Навіть напівжартівлива-напівсерйозна фраза головного редактора, що можуть вбити там, не стримала його. Подумаєш, смерть. Коли живий, не думай про неї. А коли помреш, вже й так не думатимеш про смерть. Він побував у багатьох ситуаціях, де кожна наступна мить могла стати останньою в його житті. Навіть підвищення його статусу як журналіста не дуже вплинуло на рішення бути зараз в Україні. І додаткові гроші теж нічого не значили. Чекав чогось нового. Поки що не дочекався. Звичайно, екзотика, якої в Америці не знайдеш, – але не більше.
Тепер ця Вікторія. Вперта жінка. Цілеспрямована. Має якусь таємницю. Якщо трохи попрацювати – будуть з неї люди. Стане непоганою журналісткою. Мартін був переконаний, що журналістами не народжуються. І навчитися журналістиці практично неможливо, якщо людина не має клепки в голові. Але він ще не таких вчив. Головне, що Вікторія тямуща. А більшого йому не треба. Не одружуватися ж з нею він буде.
41
Ярослав Іванович був сексотом ще з кагебешних часів. І в нинішні часи, есбеушні, щось трохи собі заробляв. Але хіба порівняєш колишні п'ятдесят карбованців з теперішніми п'ятдесятьма гривнями, які дають за інформацію? Та й старий став, нюх втратив. Звідусіль його женуть, душ не розкривають, ніби про минуле знають. Та й нинішнім есбеушникам послуги його до файки. Хтось лає Порошенка? Та вони й самі його на чім світ стоїть матюкають. А знайти російського шпигуна в Дрогославі можна, але важко. Не годний він уже такі справи робити.
Найбільше свого часу Ярослав Іванович заробив на батькові Ореста Бориславського. Тепер, коли зустрічався з його сином, який передавав йому книжки з татової бібліотеки, так і підмивало сказати, що стукав на покійного. Мало що бракувало до цього під час першої зустрічі, коли розпив з Орестом Бориславським пляшку горілки. Що за мазохізм до голови лізе? Точно старий. Пора на пенсію. Чи відразу на цвинтар.
А добре він усе-таки собі заняття придумав. За хороші книги нині гарно платять. Можна цілий маєток собі збити. Якось підрахував, що вже заробив мало не дві річні зарплати за якийсь місяць-півтора. А ще ж непочатий край роботи. Ось тільки ще точно не знав, що робитиме з тими грішми. Та й від дружини їх треба добре приховати, бо вона щось підозріло носом крутить.
42
Віталік проходив у Нишпорки по одній справі. Було це років сім-вісім тому. Тоді вбили заступника директора м'ясокомбінату. Зі старого добряче познущалися. Його зґвалтували, а до рота запхали палицю ковбаси.
Нишпорка тоді знайшов вбивцю, такого собі Колю, якому дали, здається, років п'ятнадцять, але у в'язниці він загадково помер уже наступного року, як посадили.
І був у цій компанії Віталік. Нишпорка відчував, що той брав участь у зґвалтуванні, але належних доказів не було. Хлопці ж чомусь відмивали Віталіка. Нишпорка й досі не знав правди про таку їхню дивну поведінку. Чесно кажучи, йому потім було не до того. Коля сидів за вбивство, а Віталік своє таки вхопив.
Нишпорка вже давно засвоїв, що коли на початках не розберешся до кінця з однією людиною, потім все одно щось вилізе. Ось так і зараз.
Підполковник СБУ мав деякі опосередковані докази, ніби Віталік залицявся до дружини Олега Чернишова, а коли та йому відмовила, вбив її.
Але ж раніше так само вбили і матір Олега Чернишова. Судячи з почерку, вбивця один і той же. Проте нема жодної зачіпки, яка би вказувала на дотичність Віталіка до першого вбивства. Чи мова йде про те, що другий убивця імітував першого, і треба говорити про різних людей? Але для чого аж такі ускладнення?
Одним словом, запитань більше, ніж відповідей.
43
Це мав бути його десятий детектив. Він розумів лише одне: створив шедевр. Ось так скромненько, без претензій.
Цікаво, що він сам до останнього не знав, кого призначити вбивцею. А потім прийшло осяяння, і на цю роль ідеально підійшов непримітний літературний герой, який епізодично промайнув на початку розповіді, а потім гармонійно вписався у подальший сюжет.
Станеш тут генієм! Дружина розповіла, що Ліля вагітна, аборту не робитиме, але й заміж не вийде. Він був радий. Найбільше тому, що його майже ровесник не стане зятем і не кликатиме його татом.
А Лілька розумниця. Вона дасть не лише собі раду, а й дитинці.
Дружина не могла зрозуміти, чому він радіє. Вона накинулась на нього і зажадала, щоби він провів переговори з майбутнім зятем. Зараз! Біжу і спотикаюсь. Провести переговори. Зять що, супротивна сторона у війні? Ні, дякую, жодних переговорів! Лілька прийняла правильне рішення. Захотів убити свою майбутню дитину? На фік з пляжу! Ти доспівав свою пісеньку – і можеш бути вільний!
Цей епізод неодмінно слід вставити до нового детективу. Вона не хоче виходити заміж, бо він каже їй зробити аборт. Це додасть пікантності роману.
А Лілька – молодчинка! Вся в батька. Тобто в нього.
44
Студент телефонує на війну. У командира – глухо, як в танку. І хлопці мовчать. Щоразу операторка байдужим голосом сповіщає, що абонент знаходиться поза зоною досяжності.
