Але навіщо самбуру такі будинки, як ми перевозитимемо їх з місця на місце?
– Завтра в Достойного Мгамби черговий виступ і сеанс правдобачення в Кеньйатті – приходь! – сказав Сілас Ндіку. Напевно – щоб зісковзнути з теми нерухомості.
– Про бідолашну Мерсі ніхто не згадує? – спитав я.
– Ні – ми вчасно поїхали з Наньюкі!
– Я старійшина Мгамба з самбуру! Зичливий Нкай, володар неба й дощів, сподобив мене відрізняти брехню від правди і нині в моїй рідній єнканзі вже ніхто не бреше! Тоді я пішов до людей, щоб у ваших єнкангах і бомах, і серед ваших племен теж було менше брехні, і неправду кожного брехуна я зараз же викрию тут, на ваших очах! І кожен з вас побачить як це гарно – говорити правду й не чинити брехні, і не боятися викриття, й не боятися, що ось зараз, або не зараз, але будь якої миті, до твоєї хатини зайде правдовидець Мгамба й спитає, чи не зраджувала ти своєму чоловіку, або перестріне тебе на ньйасі й спитає: а чию це худобу ти перейняв і куди женеш? Тож підходьте до мене прямо тут, зараз! Підходьте ті, хто сумнівається в вірності подружжя і хто сумнівається в правдивості дітей; ті, хто зібрався на суд старійшин і хто не поділив із братом табунець кіз; ті, хто заборгував і хто винен, хто звинувачує і хто оправдується, хто хоче покарати і хто сподівається на прощення, хто підозрює лжесвідчення і хто каже правду, а йому не вірять. Оббрехані, приводьте до мене ваших оббріхувачів, зраджені – приводьте зрадників, обікрадені – крадіїв, ті, хто не дочекався обіцяного – обіцяльників. І якщо оббріхувач, зрадник, крадій, або обіцяльник побоїться до мене підходити – це вже означатиме, що маєте рацію ви, а не він, що він брехав, і про це зараз же дізнаються всі!
На сцені Мгамба виглядав ефектно. Нижче пояса стан правдовидця огортала яскрава шукка з витіюватим біло-червоно-чорним орнаментом, з-під неї виглядали білі, високо зашнуровані тоненькою шкіряною смужкою, сандалії, оголений торс прикрашала строката ґоржетка з цілим гроном підвісок, позолочені ланцюжки, симетрично спадаючи з-за плечей, перехрещувались на грудях і нижче пахв ховалися за спиною. Зап'ястки правдовидця було оздоблено громіздкими, оплетеними бісером браслетами, до вже знайомого мені великого нікельованого хронометра додалося ще три, тепер вони розташовувалися симетрично – по два на кожній руці. Мальовничу діадему на голові Мгамби уквітчувала вже не одна, а цілий хвіст довгого страусиного пір'я, не охоплені прикрасами ділянки тіла, а також обличчя Нкаєвого посланця хтось талановито розписав вохряними візерунками.
Організатори шоу нудьгувати не дозволяли. Змінюючи одні одних, із переповненої зали на сцену без кінця виходили нові й нові добровольці, які, не без підказки балакливого шоумена Пауля, вигадували для Мгамби нові й нові випробування. Наприклад, правдовидцеві зав'язували очі й повертали спиною до добровольців, у цей час один із них виконував якийсь рух рукою, Мгамба повертався, питав кожного, чи не він робив той рух, всі казали "ні" й правдознай миттю визначав єдиного, хто збрехав. Лунали оплески. Вишколено тримаючись трохи ззаду і збоку від Мгамби, й не відступаючи від того ні на крок, на сцені самовіддано працював перекладач Сілас Ндіку, в першому ряду зали захоплено плескала в долоні Сайна. Її сукня в комбінації з повісмом коралового намиста й великими срібними завушницями виглядала бездоганно.
