Він — їхній третій.
____________________
Мохнатий — великий, бородатий, волосся зібране у хвіст, у вусі — грубий кульчик. На ньому якісь напівмілітарні речі, ледь не колумбійської армії.
Він цілує всіх, не виказуючи знайомства з К., а С. розказує йому про неї. К. трохи соромно за те, що наоповідала М. в поїзді, але вона бачить, що про це говоритися не буде.
М. голосно говорить, дотепно жартує, невпинно лається. Він багато рухається, не може всидіти. Всі переповнюються його енергією. Тоді він пропонує свій план.
Вони вибігають з музею.
Вони прийдуть до будиночка Тараса. Це стара львівська вілла. Там вип’ють будьчого напоспіх. У Тараса у шафах безліч старого одягу. Вони попереодягаються у чудернацькі костюми. Прихоплять ще якусь пляшку і поїдуть відрестав рованим Тарасовим джипом часів 2ї світової війни до міста. Це балаган, вакханалія і оргія. Джип відкритий, у ньому холодно. Треба весь час кричати, рухатися, танцювати під реґґей і пити. М. цілий вечір курить маріхуану — цигарку за цигаркою. Він керує забавою.
Вони приїжджатимуть до ресторанів, шокуючи публіку, випиватимуть нові порції алкоголю. М. розважатиметься залякуванням бандитів і витісненням зза фортепіано таперів.
А С. і К. з кожним наступним витком учти все більше випадають з оргії, вони в різних її кутках, вони розділені, але вони разом. Тут їх двоє.
Вже вночі всі їдуть туди, де М. працює, — в парк, до атракціонів. Він відчиняє каруселі, чортові колеса, гойдан ки, електромобілі, засвічує усі світла, запускає усе в рух. Всі веселяться як діти, на холодному засніженому циркові руки примерзають до заліза.
На чортовому колесі С., відділений від К. кількома кабін ками, фотографує її зі спалахом — спочатку знизу, потім на одному рівні, потім згори. У світлі спалаху він бачить, що всі вони на висоті Цитаделі, яка тут, за деревами, і К. сфотографована на тлі мурів, бійниць і дзотів.
Хвиля веселощів спадає раптово. Всі замислені, але всім дуже добре. Вони тихо їдуть нічним містом. Т., не радячись ні з ким, привозить їх до Янівського цвинтаря. Тут снігу найбільше в місті. І враження доброго лісу.
Вони прийдуть до могили Антонича. М. заб’є ритуально довгу цигарку. Тепер аж покурять всі. Десь недалеко — могила Мирона Тарнавського. На чорному небі — сяйво від світел міста.
____________________
К. у готельному номері. Вона розуміє, що вже час попра цювати, усистематизувати пройдене. К. намагається щось робити.
Приходить С. Вони підсумовують те, що вже є, запла новують останні знимки.
Робота в місті не вдається. Обоє чомусь сумні. До того ж К. непокоїться. Кілька разів вона телефонує з автоматів. Сьогодні фотографування скінчилося дуже скоро. К. поспішає в готель, де має призначену зустріч. С. все ж від проваджує її, йому все важче залишатися без неї.
У барі "Інтуриста" її чекає молодий красень. С. його не знає, хоч розуміє, що той належить до напівзлочинного світу. Вони втрьох випивають каву. Хлопець поводиться дуже експансивно. До того він досить приємний і симпатич ний, дуже говірливий. К. реаґує на нього так само відкрито, як і свого часу на С. Це її характерна особливість. А С. починає боятися за К. Він розуміє, що все це пов’язане з якоюсь небезпекою. Єдине, що він намагається продемон струвати хлопцеві перед тим, як піти, це те, що К. під його захистом.
С. стоїть там, де закінчується майданчик перед готелем і починається парк. Він бачить, як К. з хлопцем виходять із дверей і сідають до автомобіля, який не міг би належати будькому. Ще він бачить, як слідом за ними рушає машина з тими, кого С. знає як тілоохоронців консільйоріінтелек туала (йому ще на початках С. робив якісь знимки за подвійну платню).
____________________
К. буде слухати музику, курити і дивитися на вечірній Львів. А хлопець розповідатиме дуже багато цікавих історій, жартуватиме і дбатиме про те, щоб К. було якнайкраще.
І їй справді було незле, і хлопець видавався цілком приємним. Він навіть запропонував їй не їхати на нудну, хай і потрібну зустріч, а віддатися його смакові та знанню міста. Вона ж тут вперше. І він зможе дуже багато показати.
А, проте, вони вже приїхали.
Де знаходився той ресторанчик, К. вслідкувати не могла. Був ліс, добра дорога, дерев’яний зал, багато машин перед входом. Ресторан був уже зачинений, і в залі сиділи лише свої.
Це вже потім консільйорі спитав К., чи було те, що вона хотіла. Сказав також, що К. поводилася дуже вміло і, напевно, не викликала жодної підозри. Але хай уважає, бо ці люди будуть упевнюватися до кінця. І він не зможе робити більше без шкоди для себе.
____________________
С. просидів на лавці в Єзуїтському городі довше, ніж їздила К. Він з ногами розмістився на заіненій дошці і говорив у диктофон. Цю касету він колись дасть К. Там буде все, що С. знає про злочинний світ з власного досвіду. До того — жодних застережень.
____________________
Коли К. вийшла з готелю, було ще дуже рано. Під парком можна було розгледіти немитий джип.
К. йде до нього.
С. дивиться, як туман виповзає зпоміж дерев, Т. спить, а М. курить траву і крутить нефункціональне радіо, котрим був колись укомплектований джип.
