Прийом!.. Я Профіль! Слишите?! Профіль я! Скорую мені!.. Та не мені!.. Пострадавшому!..
ДМИТРО (чітко і голосно): — Я спущусь тоді, коли Ляля Груша буде у безпеці.
МІЛІЦІОНЕР: — Шо ето значить?!
ДМИТРО: — Це означає, що поки дядя Ваня живий, я мушу одержати у нього підписане і завірене присутніми свідками підтвердження Ляліної невинності. А тоді Ляля піде туди, куди їй заманеться!
ДІАНА (до МІЛІЦІОНЕРА): — Прошу, сєржанте, зробіть, як він просить!
МІЛІЦІОНЕР: — Но ето ж давлєніє на органи!
ГРІША: — Все! (Зриває з ока чорний перев'яз і відкидає милиці.) На самом ділі, я, єслі чесно, то не бачив, шоб ця особа обкрадала дядю Ваню...
ГРУША: — Ви?.. Невже ви є батьком Дмитра?
МІЛІЦІОНЕР: — Так значить? Чого ж ви правоохранітєльним органам голову морочите?
МІЛІЦІОНЕР витягає із планшета папір, нахиляється над ДЯДЕЮ ВАНЕЮ.
МІЛІЦІОНЕР: — А ви готові написать таке подтвєрждєніє?
ДЯДЯ ВАНЯ: — Я зе был без созьнания и ницего не помню… О-ох! И мне в самом деле плохо… Я узе и не знаю поцему!..
МІЛІЦІОНЕР заходжується писати підтвердження. Присутні розписуються мовчки. Усі, крім БЕЗМИЛЬСЬКОЇ. ДМИТРО на підвіконні стоїть із піднятою ногою і чекає.
БЕЗМИЛЬСЬКА: — А я нікада не разписуюсь!
МІЛІЦІОНЕР: — А й не треба. Бо ви даже, єслі і розпишитесь, то вам все одно не повірять!
МІЛІЦІОНЕР зпересердя плюється. І коли ГРІША останнім підписує заяву ДЯДІ ВАНІ, ДІАНА відпускає руку ЛЯЛІ ГРУШІ, у яку була вчепилась з усієї сили, і ЛЯЛЯ намагається щось сказати, алевід хвилювання у неї вириваються самі незв'язні слова.
ГРУША: — Нечестя!.. Осорома!.. Довіку!.. Геть!.. Тільки не тут!
ГРУША тікає вся у сльозах геть (зі сцени, у бік глядачевої зали). За нею біжить ОТАК.
ОТАК: — Лялю, стій! Я ж до тебе на хвилину!.. Стій, Лялю! Я усі документи оформив — так як ти мені сказала! Ми більше не набридатимемо одне одному!
Тим часом на скейті і роликах приїжджають ALL, КОНЧЄННИЙ та Ф1.
ALL: — Что тут случилось, Димка?!
КОНЧЄННИЙ: — Вы весь микрорайон разбудили!
Ф1: — Димка, ты что, клаймером заделался?!
ДМИТРО: — Не вам казати, хлопці, що найбезталанніші — найбезпечніші, а найнебезпечніші — найекстремальніші. І я сьогодні саме такий.
КОНЧЄННИЙ (Ф1-му): — Все таки хороший ураинский отличается от хорошего русского, потому что я ничего не понимаю.
Ф1 (ДМИТРОВІ): — Так ты первое или второе?!
ДМИТРО: — Я і те і інше, істина завжди у протичинності, і є причиною розвитку.
МІЛІЦІОНЕР (спочатку сам собі): — Я казав батьку, що мені лучче у селі работать... (До Дмитра, підписавши у 3-ї БАБИ.) Все, злазь! Готово!
ДМИТРО одним махом по линві спускається униз і висмикує із рук МІЛІЦІОНЕРА заяву ДЯДІ ВАНІ.
ДМИТРО (вклоняючись усім присутнім): — Дякую усім!.. (Іще раз вклоняючись.) І не дякую.
Біжить у тому напрямку, куди щойно побігла ЛЯЛЯ ГРУША і ОТАК.
ДІАНА: — Синачка! Куди ето ти?!
ДМИТРО: — Я біжу за своїм щастям!
ДІАНА: — Дімачка! Я бігу із тобою!
ДМИТРО: — До щастя, мамо, треба звертатись тільки рідною мовою!
ДІАНА (біжить і кричить, згадуючи рідні слова): — Добре!.. Как там? Счас!.. Синочку, я буду говорити тільки... на... нє... по... от каторжна душа! Тільки по-нашому!
За нею біжить ГРІША.
ГРІША: — Дмитре! Якщо у цьому проблема, то я і слова не по-українському не скажу!
За ним біжить БЕЗМИЛЬСЬКА, закликаючи із собою своїх трьох БАБЦІВ.
