Я не знаю як це в мене виходить — Нкай знає!
– Ви не християнин?
– Сомалійці вимагають, щоб мої одноплемінники просили гарних паш у Аллаха, місіонери – щоб у Христа, дехто пристає, але переважно це ті, що живуть у бомах і забули, як перші промені сонця пестять заспані падини! Але я кочовий самбуру – ми маємо своїх богів!
– Чи здатні ви встановити правдивість явища незалежно від того, що про це явище кажуть? М-м-м… Ну, якщо я скажу, що поки ми з вами розмовляємо надворі пішов дощ. Насправді я цього не знаю, і ви не знаєте, тож мої слова правда чи ні?
– Це і не правда й не брехня – ви кажете аби що. А от коли ви знатимете, що надворі дощ, але скажете, що дощу нема — правдовидець Мгамба вас викриє!
– Он як! Гм… Зізнаюсь, відповіді на наступне питання я чекатиму з трепетом. Теми Бога ми вже торкнулися, але насправді… Впродовж сотень, ба навіть тисяч років філософи… це такі собі мудреці… розмірковують: а взагалі Бог є, чи нема? Напевно для вас це буде заскладно…
– Це дуже просто, так само як і з дощем!
– Ага, тобто якщо я вірю що Бог є і кажу це вголос, отже кажу правду і Бог справді є?
– Саме так!
– А якщо я не вірю в Бога то його для мне й немає, і це також правда! Хм… ви зможете викривати брехливих пастирів, які самі не вірять у те, що кажуть!
– А хіба такі бувають? – здивувався Мгамба.
– Світ великий! – усміхнувся Гарі Кінґ, після чого перейшов до речей більш приземлених:
– Кажуть, своїми шоу ви багато заробляєте?
– Не знаю, заробітки – то клопіт Сіласа Ндіку.
– Прослідкувавши за вашими переміщеннями наші редактори виявили прикметну закономірність: у Нью Йорку, щойно прибувши до Сполучених Штатів, ви вподобали дешевенький готельчик у районі двохсотих стріт Квінсу, в Філадельфії ви вже мешкали в цілком пристойному Епл Хостелсі, а в Клівленді зайняли розкішні апартаменти в зірковому Хілтон Клівленд Даунтауні!
– Коли я викривав брехунів у Наньюкі, житло для мене підшукував Сілас Ндіку, зараз це робить сивий мзунґу. Мені байдуже де переночувати, хоча Сайні подобаються великі кімнати.
– Вас возять на раритетному Меркурі тернпайк круйзері п'ятдесят сьомого року…
– Мгамба не любить їздити в автомобілі, Мгамба любить бігати, але Мекінтайр каже, що так треба, що якщо я житиму у великих кімнатах і їздитиму в довгому автомобілі без даху, то більше людей захоче прийти до мене й зізнатися в своїй брехні.
– Хм, він має рацію!
– Я знаю – адже я правдовидець!
– Невже вас зовсім не цікавлять гроші? Повірити в таке важче ніж у вашу фантастичну спроможність!
– Люди часто брешуть через гроші, але самбуру вони не потрібні. Хіба що кількасот шилінгів на прикраси та вістря для списів!
– А вашій дружині?
– На жаль вона стає марнотратницею – вдвох з Монікою…
– Це помічниця, яку місіс Сайні надав містер Мекінтайр.
– Так… вини виносять із крамниць цілі оберемки ганчір'я! Втім, Мгамба любитиме свою Сайну якою б марнотратницею вона не стала!
– А якщо вона забажає палац?
– Великий гарний будинок? Я найму вазунґу з мотузками на шиї й вони зведуть для неї такий!
– О, містере Мгамбо! Сотні тисяч телеглядачок щойно позаздрили щасливиці Сайні! Але ви маєте ще одну дружину?
– Так. Самбуру може мати багато дружин!
– Вона з вами не приїхала?
– Нйамбуру залишилася в єнканзі – виховує нашого хлопчика.
– У вас одна дитина?
– На жаль Сайна ніяк не завагітніє!
– Ви не зверталися до репродуктологів? – американська медицина творить дива! М-м-м… Добре, поговоримо про це після програми. А тепер дозвольте мені поцікавитись враженням, яке Америка справила на вельмишановну Сайну!
