Але при цьому забуває похитувати тулубом і ніяк не може зобразити важкого погляду самця.
КОНЧЄННИЙ: — Ну как ты делаешь? Я же тебя учил!.. Ф1, повтори для ботаника формулу съема. А ты, ALL — продемонстрируй.
ALL наближається до ДМИТРА, стає у позу і починає розхитувати свій чималий тулуб.
Ф1: — Старинная формула съема гласит: туловище наклонено к человеку, голова тоже слегка наклонена, бровь описывает линию любви, киваешь ей/ему, глаза наливаются желанием, можно еще ладони показывать, если потные…
ALL, погляд якого набув шаленої несамовитості, а тулуб розхитався не на жарт, загрожуючи розкидати усе, що трапиться на його шляху, з пихканням додає.
ALL: — Поправляя волосы, шевелишь ядрами – это древнейший завлекающий жест. Колебательные движения входят в один ритм с колебаниями вселенной, при этом потеешь, показывая свою заинтересованность. Но главное – замолотить на самку!
КОНЧЄННИЙ: — Молодец, ALL! А ты, Чупа-чупс, повтори!
ДМИТРО повторює. І на цей раз йому вдається краще. Він підступає, похитуючись, впритул до ALL'а, аж у того котиться з чола піт від гарячого погляду товариша.
КОНЧЄННИЙ: — Так… так… Классно! Зачипись! И уже когда совсем близко к ципе, что ей нужно сказать неожидано?!
ДМИТРО (випалюючи одним духом просто у кругле обличчя ALLу): — Почему корабли железные, а плавают?!
ALL: — Потому что самолеты дюралевые, и летают!
Ф1 (сміється): — Ну, Чупа-чупс, офигенно выходит!
КОНЧЄННИЙ (підбадьорливо усміхаючись): — Я сам тащусь!.. А говоришь, не можешь!
ALL (хапаючись за серце і роблячи томливий погляд): — Меня аж спитонило! И самому качнуться захотелось!
ДМИТРО перестає демонструвати формулу "заклеювання самки" і знеможено, але радісно і щиро усміхаючись, сідає на брівку, втираючи піт.
ДМИТРО: — Братики, я в следующий раз не подведу, обещаю!
КОНЧЄННИЙ: — А мы и не сомневаемся… Но на сегодня — все, урок окончен!.. Мне в самом деле пора химию зубрить, сессия на носу!
ALL: — И у меня дела тоже! Where is the nearest brothel, случайно не знаешь?
ДМИТРО: — Как? Как ты сказал?
Ф1: — Он спросил тебя, где ближайший бордельерро!
КОНЧЄННИЙ: — Ребята, хватит выпендриваться, пора домой!
КОНЧЄННИЙ на роликах робить задню доріжку, ніби запрошує усіх приєднатись до нього.
Ф1 (іспанською): — !Amigo!!Quitate los patines para entrar, por favor! (Стає на скейт, робить фліп на місці, розвертаючи скейт довкола задніх коліс на 360?.)
ДМИТРО: — А это что значит?.. Ничего не понимаю…
КОНЧЄННИЙ не слухає Дмитра і, набираючи швидкість на своєму скейті, котиться зі сцени геть. До нього приєднується Ф1 та All.
All (від'їжджаючи): — Прежде чем войти, сними ролики, приятель!
Хлопці швидко зникають у глибині сцени. ДМИТРО біжить за ними.
ДМИТРО (навздогін): — Братики, я с вами!
Ява друга.
Помешкання ШИРОКОПЕР. Біля дверей квартири з'являється зворухоблена і обурена БЕЗМИЛЬСЬКА. Вона спершу дзвонить, а потім грюкає у двері чим прийдеться.
БЕЗМИЛЬСЬКА: — Дуся, відчини! Нємєдлєно!
До дверей (з іншого боку) підходить ДІАНА НЕЧИПОРІВНА ШИРОКОПЕРА у неґліже, у довгій рожевій натільній майці, з грайливим розрізом попереду між ніг і широким викотом на чималих грудях. ДІАНА після ванни і уся з ніг до голови змащена масним кремом. Вона дуже перелякана несподіваним гуркотом.
ДІАНА (відчиняючи двері): — Ти шо сказилася, Ірка! Сусіди збіжаться! Перестань бехати! (Трохи прочиняючи двері і виглядаючи у щілину.) Гріша спить… А Діма вчиться… Скоро екзамени…
БЕЗМИЛЬСЬКА: — Діма?!.. Вчиться?!.. Твій мальчік за дівками уличними увивається!
БЕЗМИЛЬСЬКА, усім тілом, як справдешня реґбістка, відсторонюючи зі свого шляху ДІАНУ, прямує з коридору до кімнати і гепається на диван, на якому перед тим сиділа хазяйка і дивилась телевізора. Потім, помічаючи на журнальному столику кавник і горня, безцеремонно наливає собі кави, доливає кон'як з пляшки, п'є і закушує печенятками бізе.