БЕЗМИЛЬСЬКА: — Гайда, дівчата, мастити словами! Воно шо, оте маля, думає, шо я своєї мови не знаю! Я ж колись Мавкою мріяла стати!
3-а БАБА: — Треба було свою мєчту за хвоста ловити!
2-а БАБА: — Хе! Не підбіжиш — не піймаєш!
1-а БАБА: — Не підскочиш — не доплюнеш!
2-а БАБА: — А шо виплюнеш — того вже не схопиш!
3-а БАБА: — І яка разниця, якою мовою нам брехати!
БЕЗМИЛЬСЬКА: — Ніт, шановнії пані та панове! По-українській грамотніше сказати — яка різнація, якою мовою москаля підпускати!
Вибігають. За ними викочуються ALL, КОНЧЄННИЙ і Ф1.
ALL: — Хлопці, а й справді, яка нам різниця якою говорити. Хай тим кобила журиться, бо у неї голова велика!
КОНЧЄННИЙ: — Зі світом чесніше говорити рідною мовою... Хм!.. Жаль, що це не мої слова.
Ф1: — А мені байдуже якою говорити, аби красивою!
Тітка з дядьком з "кравчучками" "сідають" у тролейбуса і "їдуть" геть. МІЛІЦІОНЕР лишається біля ДЯДІ ВАНІ, в очікуванні "невідкладної допомоги".
ДЯДЯ ВАНЯ: — Я и не думал, сьто мне сьтанет так плохо... Серьзант, Сьлиссь, серьзант!.. Када приедет цьасьтная помосьць?..
МІЛІЦІОНЕР (затурканий, сам до себе, не звертаючи уваги на ДЯДЮ ВАНЮ): — От дурдом! Завтра ж подам рапорт, щоб перевели мене до моєї області!.. А ще лучче — у моє село! Там я хоч усіх бандитів знаю!
ДЯДЯ ВАНЯ (з усіх сил гукає до МІЛІЦІОНЕРА): — Серьзант, мне плохо! О-ох! Слысись, я умираю!.. Впроцем цего крицать, если смерть, это то — сто мы всю зизьнь не понимаем…
Чути завивання сирени "невідкладної допомоги". Гасне світло.
Дія п'ята: Вересень.
Світло спалахує. Недільний ранок наприкінці вересня. Бабине літо. З пожовтілих каштанів падає листя і виблискує жовтогарячими боками у промінні вранішнього сонця. На вулиці нікого. "Проїздить" тролейбус з двома пасажирами. З глибини вулиці на скейті спускається ALL. Він як завжди з навушниками плеєра у вухах. Під музику, яку чує тільки він, починає танцювати на скейті і виписувати різні кола і зиґзаґи. Раптом лунає дзвоник-мелодія мобільного телефону. ALL натискає на ґудзик слухавки.
ALL: — Діма? Привіт!.. Та у нас все класно!.. Твоя мама чекає на тебе! Вряди-годи бацає твого тата коломпоцалкою по кавуну і втикає йому, що дуже різкий був із тобою! А так, уявляєш, досі говорять українською!.. І поміж людей так само!.. Що?.. Ні-ні... Безмильська до них більше не приходить... То ти коли повернешся?.. Аж наприкінці грудня!.. Ого!.. А у тебе все гаразд?.. Та ти що! Молодець, що перевівся на заочний ще й роботу знайшов... А хто ти тепер?.. Зоотехнік по страусам!.. Як ти кажеш?.. Погано чути!.. О, так добре!.. По-українськи не "страус", а "струс"!.. Ну ти, льоша! Тебе треба у мапет-шоу показувати!.. Як зоотехніка по струсам!.. А Ляля ж ким працює... Вчить майбутніх капітанів української мови!.. А-а!.. Так ви аж на Чорному морі!.. Кончєнному і "Еф першому" як скажу — вони з роликів попадають!.. А цей, як його: Так чи Нетак?.. Як?.. Отак — козак, пішов у гопак… Не жени віршами, бо я про Отака і в прозі погано в'їжджаю… Що-що? Альпініст і мораліст — так-нетак, не танцюрист, наступа собі на хвіст, як танцює румбу й твіст…Що ви там на ЮБКа морозите? Він що — кончелига який?.. А! Ну це інша річ — чоловік розлучився і повіявся в гори… Ти йому привіт передавай! І скажи, що ми теж у гори хочемо, хоч іще і не женились! Хай не жлобиться і візьме нас з собою! Ми за свободу розплатимось натурою!..
ALL, одним вухом слухаючи мобільника, іншим — плеєр, розмовляє із ДМИТРОМ і при цьому вальсує на скейті, підтримуючи правою рукою за талію, тільки йому одному видиму, партнерку. Музика з його плеєра поступово стає чутною усім глядачам. І здається, ніби й сонце підіймається під ту музику угору. Жовте, оранжеве, багряне і рум'яне листя закручується у звивисті кола на прохолодному осінньому вітрі у вихорах радісного танцю.
Кінець.