З подальшої розмови з'ясувалося, що в Америці вельмишановну Сайну найдужче вражає можливість необмеженого доступу до СПА-салонів і шопінгу – вочевидь молода жінка вирішила, що такою можливістю, як однією з найфундаментальніших свобод, володіє перша-ліпша громадянка США, а платіжну картку, яку носила за нею Моніка, чорношкіра красуня грошима зовсім не вважала. Для перевезення з готелю в готель гардеробу Сайни доводилося вже наймати місткий мінівен, а дружина правдовидця ніяк не бажала вгамуватися. Непокоїло марнотратну "місіс" лише одне – в деяких сукнях їй незручно буде доїти кіз і корів, і вже зовсім неможливо їздити на верблюдах по воду.
– Нічого! – заспокоювала вона себе, сміючись: – Незручну вдяганку я подарую Ґівін та іншим подругам!
– Як вам наш новий президент? – підводячи інтерв'ю до кінця, поцікавився в Мгамби Кінґ.
– Його голова схожа на голову сивого мзунґу Мекінтайра!
– Ще не підловили лідера нації на брехні? До речі, ви можете розпізнати брехню мовлену з телеекрану?
– Мені байдуже де сидить брехун. Мені треба лише почути його слова!
Нагода викрити брехню мовлену з телеекрану трапилася незабаром. У Сент Луїсі в готельному барі, куди перед поїздкою на чергову зустріч зі спраглими за правдою ми зайшли скропити горло водою (а я, грішний – і пінтою бовтанки, яку місцеві, либонь через непорозуміння, чомусь називають пивом), з великої плазми за спиною барменів набріолінений перець у тоненькій краватці й сліпучо-білих зубах віщав щось натхненне й радісне. Ніхто з присутніх до балаканини сліпучозубого особливо не прислухався, аж тут режисер подав загальний план і стало видно, що красень віщає не в безживне око камери, а окрилено закликає до чогось, поза сумнівом, небаченого й прехорошого, величезне стовписько людей. Діялося те в переповненій залі, публіка слухала сліпучозубого стоячи і його слова людям дуже подобались!
– Він бреше! – вигукнув раптом Мгамба, відставляючи склянку. – Цей чоловік геть усе бреше!
– Овва! – стенув плечима Сілас Ндіку. – Чи тобі вперше бачити пустобреха?
– Але я вперше бачу як брешуть цілому натовпу! Люди! – Правдознай збуджено звернувся до присутніх, а в барі на ту пору сиділо й стояло біля шинквасу з півтора десятка відвідувачів. – Це брехун, дивіться! Пізнаєте мене, я Мгамба – чоловік який відрізняє брехню від правди! Все, що каже цей молодий мзунґу – суцільна брехня!
Відвідувачі закладу сміялись, дехто знімав подію на свій ґаджет.
– Не варто… не треба галасувати! – спробував я заспокоїти правдовидця.
– Не треба? Та ж це те саме, якби хтось одночасно брехав цілому племені самбуру вкупі з немічними старійшинами й немовлятами, хіба я можу мовчати!?
– Хто цей молодик? – спитав я барменів.
– Кандидат у сенатори штату – скоро тут вибори. Кажуть, його сам Домнул підтримує!
Вгамувати розгніваного Мгамбу було важко, врешті ми з Сіласом Ндіку просто забрали його з бару, наполягаючи, що час їхати.
На біду серед присутніх виявилося двоє журналістів. Вони виклали сценку на сайтах своїх ресурсів, звідти її скопіювали й розповсюдили в соцмережах та на Ютюбі. Адвокати сліпучозубого кандидата нахвалялися позовом, адже мало місце публічне невмотивоване звинувачення в брехні. Залагодженням справи мусив зайнятися особисто "сивий мзунґу Мекінтайр". Невідомо, в яку суму це йому обійшлося, але коли конфлікт вичерпався хмурий продюсер прийшов до Мгамби в номер й упродовж двох годин наполегливо втовкмачував у голову розгубленого правдовидця основи доказового права та принципи американської демократії.
Тоді я вперше побачив обличчя продюсера окремо від притаманного йому самовдоволеного виразу. Але стривожило мене інше – я вперше побачив розчароване обличчя Мгамби. Довготривале турне неминуче мусило висотати правдовидця й воно його висотало, здавалося – пригас навіть купівельний запал Сайни.
– Чому вони сміються? – спитав мене Мгамба якогось вечора, з вікна його апартаментів у Лоюс Атланта Хотел відкривався казковий вид на сяючий мегаполіс.
