Поки алхіміки безплідно мудрували над своїми дослідами, сік із цибулин лілії використовували грецькі та римські красуні. Тут результати були вражаючі: шкіра ставала ніжною, зникали зморшки. А ще без лілії не обходилися лікарі — нею гоїли рани при опіках тощо.
На честь красивої квітки влаштовувалися свята. Вона була символом чистоти і справедливості. Щоправда, доля не завше була прихильною до лілії: середньовічні інквізитори, приміром, прикрашали ліліями місця страти. У Франції лілія певний час була емблемою королівської могутності, пізніше, коли до влади прийшли республіканці, зображенням лілії таврували каторжників... Минав час. Селекціонери вивели багато нових сортів лілій, їх залюбки вирощують на клумбах, іменем красивої квітки називають немовлят...
До родини лілійних належать багаторічні трави з цибулинами, бульбо-цибулинами або кореневищами та з ланцетовидними чи лінійними м'ясистими листками. Квіти у лілійних правильні, переважно двостатеві. Оцвітина проста, віночковидна, складається переважно з шістьох листочків, розташованих двома колами. Тичинок також шість. Плід — коробочка або ягода. Насіння численне, дрібне.
Серед лілійних усім добре відомі рослини: харчові — цибуля, часник, холодок; технічні — новозеландський льон, юкка; лікарські — конвалія, алое; декоративні — лілія, тюльпан, шафран, гіацинт тощо.
Всього на земній кулі близько 4000 видів (250 родів) лілійних. У Радянському Союзі — понад 660 дикоростучих видів ^0 родів), з них на Україні — близько 150 видів (32 роди). До Природоохоронної книги республіки з родини лілійних занесено 16 видів: асфоделіна жовта, брандушка весняна, еремур кримський, еремур сірчаноквітковий, лілія лісова, пізньоцвіт осінній, рябчик великий, тофільдія чашеч-ковидна, ряд тюльпанів, цибуля ведмежа.
Асфоделіна жовта.
Рідкісна рослина. Красиві квіти цієї лілії здавна приваблювали квітникарів. Отож і не дивно, що перші спроби ввести асфоделіну жовту в культуру датуються 1501 роком.
Зустрічається ця рослина лише в Криму: зрідка на неї можна натрапити на околицях Севастополя, Сімферополя, на Ай-Петрі та в інших місцях. Росте на скелах, любить кам'янисті сонячні схили гір та передгір'їв, а також світлі ліси. Культивується асфоделіна жовта як чудова квітково-декоративна рослина. Останнім часом інтерес до асфоделіни жовтої помітно зріс. Виявилось, що її коріння містить багато полісахаридів і має лікувальні властивості.
Охороняється рослина в Кримському заповідно-мисливському господарстві.
Брандушка весняна.
Зникаюча цінна декоративна рослина.
...Напровесні з'являються лілово-рожеві квітки брандушки, яку в народі називають "сиріткою",— дуже вже самотні на іще не пробудженій землі. Ніжні пелюстки з довгими нігтиками утворюють дзвонико-келихоподібну оцвітину. Листки у брандушки весняної ланцетно-лінійні, жолобчасті. А ще цю рослину називають "проскурень гадючий", бо росте вона там, де водяться гадюки.
Зустрічається в Лісостепу й Степу. Любить трав'янисті місця, чагарники, схили. Культивується. Через високу декоративність і ранньовесняне цвітіння брандушка широко використовується для оздоблення клумб, бордюрів, галявин у парках і скверах. Охороняється вона в усіх степових заповідниках республіки.
Бремур кримський та еремур сірчаноквіт-ковий.
