карлівна в цьому переконалася,— що поза школою якісь темні людці впливають на Сашка Мостового. Він приносить у школу і читає й на уроках різні нікчемні пригодницькі книжечки дореволюційних видань, на зразок "Нат Пінкертона". І щоразу нові й нові... Де він їх бере? Скільки не допитувалася Ольга Карлівна і в Сашка і в інших школярів — ніхто не знає. А він каже, що випадково дістав у свого знайомого. А по очах видно, що говорить неправду. Бо приносить він їх регулярно і в значній кількості. Про це вже дізналися піонери... Сашко й іншим школярам дає читати ці книжки, за гроші. Бо каже, що йому треба самому платити. Правда, дає не всім, а тим, кому довіряє. Цією "літературою" почав захоплюватись і Марко Бубир.
Ольга Карлівна піднесено, захоплююче розповідала своєму класові ще раз про дисципліну, про боротьбу за навчання. Адже основна робота школярів, це — добре вчитись. Це, так би мовити, його основне завдання як майбутнього свідомого і славного громадянина своєї Батьківщини.
Ніхто в класі не сподівався, що Яша Баркін почне заперечувати. Із своєю постійною скептичною ТЮРМІтпкою він слухав Ольгу Карлівну — мовляв, для нього все відомо і все зрозуміло. Він сам часом виступає, тільки з холодною промовою, наче комусь ласку робить. Проте, коли треба було десь виступити від школи, іноді посилали Яшу... Чистенько одягнений, дбайливо, але химерно зачесаний, Яша здавався значно старшим за свої роки.
Наморщивши лоба, Яша недбало, тихо сказав:
— Ну, знову... Честь, честь, слава!.. Завдання, дисципліна...
Кіра схопилася з місця, немов її хто вколов. Кіра не могла стримати себе — давно чекала випадку виступити проти таких постійних зауважень Яші Баркіна.
Забувши про присутність Ольги Карлівни, Кіра різко відповіла про піонерську честь:
— Ось, чуєте, товариші, так можуть говорити, я не знаю хто,— вороги, а не піонери-ленінці! Ударник — передова у світі людина, а змагання — найвища честь. Розумієте? Гордість для піонера добре вчитись, щоб потім стати комуністом, борцем. Найбільша честь для піонера бути свідомим і допомагати своїм товаришам. Честь піонера! Ось піонер Марко зв'язався з нашими найгіршими учнями, порушниками дисципліни, прогули робить... Тобі не соромно, Марко, обманювати всіх? Розумієте? Я пропоную завести зошит дисципліни і чорну дошку для тих, хто має "нз". Наш клас провалився за перший квартал... Піонерська честь і слава — вчитись добре і допомагати товаришам. Я беру зобов'язання працювати з Тамарою Незабудь, щоб у неї все було тільки "дуже добре". До Марусі Рожко прикріпити Басю Райцину, нехай всі кращі учні працюють з відсталими
Свою промову Кіра виголосила щиро, схвильовано. Висловила давно продумані слова. Радилася про це і з своїми товаришами. На чистому рожевому лобі поприлипали неслухняні золотаві волосинки. Кіра важко дихала, немов після важкої роботи. Недбало провела по обличчю рукою.
Товариші підтримали Кіру вигуками, оплесками.
В класі знявся галас, суперечки. Всі звертались до Ольги Карлівни. Бася-зоолог теж виголосила промову. Школярі, що сиділи на задніх партах, присунулись ближче. Марко загрозливо підійшов до Кіри.
— Я тобі покажу, як додому ходити і все розказувати!
— Марко, не лякай Кіру! Не забувай, що одна миша з'їла слона і передчасно померла,— нахилившись до Марка, сказав Аркадій.
Сашко почув ці слова і глузливо швидко відповів:
— Ти теж не лякай! Знайдеться слон, який і тебе з'їсть!
— Чи не ти слон? Ангіна нещасна, кричати тільки умієш... Слон! — засміявся Аркадій і з ним кілька хлопців.
— Ти мене теж згадаєш! Ти в мене покричиш!
Засунувши руки в кишені, з гордовитим виглядом Сашко пішов до своєї парти. За ним побрів Марко.
