І конгрес не якийсь там провінційний, а — міжнародний! Адже в його роботі взяли участь більше двохсот делегаток із двадцяти країн Західної Європи та Північної Америки. Щоправда, зауважимо: бути делегатками амстердамського конгресу битих жінок удостоїлись честі не всі биті (таких стільки, що й Амстердам не вмістить усіх), пощастило лише тим, кого найбільше тузали чоловіки).
От! Спробували б за часів патріархату побиті жінки зібрати свій (міжнародний!) конгрес. Той патріархат провів би з ними таку виховну, м'яко кажучи, роботу, що вони і не заїкалися б більше про якийсь там конгрес.
А тепер — рівність, тепер навіть на конгрес биті преспокійно. їдуть. Більше того, по всьому цивілізованому Заходу сьогодні створено чимало притулків для жінок, котрі шукають захисту від буйних чоловіків.
В Англії таких притулків нараховується аж 120! І все ж представниця битих англійок заявила на конгресі у відчаї:
— Сто двадцять притулків у нас геть переповнені! Їх не вистачає. Потрібно ще сотні й сотні нових притулків для побитих жінок.
А за патріархату чи посміли б жінки вимагати сотні й сотні притулків? О, навіть заїкнутися б не посміли! А тому це зайвий раз свідчить, що сьогодні на Заході жінки мають "більшу свободу, аніж за патріархату".
P.S. Скільки делегаток будуть побиті після повернення додому з амстердамського конгресу битих жінок, цього навіть "Фігаро" не знає. Це, очевидно, стане відомо на наступному конгресі хоч і битих, але рівноправних жінок т. з. "вільного світу".
СПРИТНІ ХЛОПЦІ
Сценка
Діють: режисер, чемпіон з боксу, пом. режисера.
Місце дії: Захід наших днів.
РЕЖИСЕР (чемпіонові з боксу). Хеллоу, Гаррі! Сподіваюсь, аванс за майбутні зйомки ви вже одержали?
ЧЕМПІОН. Так, сер, одержав.
РЕЖИСЕР. От і добре. Коли в кишені новенькі долари, особливо приємно грати перед камерою. Але... перейдемо до діла. Нагадую вам ситуацію. Наша фірма запросила вас, чемпіона з боксу, на роль ватажка гангстерів у фільмі недарма. Ви, шановний чемпіоне, повинні показати на екрані усю свою феноменальну силу, а ваші партнери — не меншу спритність.
ЧЕМПІОН. Не з-наю, сер, як я покажу, а мої партнери вже показали спритність.
РЕЖИСЕР. Ми не починали і пробних зйомок!
ЧЕМПІОН: Але вони вже встигли украсти в мене портфель з авансом, сплаченим вашою фірмою.
РЕЖИСЕР. Невже? Взагалі подібної сцени немає в сценарії, але ж це чудово! Значить, на роль рядових гангстерів ми підібрали справді спритних хлопців.
ЧЕМПІОН. Не знаю кому, а мені ця спритність не дуже подобається.
РЕЖИСЕР. Так зате успіх майбутнього фільму забезпечений на всі сто відсотків. Це просто щастя, що нам трапились такі спритні хлопці. За участю таких артистів ми знімемо справжній кінобойовик. Та з такими хлопцями ми гори перевернемо!
ПОМ. РЕЖИСЕРА (входячи). Мушу вам сказати, сер, що вже немає чим гори вернути. Хлопці, запрошені на роль гангстерів, обікрали нашу студію.
РЕЖИСЕР. Що за жарти?
ПОМ. РЕЖИСЕРА. На жаль, сумний факт, сер. Студію обчистили до останньої цурки. Всю апаратуру, речі і навіть сейфи хлопці повантажили на машини і зникли невідомо куди.
РЕЖИСЕР. Дозвольте... е-е... Серед білого дня? Але ж студію охороняють?
ПОМ. РЕЖИСЕРА. Так, охороняють. Але вони вивезли майно й апаратуру під виглядом виїзду на натурні зйомки. Вони заздалегідь підробили відповідні документи.
