— 590.
Куліх Франц Карлович (рр. н. і см. невід.) — унтер-офіцер, каптенармус в Новопетровському укріпленні. — 323, 394.
Куліш Пантелеймон Олександрович (1819 — 1897) — український письменник, перекладач, критик, фольклорист, історик, видавець, учасник Кирило-Мефодіївського товариства, один із засновників ж. "Основа", близький до Шевченка; залишив спогади про поета. — 3, 10, 16, 17, 18, 114, 146, 147, 156, 160 — 162, 191, 192, 196, 199, 202, 213 — 218, 227, 234 — 237, 239, 240, 242, 244 — 247, 251, 377, 392, 395, 411, 413 — 416, 418 — 423, 425, 431, 436, 442, 448, 465, 471, 473, 474, 478, 480, 543, 555 — 557, 562, 581, 583, 584, 594, 600.
Кульнєв Яків Петрович (1763 — 1812) — генерал-майор, герой Вітчизняної війни 1812 р. — 66.
Курбський Андрій Михайлович (1528 — 1583) — боярин, князь, російський політичний діяч, кореспондент і політичний противник царя Івана IV Грозного, письменник. — 209.
Курочкіни — див.: Курочкін Микола Степанович, Курочкін Василь Степанович.
Курочкін Василь Степанович (1831 — 1875) — російський поет, журналіст, громадський діяч, редактор сатиричного журналу "Искра" (1859 — 1873). — 346, 475.
Курочкін Микола Степанович (1830 — 1884) — російський поет, журналіст, землеволець, брат В. С. Курочкіна, помічник у виданні журналу "Иск /666/ра"; переклав поезії Шевченка "Один у другого питаєм", "Доля", "Муза" "Огні горять, музика грає". — 346, 472, 484, 595.
Куторга Степан Семенович (1805 — 1861) — професор природознавства Петербурзького університету, цензор Петербурзького цензурного комітету (1835 — 1847). — 102, 114.
Кутузов Михайло Іларіонович (1745 — 1813.) — російський полководець, генерал-фельдмаршал, командуючий російськими військами у Вітчизняній війні 1812 р. — 66.
Кухаренко Яків Герасимович (1800 — 1862) — український письменник, етнограф, генерал-майор, наказний отаман Чорноморського козацького війська, близький друг поета. — 126, 127, 128, 129, 142, 153, 154, 155, 382 — 384, 387, 394, 487, 544.
Кушельов-Безбородько Григорій Олександрович (р. нар. невід. — 1876) — російський письменник, видавець; автор "Очерков, рассказов и путевых заметок" (СПБ, 1868), засновник ж. "Русское слово" (1859 — 1866), — 31.
Лаврентьєв Павло Сергійович — писар Орської інженерної команди, знайомий Шевченка в Орській кріпості. Спогади про їх взаємини переказала журналісту О. І. Матову Агата Осипівна Лаврентьєва (бл. 1825 — після 1910) — дружина писаря. — 257.
Ладиженський Михайло Васильович (1801 — р. см. невід.) — генерал-майор, голова Оренбурзької прикордонної комісії, комендант м. Оренбурга (з 1853 р.). — 307, 308.
Лазаревичевичка — Лазаревичова (рр. я. і см. невід.) — київська міщанка (60-ті роки XIX ст.). — 232.
Лазаревська Афанасія Олексіївна (дівоче прізвище — Латинська; 1801 — 1879) — мати братів Лазаревських; портретована Шевченком (X, № 45). — 519, 520.
Лазаревський Василь Матвійович (1817 — 1890) — найстарший з шести братів, російський письменник і перекладач, урядовець Оренбурзької прикордонної комісії (1847 — 1848); правитель канцелярії міністра державних маєтностей (з 1856 р.); член ради міністерства і член Головного управління у справах друку (з 1867 р.). — 254, 271, 301, 520.
Лазаревський Михайло Матвійович (1818 — 1867) — другий з шести братів, випускник Ніжинського ліцею (закінчив 1837 р.), урядовець Оренбурзької прикордонної комісії (1847 — 1850 рр.); урядовець канцелярії петербурзького губернатора (з 1850 року), радник губернського правління; управитель маєтків графа Уварова. — 139, 301, 307, 382, 383, 386, 387, 391, 392, 394, 395, 406, 411, 418, 421, 422, 423, 436, 437, 438, 439, 446, 447, 452, 454, 488, 501, 503, 520, 580, 589. 590, 592, 598, 601.
Лазаревський Олександр Матвійович (1834 — 1902) — український історик (п’ятий із шести братів), дослідник біографії поета. — 6, 36, 37, 301, 600 — 602.
Лазаревський Федір Матвійович (1820 — 1890) — третій з шести братів, службовець Оренбурзької прикордонної комісії (1845 — 1854 р.), чиновник особливих доручень при петербурзькому губернаторі (з 1854 р.), керуючий удільними конторами в Орлі й Ставрополі, друг поета (з 1859 р.). — /667/ 248, 249, 254, 273, 275, 283, 287, 298, 299, 301, 304, 307, 308, 331, 344, 345, 417, 438, 520.
Лампі поган Батіст (1775 — 1837) — австрійський художник-портретист; працював у Вільно у жовтні 1829 — червні 1830 рр. — 16, 68, 71.
Лапа — див. Лаппо-Старженецький П. В.
Лаппо-Старженецький Павло Вільгельмович (рр. н. і см. невід.) — старший поліцмейстер Нижнього Новгорода (Шевченко називав його Лапа). — 409.