В іншому випробуванні Пауль задавав добровольцеві найнесподіваніші питання, той відповідав а за його спиною Мгамба вмикав два ліхтарі: зелений, або червоний – у залежності від того, правдивою чи ні була відповідь чоловіка з зали.
– Зараз ніч? Чи пили ви сьогодні вранці каву? У вас троє дітей? Ви стріляли в носорога? Земля плоска? Ви застрягали в ліфті? Ви читали Пруста? Ви віталися за руку з Черчіллем? Гієни гавкають? Ваша донька білява? У вас зламаний ніс? – монотонно торочив шоумен – доброволець ледве встигав обдумати відповідь, за його спиною то зеленим то червоним блискали ліхтарі.
Потім на великому екрані разом з публікою сміливець переглядав запис випробування, зізнавався коли його слова були правдивими, а коли ні, глядачі ж у залі на власні очі пересвідчувались, що правдиву відповідь Мгамба щоразу супроводжував зеленим спалахом, а неправдиву – червоним. І ні разу не схибив. Бурхливі аплодисменти змінились овацією, коли Пауль нагадав, що випробування проводилось англійською, тоді як правдовидець, не знає цією мовою жодного слова.
– Бачиш той мальовничий табунець з кількох африканців і десятка вазунґу, що стоять у кінці проходу? – протиснувся до мене Куїнсі Вучевич — знайомий журналіст із місцевого електронного видання Кеніяз дей. – Зверни увагу на ці сірі від заздрощів обличчя. Перед тобою мастодонти світової езотерики й гуру екстрасенсорики. Здається, декого з них зараз розіб'є параліч!
– А це ж іще не кульмінація! – реготнув я.
Справді, після спланованих наперед випробувань з добровольцями почалося те, до чого на самому початку закликав Мгамба: оббрехані кинулись тягнути до правдовидця своїх оббріхувачів, зраджені – зрадників, обікрадені – крадіїв, стомлені чеканням обіцяного – обіцяльників. Десь із глибини залу дружина починала волокти до Мгамби заскоченого зненацька чоловіка, з іншого боку, галасливо сварячись та ледь не вириваючи одна одній коси, кидались до сцени дві неозорих обсягів молодиці в рясних спідницях, ще звідкись проривався до правдозная гурток збуджених підлітків. До героїв, які здобувалися на поміст, блискавично підбігав шоумен з мікрофоном, Сілас Ндіку тут таки перекладав клопіт спраглих за правдою Мгамбі, той задавав прохачам по короткому питанню й, почувши відповідь, миттєво виносив вердикт. Глядачі посхоплювались на ноги, під склепінням названого на честь першого президента Кенії конференц-центру запанувало веселе збудження, раз-по-раз то там то там вибухав регіт.
Після тріумфального завершення шоу його організатори запросили Мгамбу на вечерю до ресторану Кеньйатти, правдознай не забув потурбуватися, щоб на учту пропустили й мене. Окрім двох кенійських бізнесменів – хвацьких організаторів магік-шоу, на вечері були присутні власники закладу, представник мера, якийсь місцевий фокусник, два-три насуплених екстрасенси зі світовим ім'ям, Кон Мекінтайр і кілька суб'єктів сумнівної причетності які завжди виникають на подібних заходах. Лунали захоплені панегірики, гучні прогнози й паморочливі побажання, непогамовний Пауль переповідав найсмішніші на його погляд епізоди щойнозавершеного дійства; Мекінтайр сидів задоволений, наче кіт, що притиснув лапою мишу, на яку давно полював, здалося – я навіть чую як він муркоче. Мгамба звикав потроху до міської їжі, тож майже зі знанням справи замовив собі курку в чебрецево-розмариновому соусі, суп із молодою картоплею й кокосовий торт; Сайна ж, для якої життя поза єнкангою все ще було вдивовижу, розважливо обмежилась тендітним салатиком, фруктами й солодким десертом. Під кінець трапези правдовидець виглядав стомленим.