ЧЕМПІОН (режисеру). Вітаю вас, сер. Успіх фільму забезпечений на всі сто відсотків. Дарма, що обікрали студію, зате хлопці на роль гангстерів трапились справді спритні. Боюсь, що це були справжні гангстери.
Завіса
"ДУШЕВНИЙ" БІЗНЕС
Один американець із штату Майамі, торгові справи якого були зовсім кепські, вирішив продати єдине, що в нього ще лишилося... власну душу.
Одне слово, дожився чоловік до ручки!
Але кожен товар потребує відповідної реклами, тож невдаха-комерсант вмістив у місцевій газеті таке лаконічне і красномовне оголошення в стилі "вільного світу":
"Продам душу в хорошому стані".
І — крапка.
Коротко й інтригуюче.
Чекати покупців довелося недовго. Незабаром на адресу незвичайного бізнесмена посипалися десятки пропозицій від бажаючих купити оптом його дефіцитний товар.
Їх назбиралося аж дев'яносто шість.
Одразу ж розчаруємо читачів: серед покупців продажної душі не виявилося жодного представника чортівсько-диявольської братії. Чи в наш час чорти та дияволи так збідніли, що не мають чим заплатити за душу, чи, може, до їхньої пекельної резиденції не доходять газети, але нечисті душолови зберігали могильну мовчанку.
Не відгукнулися і не вислухали умов продажу й місцеві невропатологи, як того слід було чекати.
Бізнес є бізнес. А якщо продажна душа ще придатна для експлуатації, то чому ж її не купити? Адже у "вільному світі" продаються не лише душі, а й совість та честь. А кожен купує те, чого у нього немає...
Дев'яносто шість грошовитих, але бездушних американців вирішили купити у свого збанкрутілого співвітчизника його останній товар.
На жаль, нам невідомо, як проходила ця рідкісна торгівля. Можемо тільки уявити собі таку сцену:
— Хеллоу, Джон!.. Ну, як твоя продажна душка? Ще в п'яти не втекла від покупців? Ха-ха-ха!.. Я куплю її, якщо вона ще у свіжому стані. Що? Ні-ні, я не журналіст. І купую не для себе. Твій дефіцитний товар потрібен моєму босу. Уяви, робітники з його заводів називають його бездушним. Ха!.. Врешті босу набридло слухати ці балачки і він доручив мені купити для нього пристойну душечку... Але спершу маленька формальність. З комуністами твоя душа не зв'язувалась? Чудово. Національність, душі?.. Лояльна?.. Патріотична?.. Значить, твоя душа нічим не скомпрометована? І не скомпрометує боса? Чудово!.. Що? Вона совісна?.. Багата на людські почуття?.. Е-е, братику, така душа моєму босу не підходить. Ні, ні, він прохав купувати лише безсовісну душу... Ну, я в смислі, щоб у неї не було совісті. Гуд бай, піду шукати іншу душку...
Можемо тільки додати, що тепер і бізнес "вільного світу" ніхто вже не назве бездушним.
ТАКІ ЩАСЛИВІ БІДНІ ЛЮДИ!..
Один американський лікар-кардіолог із штату Мериленд зробив приголомшуюче відкриття: виявляється, найщасливіші люди — це бідні. В Америці, розуміється.
І не просто бідні, а — найбідніші. Ну такі вже бідні, такі бідні, що далі просто нікуди.
Наприклад, ті безробітні, котрі до всього ж ще й бездомні.
Безпритульні з народження.
От вони в Америці най-най-найщасливіші!
Бо такі щасливчики, не маючи теплого одягу (і житла заодно), змушені в холоднечу тинятися вулицями і... ловити дрижаків.
Щоправда, це непосвяченим здається, що ті посинілі бездомні бідолахи ловлять дрижаків, а ось на глибоке переконання всезнаючого мерилендського кардіолога вони (подумати тільки!!!) тихцем зміцнюють своє і без того преміцне здоров'я.