Рідкісні зникаючі рослини. Якщо еремур кримський зустрічається лише на Південному березі Криму та на яйлах Гур-зуфській і Демерджі, то еремур сірчаноквіт-ковий — в Гірському Криму на південних схилах гори Чорної, а також в урочищі "Гри-шиїїо", що на Ворошиловградщині, та на Донеччині — околиця села Білоярівки (схили Білого яру) і на околиці м. Амвросіївки в западині між крейдяними горбами. Росте еремур кримський в кам'янистих місцях, на гірських схилах, скелях; еремур сірча-ноквітковий тримається степових кам'янистих схилів, світлих чагарникових заростей, узлісь.
Еремур кримський як чудову квітково-декоративну рослину розводять у Центральному республіканському ботанічному саду АН УРСР (м. Київ), а ось еремур сірчаноквітковий, квіти якого також гарні, поки що не введений у культуру. Обидва еремури охороняються в Кримському заповідно-мисливському господарстві, а еремур сірчаноквітковий — ще й на території Деркульської лісової дослідної станції. Лілія лісова. Зникаюча декоративна рослина. Цінний для науки вид.
Квітки лілії лісової красиві, але мають неприємний запах, що, однак, не рятує їх од зривання.
Трапляється ця рослина зрідка на Поліссі та в Східних районах Лісостепу; дуже рідко у Степу; в Карпатах і прилеглих районах, у Західному Лісостепу — досить часто. У нашій республіці проходить південна межа ареалу. Росте в тяних і мішаних лісах, серед чагарників. Лілія лісова — єдиний у нашій республіці представник роду лілій, що росте у дикому стані. В культурі, на жаль, її не розводять, хоч потреба в цьому є. Річ у тім, що лілія лісова не тільки дуже декоративна. її цибулини їстівні, нагадують за смаком каштан. У Сибіру цибулини цієї рослини давно відомі як овочі під назвою саран. Звідси й російська назва цієї рослини — лілія саранка. Охороняється лілія в Карпатському, Канівському заповідниках та в ряді лісових заказників. Занесена до "Червоної книги СРСР"
Пізньоцвіт осінній.
Рідкісна зникаюча декоративна рослина.
Зустрічається пізньоцвіт осінній спорадично, окремими групами в Карпатах (Закарпатська область — верхів'я річок Уж, Латориця, Чорна і Біла Тиса; Чернівецька область — верхів'я річок Серет і Сучава та їх приток). Росте він на вологих і заплавних луках вздовж річок і потоків, шосейних шляхів. Можливе розведення цієї рослини в культурі. Не зайве буде згадати ще деякі особливості цієї унікальної рослини. Назва її справді відповідає строкам цвітіння: довкола золота осінь стоїть, а пізньоцвіт ще тільки розпустив свою гарну квітку з ніжними блідо-бузковими пелюстками. А листя поки що немає. Річ у тім, що бульбоцибулини пізньоцвіту заховані глибоко в грунті, а квітки мають дуже довгу трубку, заглиблену в землю. Зав'язь також захована в грунт. Отже формуються під землею. Навесні з бульбоцибулини розвиваються цілокраї листки ланцетно-лінійної форми, а стебло тях. Любить рости в дубових лісах, серед чагарників. Випробовується в культурі в ботанічних садах.
Тюльпан змієлистий. Зникаюча цінна декоративна рослина.
Натрапити на тюльпан змієлистий зрідка можна в Запорізькій та Ворошиловградській областях. Росте він в кам'янистих степах, на вапнякових, крейдяних, гранітних і твердих пісковикових відслоненнях. Культивується. Охороняється в степових заповідниках — Хо-мутівський степ, Кам'яні Могили. Тюльпан Каллє. Зникаюча цінна декоративна рослина. Стебло у цього тюльпана під час цвітіння майже сховане під землю. Квітка одна, а буває й дві-три. Листочки оцвітини білі, біля основи жовті.
Тюльпан Каллє — вузький ендемік Криму — зрідка зустрічається на околицях Судака та на Керченському півострові. Сьогодні відомо лише одне місцезнаходження, де нараховується кілька десятків екземплярів.
