Чули, жіночки, що сталося в Городищі? Прийшов хлопець з армії, хіба день дома побув, а на другий знайшли в лісі: повісився.
Жінки
— Йо-йой!
— А чого повісився?
Господар
Бо дурний. Дівка не дочекалася. Заміж вискочила (спльовує на землю). То я поїхав...
Дія третя. На весіллі
А людей! І на вулиці, і на оборі, і в хаті, і в садку. А ще кажуть, що люди з села тікають. Он скільки дітей на плоті чекає, щоб їм винесли гостинця! Та й на молоду страх як хочеться подивитись. Сходяться гості. А мати молодої вже метушиться та питає старших жінок, чи не супроти звичаю щось зробили. Тут і наречена виходить з хати, зараз їй до шлюбу йти.
Хор жінок
— Молодая перепілочко,
Чого рано з вирію вийшла?
Ще на горах та сніги лежать,
У долинах та води стоять.
Ніде сісти да посидіти,
Ніде гніздечка звисти.
— Ой сяду я при долиноньці,
А виведу дітки при калиноньці.
— Молодая Марусенько,
Чого рано заміж пішла?
— Ой як мені пізненько лягати,
А раненько вставати.
Як мені свекорку годити?
Ой рано, ще рано... Згасла свічечка проти сонечка — Марія. Вже не народить дітей, не простелить хідників у своїй світлиці. Прилетить білою пташкою опівночі на чуже весілля. Зрадливо хлюпне вино на скатерку, зблисне роса на пожовклому листку. І хто відає, чого всі зажуряться, адже ніхто, крім нас, не знав Марії.
Перший гість
Ану, хлопці, веселої! Щоб аж земля двигтіла!
Перший музика
Авжеж, веселої! На те й весілля, а ми на ньому музики. Будемо грати, а ви танцювати. Будем грати на чужому весіллі, бо то наша робота. А ваша пити і нас підганяти.
Другий гість
Не такої!
Музики
А якої?
Другий гість
Щоб ноги самі танцювали.
Перший музика
І такої заграємо. Тут можна. Не ресторанна підлога, а земля. А кому місця мало, то на вулицю. Вона довга й широка. І люди розступаються. Будете танцювати, доки каблуки витримають, а як відірвуться, то босоніж, щоб загнати сум у землю, як вербовий кілок.
Третій гість
А заграйте, хлопці, такої, аби я на 20 літ помолодів і на дівці оженився, бо моя стара вже любити негодна.
Третій музика
Сідайте, дядьку, на коня і доганяйте літа молодії.
Третій гість
Думаєте, не догнав би? Та боюся, щоб горілку без мене не випили...
Перша гостя
Випийте, синочки, по чарочці та заграйте мені такої, аби я забула, що у 26 літ вдовою лишилася з двома дітьми на руках. Та й досі сама.
Третій музика
Війна?
Перша гостя
Ой, війна...
Друга гостя
А заграйте мені, хлопці, такої, аби мій чоловік воскрес хоч на годину та випив би зі мною, та потанцював, бо чужі чоловіки бояться мене до танцю брати.
Другий музика
Давай, я з тобою потанцюю, а хлопці за мене зіграють.
Друга гостя
От спасибі!
(Йде з ним танцювати).
За столом починають співати:
Розвий, сосно, сімсот квіток, рано-рано,
Розвий, сосно, сімсот квіток, та ранесенько.
Всім боярам по квіточці, рапо-рано,
Всім боярам по квіточці, та ранесенько.
А Іванові не стало квітки, рано-рано,
А Іванові не стало квітки, та ранесенько.
У нього квітка — Марійка-дівка, рано-рано,
У нього квітка — Марійка-дівка, та ранесенько.
Перший музика
Нам тільки веселих грати. А сумної й без нас заспівають.
Третій музика
Та я нічого не кажу, тільки дивно, як ми ще можемо грати на весіллі після того всього.
Перший музика
Дивись на Сергія, як той жартує з молодою вдовою. Живі більше потребують співчуття.
Третій музика
Скоро усі переп’ються і поснуть. Я піду, а ти як хочеш. Все одно не втнемо такої пісні, щоб воскресила з мертвих чи повернула молодість.
Перший музика
Завтра вранці сюди прибіжать діти. Будуть танцювати, доки не зійдуться дорослі. Нам ще ніколи не доводилося грати для дітей. А вони ні для кого не можуть бути чужими.
Третій гість (зовсім п’яний)
А заграйте мені такої... такої...
(Падає і засинає.)
Третій музика
Хіба що самому напитись?
Підходять двоє дівчат.
Перша дівчина
Вибачте, будь ласка, Оксана ось просить...
Друга дівчина
(штовхає її під бік)
Я нічого не прошу!
Перший музика
То якої вам заграти?
Перша дівчина
Якщо можна, про любов...
Друга дівчина
...нещасливу.
Перший музика
Є дуже багато таких пісень.
Друга дівчина
Ну, ось ця: "Стара печаль моя, стара..." Або цю, що співає Вахтанг Кікабідзе: "Проводы любви".
Перша дівчина
Є ще одна гарна пісня, забула тільки, як вона зветься. Там є такі слова: "І нічого вже не знає про розлуку".
Третій музика
Серед ночі, серед саду,
як уже згасають руки
і годинникові стрілки
мою втрату ділять навпіл,
дівчинонька, ніби свічка,
все ще під дощем палає
і нічого вже не знає про розлуку.
Буде свято, сад мій збудять
вітер, час і світло тіні,
лиш мене уже не буде
на подвір’ї, на картині, при дорозі
і при людях, при лихій годині.[4]
Ніч надворі. Найзапекліші п’яниці й веселуни сплять покотом. У цей час відбувається інше весілля, весілля зірок у недосяжній височині. Ще не скоро листопадовий світанок. Сплять натомлені музики, яких чекає завтра багато роботи. Вони не бачать, як шаленіють зірки у чорному небі, як плавляться від пристрасті. Розпечені краплі спадають золотим сім’ям у земну родючу скибу.
Тільки в зоряну ніч земля й небо наближаються одне до одного, навіюючи людям химерні сни.
Та хто зараз вірить у сни?
Лише покровителі квітів, котрі, щоб жити, мусять вірити у красу.
1984 — 1987 pp.