– Хто?
– Люди! Заскочений на брехні повинен злякатися, розгубитися, знітитись, розгніватися врешті-решт, як розгнівався той молодий мзунґу з телевізора, а вони сміються! Виходять до мене на поміст, я кажу їм: ви збрехали своїй сестрі, чоловікові, матері, бвані[62], старійшині, а вони сміються. Сміються й плескають у долоні! Пам'ятаєш, той тумал[63] у Найробі, він обізвав мене мавпочкою яку навчили танцювати під оруту? Може він мав рацію?
– Що ти! – спробував я заспокоїти правдозная. – Він просто нікчемний крадій, нащо ти згадуєш слова злодія?
– Я втомився! – сказав Мгамба.
Це божевілля! – гірко міркував я потім у своєму номері. – Божевілля невстановленої природи! Самотній правдовидець, неписьменне, наївне й беззахисне дитя кенійського бушу направду вважає, що здатне бодай порушити стовпи цивілізації, які зведені на брехні, зцементовані брехнею і брехню підпирають! Хіба ж не закладена неправда в підвалини, якщо з неї починається наша Священна Книга? Хіба Каїн не побоявся збрехати самому Творцю, хіба не брехали рідному батькові Йосипові брати, хіба не збрехав урешті решт обраний з обраних – апостол Петро, знічено відповідаючи: не знаю того чоловіка!? Виключно через існування брехні функціонують цілі державні інституції: спецслужби, поліція, прокуратура, суди, в'язниці. Та власне, сама держава – хіба не створена вона, щоб ми хоча б якось борсалися в огромі суцільної неправди? А недержавні утворення: адвокати, нотаріуси, приватні детективи, охоронці й тому подібне? Звичайний касир у супермаркеті потрібен виключно через те, що дехто з покупців може спокуситися брехнею! І такий безлік люду Мгамба замірився зробити безробітними! Не дивно, що вони сміються, дивно, що не закидають правдовидця камінням!
Ні, це не божевілля – це цинізм. Цинізм усемогутніх, задоволених життям брехунів, які навчилися робити гроші з усього, навіть зі щирого прагнення наївного африканського правдозная! Задоволено потирає руки Мекінтайр. Задоволено потирають руки власники арен і конференц-залів, де виступає Мгамба. Задоволено потирають руки ті, хто, конфліктуючи з "сивим мзунґу", завзято друкують ім'я й портрет Мгамби на футболках, бейсболках, шортах та інших, іноді найнеочікуваніших, предметах. Не криючись, задоволено потирає руки Сілас Ндіку… Треба поцікавитись, чи не розпочалося вже на південних підступах до священної Ол-Доньо-Кері грандіозне будівництво?
Задоволено потирають руки власники місцевих і федеральних медіа. Задоволено потирає руки Джейсон Шуман. Задоволено потирає руки навіть його волошковокоса секретарка Фріда, адже злет рейтингу каналу обіцяє суттєве збільшення зарплатні!
А ти, Тоні? Хіба не потираєш задоволено руки ти? Ні? А що відрізняє тебе від "коротуна-пуделя" Сіласа Ндіку? Лише локація майбутнього сімейного гніздечка: "пудель" мріє про будиночок на околиці Наро Мору, а ти – на околиці Лондона! Ну ж бо, Тоні, ніхто не чує, зізнайся хоча б самому собі – ти заздриш підприємливому перекладачеві, адже Мекінтайр вписав його до вигідного контракту, а тебе ні! Втихомирся – й тобі дещо перепаде, і навіть більше ніж турботливій Фріді, адже ведучий головного шоу популярного каналу – це перепустка до телевізійного бомонду країни! Тож іще побачимо в кого буде кращий будинок! Що, гніваєшся, не розумієш сарказму, кажеш: усі такі? А от і ні! Знаєш чоловіка на ім'я Мгамба? Так от він про будиночок не мріє, хоча ти бачив у якому курені він живе, твій знайомий ідеаліст мріє звільнити людство від брехні! Уявляєш собі ці терези, цей рівень бажань, цю велич і цю мізерію: на одній шальці прагнення Мгамби, на іншій – решти нечестивого людства! То чия мрія тобі симпатичніша, Тоні? Ти на боці більшості чи на боці правди?
Дідько, здається я заснув не роздягнувшись! І все через шкідливу звичку зігріватися після душу склянкою віскі – в Лондоні за мною такого не помічали.