На все є свій, кимсь твердо визначений час. Так і на овочі. До Спаса не можна їсти ні грушок, ні яблук, так само, як у Петрівку не можна їсти скоромного. Це всім без зайвих слів зрозуміло. А прийде Спаса, понесуть овочі до церкви, їх поблагословлять, посвятять святою водою і тоді їж...
У Дермані це знають і немає таких, що дозволили б собі нарушати цей установлений і узаконений предками порядок...
Садок Конона також цього року проявив себе. Ще минулого був він у стані якогось немовляти. Щепи були, як справжні щепи. Вони сторчали собі рядочками, поприв'язувані перевеслами до патиків і більш нічого. Але вже цього літа ті яблуньки одна перед другою, і ті грушечки, і навіть вишеньки, що стоять здовж живоплота від дороги, все то щось від себе дало. Та дві яблучки, та три, деяка спромоглася на більше і все це разом зворушливо стоїть зі своїми дарами, очікуючи тільки, щоб хтось прийшов і забрав їм їх багацтва. Це так приємно дивитися на ті наївні деревцята.
[На цьому текст обривається].