К. смішно, бо Т. і М. вбрані у солдатські шинелі, на ногах — черевики з обмотками, на головах — австріяцькі шапки, а в руках — дерев’яні макети довгих рушниць. Це все буде потрібне для сьогоднішнього плану С.
А той придумав один незрозумілий, але дуже важливий епізод щоденника проінсценізувати на справжньому місці подій.
Вони прийдуть до місця недалеко від вокзалу. Та операція мала б бути вирішальною. Остання спроба захопити залізницю. Гармата з Цитаделі повинна була вдарити по мурі внутрішнього подвір’я великого будинку, пробійна чота вибігала через вулицю в браму того будинку, перебігала через подвір’я і вбігала у пролом до колій.
У щоденнику було написано, що все сталося саме так, пролунав вибух, вояки побігли, вбігли у пролом, залізниці там не було, вони бігли далі, втрапивши у хаотичний лабі ринт переходів, залізниця була десь зовсім поруч, вони блу кали далі, аж поки не вбігли у браму будинку, перетвореного поляками на форт. Звідти ніхто не повернувся.
С. встановив триніг і камеру. М. із Т., плутаючись у шинелях і палицях, бігали сходами, подвір’ями, вздовж мурів. Ландшафт очевидно змінився. К. вимірювала кожен відрізок хронометром.
Нарешті М. із Т. забіжать у якусь щілину, чуючи колію поруч. Повернуться вони через довгий час і з іншого боку.
М. переконаний, що тут є щось нездорове. Експеримент не прояснив нічого. Можна б пробувати ще. Але всім того театру вже забагато.
____________________
Увечері С., К., М., Т. сидять у лабораторії С. На двох настінних екранах вони переглядають все відзняте для К.
На один екран наведено епідіаскоп. Туди С. вкладає фотографії місць подій, стилізовані під той листопад, фотографії міської топографії зверху, схеми переміщень і стрільби, сторінки щоденника. Він творить постійний, але змінний колаж.
На другому екрані висвічуються ті слайди, що не сто суються безпосередньо справи.
М. цілий час виголошує свої містичні страхи в часі ранішнього експерименту, Т. вносить якісь уточнення до кожної фотографії й записує для К. покадровий коментар. С. знає, що ранкова таємниця може викритися лиш у такий спосіб — змішувати знимки ще і ще. Він не виймає рук з полички епідіаскопа. А К. відсторонено сидить поруч, натискаючи кнопку дистанційного управління, і довго дивиться на ті слайди, де вона в місті, де їхній карнавал, де М. і Т., де С. сфотографував її за роботою.
Вона зупинилася на особливо гарних знимках, зробле них вночі на чортовому колесі.
С. розклав фотографії всіх тих дворів зверху, поруч із фотографією залізниці.
Всі змучилися. Вирішили піти до кухні покурити з кавою.
С. залишається, бо відчуває близькість чогось. Він побачив на слайді силует Цитаделі за постаттю К. Він побачив ті бійниці, що скеровані в бік вокзалу, уявив, як могла стояти там гармата.
С. ще раз розклав усі подвір’я біля колії. Тепер обидві проекції на стіні поруч. С. домалює грубим маркером на схемі Цитадель, лінії вогню.
Тепер видно зверху весь лабіринт із входом через щілину, в котру вбігали вранці. Видно сусіднє подвір’я, за стіною якого — колія. І видно, як через вузькість амбразури бракує кількох метрів, не врахованих тоді артилеристами, щоб роз бити ту стіну.
Отже, пробили стіну поруч. Стіну, за котрою не залізни ця, а довгий ряд нових подвір’їв, переходів, брам. Отже, пробивна чота вибігла в подвір’я, опинилася перед проло мом, кинулась через нього — і потрапила в нікуди. Вокзал не штурмувався. Вокзал залишився у поляків. А пробійна чота блукала аж до випадкового натраплення на форт.
С. тремтить. Він закурить, зробить кілька затяжок і піде до кухні. Він вип’є свою каву.
Коли ж всі вернуться до лабораторії, то побачать те, що побачив С.
____________________
Робота вже завершена. Закінчився ще один період буття С. Але С. вперше не хоче відпускати період, він не може змиритися з кінцем.
Він прийде до К., прийде, не знаючи, що тепер запропо нувати, прийде, як приходив кожен день впродовж цих тижнів.
К. теж не вважає, що період обірваний: вони ж обидвоє у Львові.
Сьогодні ввечері вони могли б повечеряти в якомусь дорогому ресторані лише вдвох.
С., однак, запропонує трохи інше. Він запросить її на вечерю в покинуте помешкання його бабці по вулиці Руській, десь мало не під вежами Корнякта.
Він зробить вечерю сам. А К. скаже, що вона хотіла б з’їсти. С. знову спокійний.
Вже при відході він вкладає наговорену касету в магніто фон К., тоді, коли вона того не бачить.
І ще вкраде книжку К. про східноєвропейські злочинні організації, що контролюють Будапешт.
____________________
Цілий день С. бігає по маґазинчиках та базарах у пошуках харчів для запланованої вечері, за деякими складниками мусить навіть ходити до приятелів. На Руську він прийде з переповненим кошиком.
____________________
С. у кухні. Ця кухня мало пристосована до готування їжі, вона захаращена старими предметами, води нема. Але С. вже докінчує варити, пекти, нарізати й укладати.
Тоді й приходить К. Дивно, але вона принесла кілька вазонків з цикламенами.
Вона посидить у фотелі у кухні, буде курити і щось розпо відати.