ЧОЛОВІК: Ха! Десять купонов!.. Багач! Це січас уже не дєньгі, парень. Щас пачка знаєш, скіки стоїть? Іди, купи за десять купонов.. Найшов дурачка...
На протилежній лаві за всім, що діється, понуро спостерігає Штир з компанією, – впівока, іще й спідлоба.
ШТИР (неголосно): По рогам йому в'єхать, чи шо?..
МУЛЬТИК (підхоплюється): Толян! Да в'єдь ти йому по рогам!.. (Штир несподівано дає Мультикові дзвінкого, з виляском потиличника, аж у того шапка злітає.)
ШТИР: Сядь, шестьорка!.. (До Толяна) – І ти сядь тоже. Чого до фраера доколупався? Домой ти їдеш, чи знов на кічу хочеш? Лівер давить?..
ГОЛОС: Станція Славута! Вихід на ліву сторону!
Вагон пригальмовує, зупиняється. Двері розчиняються. І у двері зненацька долинають далекі, майже нерозбірливі дзвони, голоси церковних співаків. Толян неохоче повертається і сідає біля своїх кумплів.
ГОЛОС: Закриваю двері! Наступна станція Бараннє! Ну чого, чого ти стоп-кран дьоргаєш?! Постав стоп-кран на мєсто!..
Потяг, кілька разів шарпнувшись, таки рушає. І далі дрімає другий вагон.
ШТИР: А це ж іще й Пасха сьогодні...
МУЛЬТИК: Да?.. (Співає на мотив "Маршу ентузіастів"):
Сєводня пасха, обнімі кітайца,
Мао Цзе Дуну передай прівєт!
Когда он жолтиє тєбе протянєт яйца,
Ти єму красниє протяґівай в отвєт!
Знову заворушилися, заозиралися пасажири у вагоні. Від Мультикової пісні опам'ятався й засовався Циган, що був неначе очманів чи задрімав після пляшки. Розклепивши повіки, він іще майже навпомацки знаходить пляшку під лавою, куди її поставив Мультик, підносить до вуст, перехиляє — але вона вже порожня. Тоді Циган знову ставить пляшку під лавку і, блукаючи поглядом по обличчях побратимів, зупиняється на Толянові. Хрипко видушує з себе запитання.
ТОЛЯН (невдоволено дивлячись у чорне скло вікна): Шо-шо?
ЦИГАН: Ну, Пасха, спрашую, чия? Жидовська, чи уже наша, руська, християнська?
ТОЛЯН: А я знаю?
ЦИГАН (з натугою повертаючи у роті язиком): Ну, жиди ж, вони у Христа не вірують. А у них тоже єсть Пасха своя. Вони ж якраз на неї Христа і розп'яли. А ми, руські люди, ми у Христа якраз віруємо. І наша Пасха потом уже, як він воскрес... То яка січас Пасха, жидовська, чи руська?
МУЛ ЬТИК (зі сміхом): Циган? Так ти ж разві руський?
ЦИГАН: А шо? Я верующий християнін! Да! А у шо ж мені вєровать? Ми вєруєм у Христа... (пригадує) Іісуса... Да! Там жиди у свого бога вєрують, ті... мусульмани у свого... в аллаха, тамті... італьянці у свого... папу римського, католічеського, і поляки, кажеться, тож... Нємци... пожди, як то їхня церков зветься... а – лютеранська, вони в якого-то свого Лютера вєрують. А ми, християни – у Христа! (Пересохло сковтує слину і замовкає).
МУЛЬТИК: А штунди в кого вірують?
ШТИР (понуро): Вони тож у Христа вірують.
МУЛЬТИК: Шо, і штунди тоже?
ЦИГАН: А закурить нема?
Всі четверо перезираються. Штир зустрічається поглядом із сердитим і ображеним Толяном.
ШТИР: Ладно, Толян, іди, пошманай закурить.
ТОЛЯН: Ну да. Найшов ваньку.
МУЛ ЬТИК: Ладно, я схожу. (Встав, підійшов було до Чоловіка з сумкою, подивились один на одного недобре так, незичливо. МУЛЬТИК, не сказавши йому ані слова, розвертається і йде далі, вагоном, до хлопців у пуховиках. Підходить, схиляється, тримаючись за спинки лавок). — Братани, закурить не найдеться?
СЕРГІЙ: Братан, не курим.
АЛІК: І тобі не совєтуєм...