ДІАНА, заскочена стрімкою навалою БЕЗМИЛЬСЬКОЇ, хаотично рухається по квартирі, сідаючи на дивана то з одного, то з іншого боку від БЕЗМИЛЬСЬКОЇ, і весь час намагається вимкнути телевізора. Однак це їй не вдається, бо БЕЗМИЛЬСЬКА між питтям кави і їдженням тістечок встигає забрати у неї пульт і увімкнути телевізора знову. Під час цієї метушні між ними відбувається така пристрасна розмова.
ДІАНА: — Во-первих, я тобі не Дуся, а Діана, і чоловік мій Гріша таки спить, замучений роботою, він же у мене інженєр сцени, а сцена в тіатрі до ночі крутиться. А во-вторих — хто тобі таку дурню про Діму сказав?
БЕЗМИЛЬСЬКА: — Во-первих, ти мені Дуся, бо я твоєї матері свідєтєльніцею на її свадьбі стовпом стояла, коли твій батько її із задрипанок у хазяйки собі брав, а во-вторих, я не патякало якесь і кажу тільки те, шо віжу сама. А якщо і не віжу, то я в том сильно убеждьонна і мене отбойним молотком не проб'єш!
ДІАНА: — Невже ти сама бачила?
БЕЗМИЛЬСЬКА: — Не то шо бачила, я на собі це ощутила!
ДІАНА: — Ірка, тіхо! Хватить! Шо ти таку глупость кажеш?!.. Менше любовні серіали дивитись треба!
БЕЗМИЛЬСЬКА: — Я їх вообше не дивлюсь… Гроші нада дєлать. А їх, ті бабські серіали удень, паралітікам і льготнікам показують. А в мене ж, сама понімаєш, товар рилізації требує… Оце єдінствене увечері, оце січас, як спродала усі сігарєти і водку у підземному переході, рішила пончіка ззісти. А тут твій Діма просто з тролєйбуса із дівицьою на руках на остановку випав. Я тільки й очі вилупила. Ну, канєшно, дівиця бачить, шо твій Діма сопляк!..
ДІАНА: —Телісхворовна, я кажеться, щас, попрошу!.. Гріша ж як почує… Та й мені з утра вже погано! Всю ніч волохаті язики снились… Ой! (Показує, як їй погано.)
БЕЗМИЛЬСЬКА: — Та не нада, не нада!.. Кажу, шо віжу… Твій Дімка дівицю упустив, рюмси розвів і на мене од бєзсілія з пончіком кунився!.. Ну, я, конєшно, йому сказала рєзко! Як мать, сказала!.. Шо низзя руки к салідним женщинам прастягать!..
ДІАНА: — Хватить чорт-зна що молоть! А то мене мегрень вже хапа!
БЕЗМИЛЬСЬКА: — Добре, шо тіки він один і хапа.
ДІАНА: — Про кого ти?
БЕЗМИЛЬСЬКА: — Про твого Дімку. Бо тут наїхало ше троє чортів на роліках і отих дошках, його друзяк. І на мене ледве усі троє не кинулись! Я єлє вспіла здризнути і п'ятами накивати.
ДІАНА: — Я так не люблю, коли мене за дурочку мають… Ти б, Ірка, лучче у зєркало вніматєльно подивилась. Як твого тюрбана знять, так геть лиса, як козак Мамай!.. А в мене Дімка може й не смілий, но все ж, слава богу, не сліпий і на старих бабах не помішаний! І тебе без тюрбана не раз бачив!
БЕЗМИЛЬСЬКА: — Ти нащот старості брось. Стара кобилиця хоч і крекче, а везе. А молоді, сама бачиш, твого Дімку боком обходять, бо робкий.
ДІАНА: — У якому це смислі?..
БЕЗМИЛЬСЬКА: — А в том, шо йому восємнадцять, а він у тебе ше дєвственнік і як голу цицьку бачить, то аж слиня котиться!
ДІАНА: — Всьому своє врем'я… Раньше і до тридцяти терпіли… А мені шось сьогодні жить вже з утра не хочеться! (Лягає на дивана, вмощуючи ноги на бильце, а голову — на коліна БЕЗМИЛЬСЬКІЙ, і стогне.)
БЕЗМИЛЬСЬКА: — Терпіли, бо телевізора не було. І нічого до пуття не знали… А тепер у нас свобода вєри, слова і образиванія… Кого хоч можеш із себе сообразить!.. А як не мо' буть мужиком, пожалуста, любий каприз за твої дєньги тобі чік! (Вимахує рукою, ніби ріже уявним ножем у повітрі.) А він твій синок…
ДІАНА враз перестає стогнати і вкрай здивовано дивиться на Безмильську.