І зміцнювали б потай своє здоров'я ті напівголі бездомні бідарі й далі, аби їх не розкусив кардіолог. Він оглянув більш як півсотні бездомних та безробітних своїх співвітчизників і встановив, що лише сім відсотків із них мають трохи підвищений кров'яний тиск.
А серед такої ж кількості багатих кров'яний тиск підвищений аж у сімнадцяти відсотків!
Тепер вловлюєте, де собака зарита?
Напівголому яка біда загрожує у стужу? В одну дірку увіває, в іншу вивіває. От і увесь клопіт. Вентиляція, як бачимо, рівномірна, від холоду бідар завжди свіжий та бадьорий, не йде, а — танцює. Аж пританцьовує. Хоч і синій він, хоч і зуб на зуб у бідака не потрапляє, зате ж кров'яний тиск у нього завжди у нормі.
Щоправда, такий злидар може, замерзнути і навіть одубіти на холоді десь під парканом (що, між іншим, часто й буває), але то, на думку мерилендського кардіолога, незначна дрібниця. Головне, що бідняку не загрожує гіпертонія.
А в якому становищі багаті?
Ой-ой, і говорити страшно.
Понатягають на себе вовняні вироби, ще й шуби зверху, потіють, задихаються, перегріваються і ось вам сумні наслідки — гіпертонія. І ні за які долари ці багаті, але нещасні, не можуть позбутися високого тиску.
А злидень посинілий преспокійно цокотить на морозі зубами і не тиск у нього, а — картинка!
І вони — ці бідняки, різні там безробітні та бездомні— ще й сміють страйкувати, вимагаючи собі кращих умов життя.
А якої їм ще трясці треба?
Адже ж багаті, як запевняє мерилендський кардіолог, дуже заздрять бідним. Та й не тільки заздрять.
У бездомних волоцюг немає даху над головою, отже, пожежі їм, як то кажуть, до лампочки!
А багаті тільки й трусяться: ой, хоч би розкішні апартаменти бува не згоріли!
У злидаря грошей катма, то й злодії йому байдуже.
А багаті день і ніч над своїми капшуками трусяться: ой, хоч би їх не обчистили. А це ж усе хвилювання, нерви! Стреси!..
А ніщо так не вкорочує віку, як щоденні клопоти, хвилювання, стреси.
Бідняк майже не їсть, бо немає за що, а багатому треба голову сушити, як боротися з ожирінням, не забувати про розвантажувальні дні, ще й щороку трястися у фешенебельні санаторії, аби позбутися тих зайвих кілограмів.
Де вже від таких клопотів та не нажити собі болячок!
І до всього ж бідняку не треба ходити у лікарню, у них бо кров'яний тиск завжди у нормі!), а багаті знаєте скільки доларів витрачають на лікарів?
От і виходить, що багаті — то най-най-найрознещасніші люди. А най-най-най-щасливіші, найздоровіші тільки бідні, особливо безробітні та бездомні. Ті взагалі ніяких клопотів не мають, а живуть як божі пташки.
Дивно тільки, чому це багаті не спішать хутчіше поставати бідними, щоб поробитися здоровими та най-най-найщасливішими?
Навпаки, вони чомусь і далі воліють залишатися роз-нещасними, але — багатими.
І навіть сам кардіолог поки що не квапиться стати бідним, сиріч щасливим.
Навіть здоров'ям своїм ризикує заради наживи!
КОМЕРЦІЯ СЕРЕД НОЧІ
Що не кажіть, а нелегко доводиться іноді злодіям. І умови праці у них бувають не завжди зручними, і без освітлення... Та яке там освітлення, як у нічну зміну вкалуєш!.. Злодії, як відомо, люди скромні, не люблять себе афішувати, ілюмінацій теж не влаштовують. Економлячи електроенергію, здебільшого трудяться лише з ліхтариком, а це негативно впливає на гостроту зору. І мало того, що доводиться все вручну робити — механізації ж бо ніякої! — так ще й раз по раз озирайся, аби тебе поліція не застукала на гарячому.