МУЛЬТИК: Да ви шьо?
АЛІК: А нічьо-о... Тобі що, завестися ні з ким? Доколупуєшся, як п'яний до
радіо...
МУЛЬТИК, нагнувшись до них ближче, загрозливим шепотом): Ви, пацани, базар би фільтрували. Нас тут четверо їде, поняли? Щас тіки я свисну...
Не встиг Мультик пояснити, що буде, коли він свисне, Алік, не підводячися з лавки, бере його шию в зажим, тяжко і впевнено. Притиснувши Мультика, який ні дихне, ні поворухнеться, до себе, шепоче йому на вухо.
АЛІК: Так, братан. Я лівою рукой жму сто двадцять. А в нього (показує на Пашу) – чорний пояс карате. А у цього (показує на Сергія) — перший розряд по боксу. Ми твою банду замочим у моменті. Давай, зови їх! (Різко відпускає Мультика, аж той заточився).
ПАША: Алік! Алік, помні о товарє!..
Мультик відскочив на кілька кроків від хлопців. Потирає шию. Відсапується, озирається – чи зауважив хто по вагону його ганьбу. Ніби ніхто. Пробурмотівши: "Ну ладно...", озираючись, повертається до своєї компанії. Весь цей час хлопці в пуховиках тривожно проводжають його поглядами.
ПАША: Сєрьога! Алік! Нада линять. Переходим у той вагон. Взяли товар і переходим. Шоб не завелись, і мєнтовку не визвали. Пашлі... (Всі троє підхоплюються, хапають з-під лавок і полиць по 2-3 своїх величезних сумки і тихо, майже нечутно виходять у наступні двері, до першого вагона).
ШТИР (до Мультика): Ну шо, приніс?
МУЛЬТИК: Нема ні в кого, Штир... Там, ето... сидять сосунки. Не курять вони. Їм ше карамельки сосать... спортсмени... (Озирається) — О, їх уже й нема. Волной змило... Х-ха!..
Встає зі свого місця Толян. За ним — Штир. Не чіпаючи ні Чоловіка з сумкою, ані сплячого Гармоніста, роблять кілька кроків по вагону, роззираючися. Зауважують неподалік на лавах двох жінок — одну старшу, яка спить лежачи, друга, молода і ефектна, куняє сидячи.
ТОЛЯН (до Штиря): Ти гля, яка шмара...
ШТИР: Ніштяк так хуна. Іди, пощекочи.
Толян підходить, злегка похитуючись, тихо присідає на лаву, де під вікном, притулившись плечем до шиби, дрімає V. Кachmarsky. Троє друзів – Мультик і Циган сидячи, а Штир стоячи – спостерігають за ним з ошкіреними посмішками. Толян тихенько заводить руку за спину жінці, вже майже обнімає її. Другу руку підносить до грудей, аж туг спляча жінка прокидається, сахається, відштовхує Толяна від себе.
V. КАСНМАRSKY: Що це таке? (В її голосі майже немає страху, більше здивування і виразннй "діяспорний" акцент.) – Тето Любо! Тето Любо!.. Що це таке? Де ми є?
Старша жінка у простенькому пальтечку спить, лежачи на протилежній лаві.
V. Кachmarsky термосить її за плече рукою, озираючись то на Толяна, то у вікно): Тето Любо, прокиньтеся! (Тітка ворушиться, сідає заспана).
У цей час Толян, зігнувши ноги в колінах, мало не навприсядки, робить легенький випад у її бік.
ТОЛЯН: Гоп-стоп! Ну шьто ти смотріш на міня!..
V. КАСНМАRSKY: (відсахується, лякаючись вже трохи більше): Ви що, бандит? Чого ви хочете від мене?..
Зненацька поїзд, шарпнувшись, зупиняється.
ГОЛОС: Станція Бараннє. Вихід ліворуч. Наступна станція Кривин. Платформу Колом'є прослідуєм без зупинки. Повторюю – Колом'є без зупинки. Обережно, закриваю двері!
Потяг, шарпнувшись, рушає знову.
Цим часом і Штир вже підступив ближче до V. Кachmarsky. Разом з Толяном вони нахиляються до неї.
ШТИР (загрозливим напівшепотом): Ша, баришня. Нічо ми тобі не здєлаєм, окромя рібьйонка. Йдьом, у картішкі з нами перекинемся.