БЕЗМИЛЬСЬКА (продовжує вже трохи обережніше): —…У кампутєрі днями пропада!.. Не глаза вже в його, а гиндікатори!.. Ти знаєш, шо кампутєр – хуже наркотіка. От у нього і болєзнь… Він у тебе случайно від кампутєра не… ето…? (Хотіла щось сказать та передумала.)
ДІАНА: — Господи, Ірка! Шо ти таке верзеш, наче п'яна?! (Схоплюється рвучко, хапається за голову, а тоді у безсиллі падає на дивана.)
БЕЗМИЛЬСЬКА: — А нічого такого… У мого сасєда, шо через стіну, кіт біля кампутєра включоного заснув, так на утро полисів, купу наклав і на сусідку кидаться став з вопросами!
ДІАНА: — Ні, ні! Ти шось інше мала увиду! Кажи!.. Кажи шо!
БЕЗМИЛЬСЬКА: — Я хотіла сказать, шо він у тебе з замедльоним сексуальним развітієм! І це все од кампутєра!.. Баби йому нада!.. Бо він скоро у тебе забуде, шо треба із штанів витягать, як до вітру іти. Я вже про унівєрсітет і не кажу. Він у його нікада не вступить, бо робкий… Мужчина должен умєть приодолєвать припятствія… А саме перве пріпятствіє для мужчини — це женщина…
ДІАНА (плаче, ледве не в істериці): — Яка ж ти проклятуща, Ірка, зі своєю правдою!.. Була б у тебе корова, то я б її заговорила, шоб вона у тебе здохла!..
БЕЗМИЛЬСЬКА (підтримуючи свою молодшу подругу за плечі, щоб раптом та не знепритомніла і не впала): — Корова?!.. Зачем мені корова, коли є самогонний апарат! (Сміється.) Я ним кого хочеш сама заговорю!.. А ти мене слухай, поки в цьому городі овсі не здуріла: спасать твого Дімку треба, бо біля кампутєра всохне і внуків не діждеш!.. І якщо хочеш — дам тобі рецепт!
ДІАНА: — Який!..
БЕЗМИЛЬСЬКА: — Хотя я і сама ще могу, але боюсь, Дімці це не понаравиться, хоть і бєзплатно!..
ДІАНА: — Та кажи вже швидше!..
БЕЗМИЛЬСЬКА (кладе руки на плечі ДІАНІ і повертає її обличчям до себе): — Твоєму сину нада… даму по об'явленію… Но з опитом, здорову й тілігєнтну…
ДІАНА (виривається з рук Безмильської і починає бігати по квартирі, гукаючи свого чоловіка): — О господи!.. Ґвалт! Рятуйте! Не зря мені сеї ночі язик у косах приснився!.. Гріша! Гріша!.. (Десь у коридорі прокочується луна.) Гей, хто-небудь! Мені вже геть погано!.. Гріша, рятуй!
До квартири входить жінка у вбранні черниці, у рясі з клобуком, з великим хрестом на грудях. В руках у неї чимала жерстяна скарбничка з примантаченим до покришки дерев'яним хрестом з написом: "На ремонт Храма Спаса на Крови".
ЧЕРНИЦЯ (звертаючись до ДІАНИ і не помічаючи Безмильської): — Тихо?!.. Щас сюди всі сусіди позбігаються! (Кидається стрімко до ДІАНИ і затуляє їй рукою рота.) Мене і так чуть міліція не зацапала!
ДІАНА чи то від почутого, чи від задухи, а таки втрачає тяму і висне, як мішок із соломою, у руках ЧЕРНИЦІ. ЧЕРНИЦЯ несподівано легко підхоплює її і тягне до дивану. Але заприкмітивши БЕЗМИЛЬСЬКУ, враз вклякає і ледве чи не кидає свою ношу на диван.
ЧЕРНИЦЯ (до напівпритомної ДІАНИ): — А ця порція нафаталіну чого тут?! Я ж говорив, шоб вечером у нас в домі нікого!
БЕЗМИЛЬСЬКА (у глибокому здивуванні, розтуляючи, як вершу, рота): — Так ти… Гріша..!!!?
ЧЕРНИЦЯ: — Да, Гріша я, Гріша!
Зриває із себе клобука і зненацька перетворюється з ЧЕРНИЦІ на господаря хати ГРИГОРІЯ ШИРОКОПЕРУ, тільки хіба що у чорних довгополих ризах і з підкладеними великими грудьми.
БЕЗМИЛЬСЬКА: — Так от ти яким бізнесом занімаєшся?!
ГРІША: — Малим, дурепа, малим! Частне предприятіє "Звонпопподайнахрамжлоб"… (Піднімає жерстяну скарбничку і трусить нею у повітрі.