Знає, що по телевізору брешуть. Але зараз це єдине джерело інформації. Студент клацає канали. Туди-сюди. Шукає новини. Оминає, як заразу, розважальні передачі. Там хлопці гинуть, а вони тут веселяться.
Фільтрує інформацію лише про Іловайськ. Там хлопці. Там зараз мав бути він.
В Іловайську бої.
Більше нема вам що сказати, диктори в дорогих краватках і дикторки в розкішних сукнях?
В Іловайськ перекинуто угруповання бойовиків "Оплот" і "Восток". Бої в місті тривають.
Де українська армія, бляха-муха? Все мають зробити добровольчі батальйони?
Сили АТО в Іловайську вимагають підкріплення. Загинуло 19 бійців батальйонів міністерства внутрішніх справ.
Нарешті сказали правду. Росія ввела в Україну регулярні війська. Бравада закінчилась. Тепер не Донецьк і Луганськ треба визволяти, а хлопців рятувати.
Тривають бої в Іловайську. Чергові дані про кадрових російських військових у місті.
Командир батальйону "Донбас" Семен Семенченко закликав військове керівництво прислати підмогу в Іловайськ, де тривають жорстокі бої.
Перша інформація про те, що сили антитерористичної операції потрапили в оточення. Рада національної безпеки та оборони це спростовує.
Російські війська обстрілюють Старобешево, Кутейниково і Новоазовськ. Саме тут готують наступальну операцію.
Російські війська вторглися в Україну з боку Амвросіївки і зайняли Старобешеве і Кутейникове на південь від Іловайська. Група українських військ в Іловайську опиняється в оперативному оточенні. Громадські активісти і родичі оточених вимагають надіслати в Іловайськ негайну військову підмогу.
Речник Ради національної безпеки та оборони Лисенко спокійно говорить, що підмога на Іловайськ іде, а до ранку вивезуть поранених.
Студенту добре відомий цей спокій. Це підлість і брехня. Він ненавидить Лисенка. Зараз навіть більше, ніж Путіна.
Підтверджена інформація про те, що російські війська зайняли Старобешеве Донецької області. Бійці 51-ої бригади та добровольчих батальйонів продовжують займати позиції в Іловайську.
Мітинг у Києві під приміщенням Адміністрації Президента України. Сотні людей вимагають відправити підмогу заблокованим в Іловайську військовим. Чергова обіцянка, що підмога нібито йде.
Студент стискає кулаки. Здається, він зараз розіб'є телевізор.
Виступає Порошенко. У Студента нема жодних симпатій до цього чоловіка. Президент каже, що в Україну введено російські війська, але не слід піддаватися паніці. Він стверджує, що провина за те, що сталося в Іловайську, в значній мірі лежить на керівниках двох підрозділів, які самовільно залишили лінію оборони.
Путін звертається до членів незаконних військових формувань на Донбасі з закликом створити зелені коридори для відходу українських військових.
Студент аж підвівся з дивану. Повірять?
Стає відомо, що колона українських військ, яка вирвалася з Іловайська, була розстріляна російськими військами попри обіцянки пропустити її в обмін на повернення полонених. Окремі групи українських солдатів і офіцерів з боями виходять з оточення. Кількість жертв невідома.
Диктор сухо повідомляє, що в боях під Іловайськом загинуло понад тисячу українських бійців.
У Студента сльози на очах. Погано бачить, але добре чує.
Рада національної безпеки та оборони просить не драматизувати ситуацію. Називає свої цифри. Триста загиблих. Двісті зникло безвісти.
Суки!!!
Міністр оборони Гелетей каже, що російські війська в Донецьку і Луганську. Невеликі групи бійців продовжують вириватися з оточення.
Студент повибивав би йому зуби. Видно, що міністр недавно їх вставив.
День змінює ніч. І знову день, і знову ніч. Що він тут робить? У мами високий тиск. Двісті на сто. Студент чекає слушного моменту, щоби рвонути на війну.
45
У ресторані "Калина" на вищому рівні пройшов ювілей директора Дрогославського лікеро-горілчаного заводу. Місто ще декілька днів жило цим святом. Розповідали, що було на столах. Як про це могли знати люди, які там не були?
Іловайськ далеко від Дрогослава. Навіть по карті – декілька десятків сантиметрів. Два світи – два способи життя. І якщо ювілей поважної людини – хіба війна може зупинити свято?
Секретар міської ради запропонував директорові Дрогославського лікеро-горілчаного заводу дружити сім'ями. Посміялись. Кожний вкладав сенс у ці слова. Вони й так дружать сім'ями. Ось тільки не знали цього.
Дружина секретаря міської ради і співмешканка директора Дрогославського лікеро-горілчаного заводу мило бесідували між собою, готові одна одній видряпати очі. Кожна була по-своєму крикливо вдягнена, так що вони двоє й були в центрі уваги на тлі інших виряджених жінок.
Ювіляр танцював зі своєю коханкою, відчуваючи її гаряче тіло. Секретар міської ради танцював зі своєю коханкою, відчуваючи її гаряче тіло. "Давай дружити сім'ями". А кохати сім'ями теж?
Найбільша розвага під час святкування ювілею – злива і гарячий дощ за стінами ресторану "Калина". Плакало небо за вбитими в Іловайську. Сміялася дрогославська еліта на святкуванні ювілею. Далека від війни. Далека від дрогославців. Війна не здатна перекреслити свято.
"Давай дружити сім'ями" – лунало блискавкою в небі.
46
Зоя, фіфочка, стала знаменитою. Спочатку Лайфньюз показав крупним планом її обличчя під час параду українських військовополонених у Донецьку, який відбувся в День незалежності України.