V. КАСНMARSKY (переборюючи страх, відхиляється від бандита, ніби й не бачить його, через плече визивно голосно говорить до своєї усе ще заспаної тітки): А що, тето Любо! Чи не казала я вам переплатити і винайняти авто? Чого мали їхати цією... як її... електричною? Щоби зараз мати до справи з усілякими кримінальниками? (3 ненавистю зиркає на Штиря з Толяном. Тим часом Тітка, перелякавшнсь не на жарт, роззирається по вагону). — Ну? Що маємо робити? Потрібно якось заволати поліцію... цю вашу міліцію...
ТІТКА: Тихіше, доню. Твоя правда. (До урок.) — Шо вам треба? Чого чіпляєтеся? Зараз міліцію викличемо!
ШТИР (присідаючи біля тітки на лаву): Тіше, мамаша. Не з'їмо ми вашу дєвочку, хіба чуть-чуть оближемо. Чого це ви розходилися?
Толян у свою чергу сідає біля V.Kachmarsky, та вона, несподівано відштовхнувши його, вискакує у прохід і швидко йде до дверей, біля яких бачить жовтий пульт виклику міліції. Толян поривається затримати її, але Штир зупиняє його: "Пусти, хай іде". Повернувши голову, Толян дивиться услід V.Кachmarsky. Штир навіть усміхається. Мультик і Циган теж було хотіли зупинити жінку, але наштовхнулись на погляд Штиря.
V. КАСНМARSKY (натиснувши кнопку виклику): Гальо! Гальо!
ГОЛОС: Шо треба?
V. КАСНМАRSKY: Гальо! Ми тут є у вагоні... у другому вагоні. Тут є потрібна міліція! До нас тут чіпляться якісь gangsters... якісь... кримінальні типи!
ГОЛОС: Три часа ночі, гражданка! Де я вам щас міліцію возьму? Ті, що були, ще в Казатіні висіли.
V. КАСНМАRSKY: А що маємо робити? Маємо бути побиті й пограбовані? Так?
ГОЛОС: Їдьте тихо і не провоцируйте. І вони вас не тронуть. (3 клацанням відключається зв'язок).
ШТИР: (піднімаючись із лави, глузливо): Ну шо, визвала? Пожалувалась? Давай-давай, жалуйся. Президенту свому американському развє шо пожалуйся! (Повільно рухається у бік V. Кachmarsky.)
V. КАСНМАRSKY (гарячково натискає кнопку декілька разів): Міster Рresident! Міster President!
ГОЛОС: Speaking! (Штир зупинився оторопіло).
V. КАCHMARSKY: I’m V. Кachmarsky. І'm Аmеrісаn сіtіzеn. I need а hеlр vеrу bеdlу. I'm а terrible mess. Му aunt and me, we are attacked by а gаng of criminals. Рlease, do something!
ГОЛОС: ОК, mam! Where аre you?
V. КАСНMARSKY: Just a moment. (Через плече до Тітки.) – Тето Любо! Де то ми зараз є?
ТІТКА (визирнувши у вікно): Ніби Бараннє проїхали. Наступна, здається, Кривин.
V. КАСНMARSKY (у переговорннй пристрій): We are in a train going to Zdolbuniv, Western Ukraine. Next stop Kryvyn, Eastern Ukraine.
ГОЛОС: ОК, mam, got it. Don't worry. You'll be safe in a coupple of minutes.
V. КАСНМАRSKY: Thank you, sir. I apprecate it. And-oh-please hurry up! (Озирається від переговорної панелі у вагон).
ТОЛЯН (повернувшись до Мультика й Цигана): Во, ботанула! По якому це вона? (Штир повільно йде до V. Кachmarsky.)
V. КАСНМАRSKY (встає назустріч Штиреві, випростується): Не смійте до мене зближатися! Ви бандит! Негідник!..
Поїзд зупиняється дуже різко, аж заточилися ті, що стояли, і хитнулися ті, що сидять.
ГОЛОС: Платформа Колом'є. Технічна зупинка.
Двері вагона раптово розчиняються. Повільно пожовуючи ґумку, входять двоє здоровецьких негрів у формі американських десантників. Ліниво оглядають увесь вагон.
ПЕРШИЙ НЕГР: Which one of you ladies is Ms. V.Kachmarsky?
V. КАСНМАRSKY: I'm.
ПЕРШИЙ НЕГР (піднісши руку, козирнув); Аmerican Military Service, mam.