Пенсне Ольги Карлівни лежало на столі. Вона чекала, доки закінчить промову Бася, яку ніхто не слухав. Коли Ольга Карлівна наділа пенсне, розмови почали стихати.
Вона заговорила тихо:
— Так, на жаль, наш клас не може похвалитись успіхами. І це дивно. В нашій країні дуже добре жити, вчитись, творити... Дуже добре... Я викладаю історію і люблю цю науку, що не консервує часу, а примушує розуміти його рух. Найцікавіша історія наша... Ви — майбутні творці майбутньої історії. Погляньте, що робиться навколо нас! В нашій країні виростають кращі люди в світі. Вам належить вирости найкращими. Для цього треба вчитись. В нашій країні люди вчаться всюди: в школах, на заводах, у колгоспах, у Червоній Армії. Вивчають науки, навчаються праці, опановують нову техніку, вчаться перемагати простір. Від вас багато вимагатимуть, на вас покладається багато надій. Бубирю Маркові, Мостовому Сашкові і всім іншим піонерам треба подумати... Я близько тридцяти років викладаю, багато бачила й чимало знаю. Я знаю, що ніколи не було людині стільки можливості й простору, як тепер у нас...
Думки, виношені, виплекані в своєму серці, висловила Ольга Карлівна. Кому ж іще може вона оповісти їх? Дітям-бо віддала усе своє життя!
Часом здається Ользі Карлівні, що вона — мати г-сіх цих учнів — в муках народжує ціле покоління людей нового світу. Біографії сотень дітей пам'ятає Ольга Карлівна. Сотні, тисячі школярів треба спрямувати на єдиний шлях, вказаний Леніним. Невже цього не розуміють Платон Юліанович Крокут, Василь Петрович Чернуха і подібні до них! Яка радість усвідомити, що на твоїх очах, твоїми зусиллями виростає ще одне, зовсім інше, нове покоління. Воно мільйонами йде у завтрашній день, і день цей прямує до сонячного сяйва...
Ольга Карлівна відчула, що вона захопила учнів. Навіть Марко замислено дивився на неї. Віктор не наважувався передихнути.
Тільки Сашко уважно розглядав свої брудні нігті і зиркав на Яшу Баркіна...
Ненависть до Степаниди об'єднала учнів класу. Не всі знали історію нещасного життя Тамари. А тепер, після зворушливого оповідання Кіри, навіть Сашко обурювався.
Перебиваючи один одного, школярі пропонували негайно допомогти товаришці. Чимало було і фантастичних пропозицій, але в першу чергу вирішили послати делегацію до Степаниди. Делегація повинна вимагати, щоб Тамара повернулась додому і жила там під доглядом і перевіркою всього класу. Школа не дасть знущатися з піонера! Делегацію обрали в складі Вови, Кіри і Аркадія. Віктор сам висловив бажання йти разом з ними захищати Тамару. Ольга Карлівна обіцяла негайно влаштувати Тамару в дитяче містечко, коли делегати не договоряться з Степанидою. На допомогу Ользі Карлівні обрали Басю Райцину.
Збори закінчилися. Школярі кинулися до дверей і прорвались в залу, заповнивши майже порожнє приміщення школи.
4
В той час, коли після цих класних зборів школярі розбіглись додому, в самому кінці скверика, що коло школи, зібрались на засніженому ослоні троє несподіваних друзів — Сашко Мостовий, Марко Бубир і Ромка Фомін. Сашко курив довгу цигарку.
Раптом цигарка погасла, хлопці зірвались з місця і хутко пішли в провулок.
До них наближався Віктор Мартинов. Він поспішав додому, а шлях його лежав через цей скверик... Хоч хлопці й моторно пішли, Віктор впізнав у спину Марка, а потім Сашка Мостового і Ромку Фоміна.
"Чого це вони збіглись?" — подумав Віктор і хотів гукнути Марка, а потім передумав і махнув рукою їм вслід.
А троє друзів займалися тут важливою, як вони думали, справою — щойно на ослоні відбулися збори і оформлення нової таємничої організації.