На колінях гарний портфель. На голові гарний проділ.
Начальники обмінялися якимись зауваженнями. Інтеліґент бадьоро підвів голову й говорить:
"Раціоналізація!.."
Говорить…
"Нормалізація!.."
Говорить…
"Стандартизація!.."
Говорить…
"Тейлоризація!.."
Говорить…
"Фордизація!.."
Говорить…
"Утилізація!.."
Говорить…
Інтеліґент знову поглядає в бік начальства.
Начальство слухає. Добре одягнений цілком задоволений. У неголеного – обличчя скептичне. З сумнівом хитнув головою на якесь зауваження добре одягненого… Нахилився до нього, говорить:
"Бюрократизація"?..
Це, товариші, прикрий приклад пережитків жахаєвщини і спецожерства. Воно, може, і зрозуміло щодо товариша керівничого, який, очевидно, далеко стоїть своїм інтелектуальним розвитком від свого керсправа або мого героя, – але ж це не втішає…
Керсправ категорично проти твердження начальства… Інтеліґент бадьоро і навіть з патосом закінчує. Сідає на місце з виразною самоповагою…
Приємно констатувати, що інтелектуальний вплив переміг некультурні сумніви начальства. Слава Господеві, – скаже багато інтеліґентних людей, і слава Господеві, сорок раз сказали б вони, коли б цей вплив переміг і по всіх установах… Я б приєднався до них з щирою душею, але, на жаль, не вірю в Бога…
"Висуванець"
Таблиця на дверях:
Кер. Бюро раціоналізації, стандартизації, нормалізації, тейлоризаціі, фордизації, утилізації і т. ін
Трохи нижче:
Без докладу не заходити
На другій половині дверей:
Роспис прийому
Під цим заголовком великий аркуш паперу, розподілений на силу клітинок.
Інтеліґент у своєму кабінеті за столом. Подивився на годинник, потім з задоволенням оглянув кімнату.
Всі стіни кімнати, зверху донизу, обвішані таблицями, діаграмами, графіками…
Ви одразу відчуваєте, що опинилися в мозку чудово організованого організму (вибачте за тавтологію). Коли ж ви навіть не досить чулі й не відчуваєте цього, то режисер зараз дасть вам можливість побачити це на власні очі… А коли ви чулі, – це не значить, що ви мусите перестати дивитися, – дивіться і насолоджуйтеся доказами, своєї чулости – Словом, все, що буде далі, цікаве для всіх.
Інтеліґент глянув ще раз на годинник, потім знайшов потрібну клітинку на таблиці близько столу. Не відриваючися від секундної стрілки, поволі підводить руку й намацує кнопку дзвінка.
На годиннику 10 год. 11 хв. Секундна стрілка наближається до 60. Дійшла.
Інтеліґент натиснув на кнопку. Нетерпляче дивиться на двері.
В другій кімнаті секретар Інтеліґента хапає папку, прожогом кидається до дверей кабінету.
Інтеліґент нетерпляче дивиться то на двері, то на годинника.
Організатор-раціоналізатор і т ін. повинен насамперед твердо пам'ятати, що час – це не тільки гроші, що час – це все. "Потеря времени смерти подобна", сказав Петро І, що був теж не поганий організатор, раціоналізатор і т ін, а коли й не був, то лише тому, що в ті часи цих слів не існувало. Тепер, як видно з наведеного, ці слова є… Отже, зрозуміло, що мій герой дивиться сам на секундну стрілку. "Все відносне", сказав Айнштайн. Швидкість руху вимірюється простором і часом. Так і робить мій герой, і маємо ось що:
Двері відчиняються неймовірно повільно. Секретар всовується в кімнату надзвичайно поволі…
Погляд Інтеліґента фіксовано на секретарі. В погляді – обурення…
Яке знайоме це обурення кожному піонерові, кожному творцеві нових цінностей, кожному будівникові нових шляхів! Прекрасне обурення вождя, що бореться з інертністю людства чи його частини, яка перебуває в його розпорядженні! Копи серед вас, мої читачі, є провідники людства, вони зрозуміють мого героя.
Жахлива, безпросвітна інертність!.. Дивіться і обурюйтеся!
Секретар не йде, а пливе до столу неймовірно повільно. Доплив, врешті.
Інтеліґент мовчки показує на годинника, виразно дивиться на секретаря півсекунди і береться до роботи…
Яка різниця між людством і вождем! Дивіться і захоплюйтеся!..
Секретар одною рукою подає, другою забирає папірці. Інтеліґент одною рукою бере папірці, перечитує їх, у цей самий момент другою рукою пише резолюції. Середня виробнича норма – 100 папірців на хвилину. Папка папірців швидко розтанула.
Це чудова відповідь на наш острах перед папірцем, як перед символом тяганини. Нічого подібного! Жадної тяганини! – Раціоналізація, стандартизація і т. ін., – і досить! – Типові резолюції (стандарти), що охоплюють всі випадки життя (і в усякім разі, – що головне, – листування). Напр.: "до відома", "на погодження з тим то", "на висновок туди то", "вимагати пояснень" (або доповнень), "до керівництва", "на розпорядження того то", і ще кілька таких. І жадного бюрократизму, жадної тяганини, машина працює, як машина! – А велика кількість папірців інтенсифікуватиме нашу паперову промисловість, а через неї – промисловість целюльозну, а через неї – сприятиме розробкам лісів і утилізації наших природних багатств, зменшуватиме безробіття і т. д., і т. д.
Над цим варт подумати. Думати взагалі варт…
Інтеліґент випростовується задоволений. Навчальним тоном щось сказав секретареві. Секретар з пошаною вклоняється і робить захоплене обличчя.
