Пес встигає її підхопити .
Кіт: "Ну прямо тобі Ромео і Джульєта. Фінальна сцена. Оплески".
Кури: "Хто-хто-хто?"
Кіт: "Боже мій, яка начитаність! Господи, з ким тільки не доводиться жити!" Зводить очі до неба: "За що така кара?!".
Пес не знає, що з Чаплею робити .
Гукає запитально до кота: "Маркізе!..".
Пес розгублено тримає Чаплю.
Кіт: "А я знаю, Ромео? Ну так, я в принципі знаю, що з дамами роблять". Починає вилизувати шерстку: "Але з такою... Довгов'язою..." Швидко виправляється: "Я хотів сказати довгоногою. Та й ще підстреленою... Зрештою, я би все-одно уклав її до ліжка. Поближче до тіла. Тьху, до діла".
Пес обережно кладе Чаплю сидячи, притуливши спиною до стіни. Сам кидається до будки. Витягає звідти старий піджак. Тягне його до Чаплі. Потім кладе її на піджак. Нарешті сідає поруч, важко дихаючи і висолопивши язика.
Пес: "Ху... Заморився! Здоров'я вже не те"
Кіт: "Ну ти, старий, даєш!"
Пес: "А що таке? Поміг тварині"
Кіт: "Ага, влип ти, старий, по вуха!"
Пес: "Ти про що?"
Кіт: "Видно, що тебе все життя на ланцюгу тримали. Побачив першу ж... Як би це делікатно сказати... Перше ж пір'я і втратив голову. Вже їй і своє майно даруєш. Ще будку на неї перепиши!"
Пес: "Ет, мені шкода чи що?"
Кіт: "Боже, яка доісторична епоха! Та хіба ти, морда твоя собача, знаєш, що таке дама?! Хіба ти знаєш, як з нею поводитися? А, може, вона грає? Потрапила в чужу компанію, от і вивідує, хто тут клюне на її довгі ноги?"
Пес: "Та вона ж ранена!".
Кіт: "Це не вона ранена, а ти. В голову!"
Чапля, ворухнувшись, ледве чутно: "Води!"
Пес до себе: "Ну і як я тебе напою?"
Підносить миску під самий дзьоб Чаплі.
Вона пробує пити з миски, але довгий дзьоб їй заважає. Та все таки змочує його у воді .
Чапля проказує ледве чутно: "Дякую".
Кіт, вилизуючи шерстку: "Цікаво, крім "води" і "дякую" ця іноземка ще знає якісь слова? Наприклад, "хліб", "мир", "комсомол".
КАРТИНА ЧЕТВЕРТА
Виходить хазяйка. Пес тікає у будку. Чапля лежить посеред двора .
Хазяйка: "Чоловіче! Та ти цілком здурів! Для цієї здохлячки постелив свій піджак!"
Хазяїн, здивовано виходячи: "Слухай, жоно, ти днесь договоришся!".
Стає біля Чаплі. Та сполохано стискається .
Хазяїн до хазяйки: "Не видиш, то мій старий піджак? Он кишеня надірвана. То я псові кинув у будку на зиму, аби не мерз".
Хазяйка: Ну та маєш багато розуму: коли син з невісткою йде, старе цуря витягуєш посеред двора!".
Хазяїн задумано: "То не я... Гм... Майже пес притягнув".
Бере Чаплю із піджаком і переносить під будку. Чаплю кладе на піджак так, аби її не було видно з вулиці.
Хазяїн: "Най раз тут лежить, а далі видко буде... А ну дай, жоно, їй дашто їсти, бо ще здохне".
Хазяйка, склавши руки в боки: Та я маю мало роботи?! Ще й за чаплями мушу позирати?!".
Хазяїн, гладячи Чаплю, сам до себе: "Шкода, якщо здохне. Красна птаха".
Йде до будинку. Через хвильку повертається з мискою нарізаної шматочками риби .
Хазяїн: "Ану, чи будеш таке їсти?".
Відкриває Чаплі дзьоба і вкладає туди шматочок. Чапля ковтає.
Хазяїн: "Ну що? Смачне?".
Кіт з даху мурчить, аж підскакує: "А я? А я?"
Хазяїн, почувши його муркотіння: " Ой Маркізику, ану ходи сюди, котику!"
Кіт недовірливо підповзає на край стріхи, але вниз не стрибає.
Хазяїн, показуючи рибку: Ну йди, йди котяро, рибки тобі дам!"
Кіт висуває голову із стріхи і жадібно нюхає повітря.
Хазяїн тим часом вільною рукою намацує позад себе невелике поліно .
Хазяїн: "Ну йди, котику, йди".
Кіт уже майже весь висунувся, готуючись стрибати вниз. Хазяїн різко кидає поліно, трохи зачепивши кота. Той голосно нявкає і втікає за комин.
Хазяїн, задоволено грозячи кулаком: "О! Дістав злодюга! Ще одну ковбасу тільки потягни!".
Годує з рук Чаплю.
Хазяйка вибігає перелякано на двір.
Хазяйка: "Що то було? Ти чув, як на стрісі щось загриміло?"
Хазяїн: А-а, то грушка з дерева впала. Тобі все щось причудиться! Глухий, як не почує, то придумає".
Хазяйка, побачивши, що хазяїн годує Чаплю: Ну та чи маєш розум, чоловіче? Та йди роби дашто, а не возися з дурницями!".
Хазяїн: "Та йду вже, йду!". До Чаплі: "А ти собі лежи. Набирайся сил. Хоча, зрештою, нащо вони тобі...".