Після вечері Мгамбі та його "почту" запропонували автомобіль, але ми вирішили, що перед сном корисно буде прогулятися нічним Найробі — від Кеньйатти до Нью Екра було недалеко. Це рішення виявилось помилковим.
Безлюдною, тьмяно освітленою, вулицею ми вже наближалися до готелю, коли зненацька нашу ходу заступила автівка. З кузова й кабіни низенької вантажівки, що нагло вискнула колесами прямо перед нашим носом, почали вистрибувати дужі, спортивної статури, молодики і я вже було вирішив, що Ліс, скоріше за все, не дочекається з Африки не лише трифутової чорнодеревої статуетки в руках коханого, а й його самого, без статуетки. Найроббері! – приречено згадав я самокритичну назву, яку дали своїй столиці місцеві[56].
Скоріше інстинктивно, ніж керуючись раціональними міркуваннями я, Мгамба й Сілас Ндіку збилися в щільне півколо й, ховаючи за своїми спинами Сайну, почали потихеньку відступали до стіни найближчої будівлі. Тим часом молодики стали щось вигукувати. Звуковий ряд реаліті-шоу Сілас Ндіку переклав мені лише згодом.
– Чи не є цей мзеє в святковому вбранні самбуру відомим правдовидцем на ім'я Мгамба, — спитали ймовірні напасники.
Заперечувати було безглуздо й перекладач із Мгамбою кивнули головами.
– Ми рейнджери з Національного парку Найробі. Злодії викрали з нашого розплідника слоненя…
– Слоненя? – вигукнув спершу Сілас Ндіку, а за ним, почувши переклад дивовижної новини – й Мгамба. – Як можна викрасти слоненя?
– Вони запхали бідолашне у вантажівку, – пояснили рейнджери. – Для продажу. Ми піймали одного з тих, кого підозрюємо в крадіжці, але він усе заперечує. Ми вирішили привезти його до мзеє Мгамби, щоб правдовидець підтвердив наші підозри. Адже ми маємо знайти й повернути слоненя поки воно ще живе! Ми приїхали до Кеньйатти, але спізнилися, та охорона показала нам у якому напрямку пішов мзеє Мгамба й ми вас наздогнали!
– Де ж ваш підозрюваний? – спитав Мгамба.
– Тут, в автомобілі!
Рейнджери виволокли з автівки чоловіка, який на позір нічим не відрізнявся від самих охоронців розплідника. Міцно тримаючи ймовірного крадія за передпліччя, двоє підвели його до нас.
– А тепер зізнавайся Достойному Мгамбі – це ти зі своє бандою викрав наше слоненя!?
– Ні! – Вигукнув підозрюваний.
– Бреше! – коротко сказав Мгамба. – Крадій – він!
– Асантене сана, мзеє Мгамба! – хором вигукнули рейнджери.
Здавалося, справу зроблено й ми рушили вже, було, до готелю, яскраво освітлений фасад якого виднівся неподалік, за спорожнілим майданчиком перед торгівельним центром, аж тут знову почувся рев двигуна, блиснуло світло фар і біля нас загальмувала ще одна автівка. З неї висипали такі ж міцні спортивні молодики як і з першої, але дуже швидко з'ясувалося, що цього разу це не рейнджери, а поплічники пійманого крадія. Бандити кинулись вирятовувати товариша, між ними й рейнджерами спалахнула спочатку сварка, а затим і бійка. Під чорним небом чорні люди в чорній одежі люто дубасили одне одного, тим часом визволений крадій підскочив до Мгамби й, ухопивши того за строкатий комір, закричав:
– Слухай сюди, розцяцькована мавпо! Тебе навчили танцювати під оруту[57], ото й танцюй, а пхатимеш носа до чужих справ – отримаєш панґу в печінку!
Сайна зойкнула, кілька підвісок з коміра правдовидця впали на асфальт, ми з Сіласом Ндіку кинулись вирятовувати Мгамбу, він спробував випручатися сам, крадій замахнувся, щоб вдарити правдозная, але той ухилився – кулак лише ковзнув йому об вилицю.