Росте цей тюльпа" на степових кам'янистих схилах. Культивується в Нікітському ботанічному саду.
Занесений до "Червоної книги СРСР". Тюльпан скіфський. Зникаюча цінна декоративна рослина.
Зрідка зустрічається в Херсонській області (Асканія-Нова). Росте в степових подах — своєрідних округлих западинах. Випробовується в культурі. Охороняється тюльпан скіфський у заповіднику Асканія-Нова. Тюльпан Шренка. Зникаюча цінна декоративна рослина.
Тюльпан Шренка зустрічається в Одеській, Миколаївській, Дніпропетровській, Запорізькій, Херсонській, Донецькій, Ворошиловградській, Харківській та Кримській областях. Росте він на степових вапнякових, крейдяних, кам'янистих місцях та схилах. Культивується. Охороняється в заповідниках Асканія-Нова, Чорноморському, Азово-Сиваському, Центральному степовому. Занесений до "Червоної книги СРСР".
Цибуля ведмежа, левурда. Зникаюча рослина, поширення якої інтенсивно скорочується. Зустрічається вона спорадично на Поліссі, в Лісостепу й Степу. У нашій республіці проходить східна межа ареалу. Росте цибуля ведмежа, левурда, в тінистих листяних лісах. Занесена до "Червоної книги СРСР". Чому зникають дикорослі лілійні? Важливим фактором, що спричиняє скорочення чисельності їх видів, є зміна природних біотопів (рельєфу, грунту, мікроклімату тощо), внаслідок господарської діяльності людини — розорювання степів, меліорація і т. і. Багато лілійних збирається населенням як красиві квіти, а також лікарські та харчові рослини. Що треба зробити, щоб припинити різке зникнення цих надзвичайно цінних рослин? Найперше — повести масову роз'яснювальну роботу серед дорослих і дітей про необхідність припинення зривання квітів та викопування цибулин лілійних, адже в ряді випадків нині йдеться чи не про останні їхні екземпляри. Взяти хоча б тофільдію чашечкову, яку востаннє бачили біля села Мушни, що на Ровен-щині. Чи ж не жителям цього села, а найперше юннатам, проявити до цієї зникаючої рідкісної рослини особливу увагу? Вчені пропонують і вагоміші, ефективніші заходи охорони дикорослих лілійних: необхідність обліку популяцій цих рослин, створення заказників в усіх відомих місцях знаходження, введення дикорослих лілійних в культуру.
РОДИНА АМАРИЛІСОВІ.
В родині амарилісових близько 1000 видів (майже 100 родів). Поширені вони переважно в посушливих районах тропіків і субтропіків — Середземномор'я, Південна Африка, Мексіка, Австралія. В СРСР росте 22 види (7 родів), з них в УРСР — 6 (4 роди). Квіти у амарилісових двостатеві, правильні, з вінчикоподібною оцвітиною, шість листочків якої вільні або більш-менш зрослі, розташовані в двох колах, іноді з коронкою. Тичинок, як правило, шість; зав'язь нижня, тригніздна. Плід — коробочка.
Амарилісові — багаторічні трав'янисті рослини, з цибулиною або бульбовидним коренем, суцвіття таке ж, як і в лілійних. Характерні представники вітчизняних амарилісових — підсніжник і нарцис. З тропічних і субтропічних — клівія, гіпеаструм та інші. Майже всі амарилісові декоративні, багато з них широко культивуються як кімнатні й оранжерейні рослини. Зараз природні запаси цих рослин скорочуються внаслідок зривання квітів, викопування цибулин, зміни умов зростання.
До Природоохоронної книги республіки занесено три види амарилісових — нарцис вузьколистий, підсніжник звичайний, штернбергія зимовникоцвіта.
Нарцис вузьколистий.
Рідкісна зникаюча декоративна рослина.
З цією квіткою у давніх греків і римлян було пов'язано багато міфів.