Як вона тепер гарно ходить! Як легко ступають її стрункі ноги! Хто б подумав, що ця дівчина була розбита паралічем? Аніта обов’язково запросить їх до Бейрута, це буде гарна компанія…
Раптом Туо зупинився, перестав диктувати. Аніта підвела голову і окинула його вдячним поглядом. Нарешті можна трохи перепочити! Туо тримав у руках якийсь продовгуватий металевий ящичок, схожий на шух-лядку з картотеки.
— Аніто, ось воно, тут… — Голос його переривався від хвилювання.
— Що саме? — одразу не здогадалась Аніта.
— Оте, що я шукав… Це найважливіше з Археоскрипту. І — найстрашніше…
Аніта ще не бачила його таким. Обличчя поблідло, руки ледь помітно хиталися, і, мабуть, через те він ще дужче стискував того ящичка пальцями.
— Ти так говориш, неначе воно вибухне…
— І вибухне. Та ще й як! Не зараз, а згодом, коли нароблять кваркових бомб… Воднева сучасна бомба здаватиметься дитячою забавкою супроти кваркової…
— Будемо вносити в опис?
Туо зиркнув на годинника і, кивнувши головою, продиктував:
— Схеми кваркових силових батарей, технологія, експлуатація… Людство ще не дозріло, щоб володіти таким джерелом енергії… Написала?
— Так.
— Готова зі мною? Вирішуй, маєш три хвилини!
Аніта тоскно озирнулась навколо — баня неба наче понижчала, на білому його тлі рухалась темна грудо-чка гелікоптера, дзижчала, як оса. Чи це в неї у скронях дзижчить? Пальці самі забігали по клавішах машинки:
— Мамо, люба мамусю, прощай…
Краєм ока побачила — з розкопу виткнувся Лабан, біжить, біжить сюди!
Хотіла ще написати кілька слів, та усвідомила — не встигне. Туо сидів на стільці в наметі, поруч місце для неї, воно з парашутом, те сидіння, Аніта знає, якщо на Філії доведеться падати, то…
Вона схоплюється і миттю опиняється на тому стільчику, тремтячими руками застібає ремені. Тільки те-пер помічає, що діамант, встановлений попереду, наливається світлом… А на колінах у Туо — довгастий ящик… А може… може, нічого… А птахи?!
Зблиск! Німий, гострий зблиск у мозку.
***
Наш спеціальний кореспондент Марта Лаконтр повідомляє з Лівійської пустелі:
"Сьогодні опівдні тут сталася дивовижна катастрофа. Відомий світові учений Туо, який прибув на Землю з іншої планети і який відкрив тут Археоскрипт (репортаж про експедицію і фото див. на 2-й і 3-й стор.), без-слідно щез. Разом з ним і його наречена та співробітниця Аніта. Туо захопив схеми якихось надпотужних атом-них реакторів, удвох з нареченою вони сіли в апарат, який Туо змонтував у своїй палатці, і, напевно, ввімкнули його рушій — великий діамант, бо ми, очевидці, бачили короткий і надзвичайно сильний зблиск, що передував гуркоту. Це, власне, й не гуркіт був, а тріск, неначе зламалося, вражене блискавкою, товсте дерево. Військові вважають, що це не був вибух, бо на тому місці, де стояла палатка, ніякої вирви немає. Не спостерігалося і ви-бухової хвилі — усі предмети і речі, що лежали на відстані десяти метрів од палатки Туо, лишились неушко-дженими. Навіть машинка з недодрукованим аркушем паперу…"