КАРТИНА П'ЯТА
Пес, шкірячись: "Гей, Маркізе! А ну покажися! Ти тепер теж ранений, чи не так?".
Кіт, виповзаючи з-за комину: "Я бачу ви тут усі ранені! Ще й здорових хочете покалічити!"
Пес: "Та-а-к, старий, класно тебе погладили!" Перекривлюючи господаря: "Ой котику наш маленький, котику наш рідненький, ходи рибку їсти. Ха-ха!". Сміється, а потім закашлюється надовго.
Кіт, торкаючи лапкою до болючого плеча: "Бодай би вже їх самих рибка з'їла!"
Пес: "Що —— добре огріли?".
Кіт: "А ти, буцімто, не знаєш, яка в нашого хазяїна рука?"
Пес, задумано: "Ой, так-так, братику..."
Чапля підіймаючись з піджака: "Я перепрошую, що перебиваю вашу розмову..."
Кіт: "О, чудо заморське заговорило!.."
Кури збігаючись: "Шо-шо-шо?"
Півень: "А ну цитьте, дурноголові! А то нічого не вчуємо!"
Чапля: "Я прошу вибачення за незручності, які всім причинила".
Пес, ніяковіючи: "Та ні... Чого?.. Навпаки..."
Чапля: "Мене звати Жасмин".
Пес: "Як-як?"
Кіт: "ЖахМен"?
Кури: "Шо-шо-шо?"
Півень: "Та цитьте ж!"
Чапля: "Це квітка така —— Жасмин. От мене так і назвали. Мама казала, що я пахну нею".
Індик, втягуючи повітря: "Щось нічого не чути, крім нашої свині".
Чапля до пса: "А як звати вас?"
Кіт з даху: "А його звати Ромео!"
Пес цілком знітившись: "Та не слухайте цього грубіяна!"
Чапля: "Ромео! Як гарно!".
Кіт наспівує шлягер: "Жасмін і Ромео – "другу другу не пара..."
Пес до кота: "От лайдак!"
Чапля: "Ромео, а як звати вашого друга на даху? Він такий музикальний...".
Пес: "Дурнуватий він, а не музикальний. А звати його..."
Кіт, перебиваючи його: "Мадам, дозвольте відрекомендуватися. Перед вами найкращий джентельмен тутешніх околиць, підкорювач сердець і сердечок, його пишність, м'якість і пристрасність – Маркіз де ля Стріха".
Пес: "Це точно. Зі стріхи падав неодноразово. Що не могло не позначитися на аналізах".
Кіт: "Но-но, старий! Давай не будемо згадувати минуле. Отож пані Квітка чи як вас там..."
Чапля: "Жасмин".
Кіт: "Так-так, Жасмин. Я ж так і говорю. То які у вас плани, пані Жасмин, на майбутнє?".
Чапля розгублено: "Я не знаю... Я би хотіла додому..."
Пес здивовано: "Додому?"
Кіт, гмикаючи: "Додому? А хто з нас знає, де його дім? Дім – поняття філософське. Особливо для вас —— чапель".
Чапля: "Чому? Ми живемо на болоті за Чорним озером".
Кіт: "От я і кажу, що у вас нема стріхи. А що за дім без стріхи?" Співає: "На крише дома твоєво-оо!"
Чапля коту: "Я й бачу, що ви зі своєю стріхою ніколи не розстаєтеся".
Пес, сміючись, коту: "Що, старий, дістав по носі?"
Кури: "Хе-хе-хе!"
Кіт: "Ану цить, пернаті!" До Чаплі: "Просто мадам... е-е-е... мій особистий лікар... е-е-е... рекомендував мені свіже повітря і сонячні ванни. Тож я слідую його порадам і ніжусь тут на сонечку". Розлягся на даху, заклавши ногу за ногу. " Здоров'я, мадам, для мене є другим по цінності після любовних утіх".
Чапля: "То ви засмагаєте навіть пізньої осені?"
Кіт: "Так, мадам. Тоді сонячне проміння особливо цінне. Адже його майже не залишається...".
Чапля: "А якщо розпочнеться дощ?"
Кіт: "Під час дощу я спускаюся до хазяїна і ми вдвох дивимося телевізор і п'ємо пиво. Хоч я надаю перевагу здоровому способу життя —— прогулянки на свіжому повітрі, регулярний секс, філософські медитації..."
Чапля сумно мовчить .
Пес обережно: "Жасмин, ви згадали свою будку? Себто, болото?".
Чапля сумно: "Так... Мене вже, напевно, шукають".
КАРТИНА ШОСТА
Подвір'я. Заходить син господарів та невістка.
Син господарів: "Тримай обережно. Най це для них буде сюрпризом".
Невістка: "Лем би не сполошився".
Стукають у двері .
Відчиняє господар: "Синку!"
Син: "Тату!".
Обіймаються, цілуються .
Невістка: "Доброго дня!"
Господар: "Привіт, донечко. Дай я і тебе поцілую!".
Голос хазяйки з хати: "Чоловіче, хто там? Дахто прийшов? Агов, чи чуєш мене? Глухмане!"
Господар гукає до неї: "Діти прийшли, глухманко! Бодай бись..."
Вибігає хазяйка, витираючи руки об фартух: "Ой, прийшли мої небожата". Цілує їх: "Золоті мої, солоденькі! А ми вже ся вас зачекали".
Син: "Та хотіли вам сюрприз приготувати"
Хазяйка сполошилася: "Який сюрприз?".