Сподіваюся, що і ви це зробите…
Інтеліґент, очевидно, задоволений з усього на світі. Ліниво потягнувся, глянув ("від нічого робити") на годинник і на розпис, потім почав розглядати свої руки. Подивився, витяг з кишені ножичка і почав робити манікюр…
Інтеліґент уважно й пильно опрацьовує нігті…
Хороша ілюстрація до формули: хороший адміністратор – це той, що врешті себе самого робить непотрібним для справи…
Здебільшого істини посідають властивість зворотности: непотрібний адміністратор – хороший. По теорії можливостей – це факт. – Отже, як бачите, мій дорогий герой майже з самого початку своєї діяльности спромігся зробити себе самого зовсім майже непотрібним…
Екран темніє…
Коли ви чулі і т. ін., ви відчуєте, що в цій темряві щось є… В кожній темряві щось є. Іноді, правда, не буває нічого… В усякім разі, що саме тут є – невідомо. Тому дивіться, бо в кіні лише після останнього затемнення немає на що дивитися, крім напису "кінець". В цім розумінні життя бідніше за кіно. Після останнього затемнення в ньому навіть напису жадного не побачиш…
Хай живе режим економії та раціоналізація!
Начальник у своєму кабінеті читає якогось папірця. Сердиться. Рука сердито пише в верхньому правому кутку: "срочно!!!" Підкреслює двічі дуже грубо. Перо бризкає й дере папір. Начальник хоче підписати папірця – перо не пише,
Начальник подивився на перо, сердито кинув його в бік. Шукає на столі іншу ручку – не знаходить. Дзвонить…
Як бачите, трапився випадок цілком непередбачений, що його треба кваліфікувати як катастрофічне, в порядкові форс-мажору, знищення частини інвентаря (пера), розрахованого, згідно з певними теоретично-практичними даними, на певний час роботи, – досрочно. Але навіть і такий випадок не припинить стрункий та могутній механізм, що його автора являє мій герой. З чіткости та закінчености цього бездоганного механізму – милуйтеся навчаючися!
До кабінету начальника вбігає кур'єр. Одержав наказ, зник.
Кур'єр підбігає до ближчого службовця. Той показує йому одну ручку, що сам нею пише…
Режим економії… Найдорожча річ – дрібниці, як відомо. Радянська копійка радянський карбованець береже.
Кур'єр підбігає до службовця, у якого над столом таблиця: "Діловод". Повторюється попередня сцена.
Кур'єр підбігає до службовця з написом: "Секретар". Секретар діловито обертається назад до стінки, на якій висить здорова таблиця під заголовком: "Розподіл обов'язків між службовцями".
Секретар шукає відповідний рядок. Знайшов: Облік та розподіл канцелярського приладдя. Йде пальцем по рядку і доходить до розв'язання питання: Завканц.
Секретар сповістив про це кур'єрові і легким жестом руки закінчив авдієнцію.
Кур'єр підходить до службовця з таблицею: "Завканц"…
Начальник в своєму кабінеті двічі натискує на кнопку дзвінка.
Завканц серед цілої купи ордерних книжок різного формату шукає потрібну…
Начальник з обуренням зустрічає секретаря…
Завканц знайшов книжку. Підходить секретар, просить поспішати. Завканц швидко перекидає книжку.
Завканц підкладає копірку й добірним писанням виписує ордер на: "Перо – 1 (Одно)". – Подумав і дописав: "До писання". – Подумав і дописав: "Сталеве".
Завканц красиво підписується, дає підписатися секретареві, відриває ордер, дає розписатися на копії кур'єрові, після чого віддає йому ордер.
Кур'єр з ордером підходить до службовця, який сидить біля шафи, з табличкою "Завгосп". Завгосп старий, давно неголений і мізантропічний. Поверх окулярів подивився на ордер, похмуро простяг його назад і через плече великим пальцем показав на таблицю на дверях шафи:
Розпис видачі канцприладдя 1) Виробнич. відділ… 9.45 2) Бухгапьтерія….10 – 11.15 3) Загальний відділ…11.30 – 12.45 4) Комерц. відділ…1 – 2
і т.д.
Палець завгоспа підкреслив час загального відділу й показав на годинник на стіні: 12.50.
Завгосп знову сунув носа в свої папірці…
Сподіваюся, ви починаєте вже відчувати всю красу механізму, що її автор, – повторюю з гордістю – мій герой. Не тільки як лояльному радянському громадянинові мені приємно констатувати наявність і інших корисних громадян, але і тому ще, що це доводить правдивість моїх кількаразових тверджень про щирі прагнення мого героя служити народові. Він йому служить! Він служить робітникам і селянам і всім дорогим широким масам – в цьому вже жаден із найзапекліших скептиків (а такі є серед моїх читачів, я знаю) сумніватися не може. "Факти – річ уперта".
Кур'єр з ордером підходить до завканца. Завканц вислухав, взяв ордера і написав добірним писанням: Секретареві на разпорядження, після чого підписався гарним підписом.
Кур'ер підходить до секретаря. Секретар вислухав, взяв ордер, трохи подумав і пише резолюцію: Керсправ. Просьба розпорядження про видачу поіменованого позачергово, з огляду на непередбачені обставини та значну строчність.
Кур'єр підходить до керсправа. Керсправ солідно розглядає ордер, читає написи на ньому, перегортає ордер на другий бік і поважно починає писати резолюцію.
Начальник дзвонить несамовито. Входить секретар. Начальник нервується і сердиться. Вихоплює у секретаря з кишені піджака олівець, підписує папірця і тиче його секретареві… Той ніяково пояснює:
"Олівець простий, не хемічний, тов.