Лебединець (Лебединцев) Феофан Гаврилович (літ. псевдонім — Ф. Лобода; 1828 — 1888) — український історик, мемуарист, видавець журналу "Киевская старина" (1882 — 1887). — 28, 55.
Лебединцев Петро Гаврилович (1819 — 1896) — український історик, археолог, церковний діяч, викладач Київської духовної академії, редактор "Киевских епархиальных ведомостей". — 28, 38, 45, 74, 75, 583, 601, 602.
Левашов Василь Васильович (1783 — 1848) — генерал-ад’ютант, член "Высочайше утвержденной Комиссии для изысканий о злоумышленных обществах", створеної указом Миколи I від 17 грудня 1825 р.; головою слідчої комісії був військовий міністр — Татищев. — 412.
Левенталь Олександр Іванович (рр. н. і см. невід.) — полковник корпусу жандармів. — 309.
Левицький Сергій Петрович (1822 — 1855) — урядовець Оренбурзької прикордонної комісії (1845 — 1850). — 248, 305, 307, 309, 310, 317.
Левшин — див. Левашов.
Лермонтов Михайло Юрійович (1814 — 1841) — російський поет-романтик, романіст, драматург. Пієтет до нього Шевченко висловив у поезії "Мені здається, я не знаю...". — 272, 275, 301, 302, 305.
Лєонтина (рр. н. і см. невід.) — родичка М. К. Чалого. — 517.
Лєсков Микола Семенович (1831 — 1895) — російський прозаїк, знайомий поета (у 1861 р.), мемуарист. — 6, 345, 346, 582, 586, 593.
Лизогуб Андрій Іванович (1804 — 1864) — брат І. І. Лизогуба, поміщик в м. Седневі на Чернігівщині; музикант і художник-аматор, близький друг поета. — 149, 184, 185, 189, 190, 221, 222, 223, 232, 249, 265, 266, 270, 273 — 277, 289, 294, 295, 300, 305, 331, 334, 414, 415.
Лизогуб Дмитро Андрійович (1849 — 1879) — син А. І. Лизогуба, один із засновників організації "Земля і воля", страчений за участь в ній. — 191.
Лизогуб Іван Якович (1762 — 1818) — чернігівський землевласник, губернський маршалок, батько А. та І. Лизогубів, знайомих Шевченка. — 189.
Лизогуб Ілля Андрійович (1846 — 1906) — російський юрист, працівник міністерства юстиції (з 1872 р.), член Тифліської судової палати (з 1890 р.), дійсний статський радник (з 1906 р.), син А. І. Лизогуба, друга Шевченка. — 190, 198.
Лизогуб Ілля Іванович (1787 — 1867) — брат А. І. Лизогуба, поміщик в м. Седневі на Чернігівщині, військовий, ад’ютант М. Г. Рєпніна-Волконського. Брати Лизогуби разом з А. Гузовичем та О. Толстим клопоталися перед командуючим Окремим Оренбурзьким корпусом В. Л. Перовським про визволення поета з заслання. — 189, 190, 223.
Лизогуб Кіндрат (рр. н. і см. невід.) — козак, мешканець м. Глемязова (XVII ст.). — 189. /668/
Лизогуб Надія Дмитрівна (дівоче прізвище Дунін-Борковська, 1820 — р. см. невід.) — дружина А. І. Лизогуба, донька Д. Дуніна-Борковського. — 190.
Лизогуб Федір Андрійович (1851 — р. см. невід.) — земський діяч, городнянський повітовий маршалок (1888 — 1897), голова Полтавської земської управи (з 1901 р.), дійсний статський радник (з 1909 р.). — 190, 222.
Лизогуб Яків Кіндратович (Яцько Кобизенко; р. нар. невід. — 1698) — козак Глемязівської сотні Переяславського полку, полковник канівський (1666 — 1669), чернігівський (1687 — 1698). — 189.
Лимар Іона — приятель дяка П. Богорського (селянин з Кирилівки). — 47.
Лимериха (рр. нар. і см. невід.) — селянка с. Кирилівки. — 169.
Лобода Віктор Васильович — священик у м. Полтаві, чоловік С. М. Лободи (літ. псевдонім — С. Крапивіна), землеволець, знайомий О. Я. Кониського. Арештований 1863 р. й засланий до Пермі. — 559.
Лобода Стефанія (Степанида) Матвіївна (псевдонім — С. Крапивіна, 1827 — 1887) — українська письменниця, мемуаристка. — 515, 516, 558, 559.
Лопухін Павло Петрович (1788 — 1873) — князь, власник земель під Корсунем; генерал-майор, ад’ютант М. О. Єрмолова під час Вітчизняної війни 1812 р. У економії Лопухіна служив В. Г. Шевченко. — 501, 535.
Лукашевич Платон Якимович (1806 — 1887) — український фольклорист, видавець, поміщик м. Березані на Полтавщині. — 149, 150, 151.
Лук’янович Олександр Андрійович (бл. 1803 — бл. 1879) — майор, поміщик с. Мар’янського Миргородського повіту Полтавської губернії. — 155, 162, 174, 192.
Львов Геронтій Ілліч — командир 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, майор (з квітня 1853), підполковник (з серпня 1855 р.). — 357, 368, 369, 372; 388, 389, 391, 407, 408.
Маєвський Антон Петрович (р. нар. невід. — 1852 або поч. 1853) — комендант Новопетровського укріплення, підполковник; довірив поетові вчити своїх двох синів, одержував листи для нього. — 321, 322, 342, 349, 350, 354, 363.
Мазепа Іван Степанович (1644 — 1709) — гетьман Лівобережної України (1687 — 1708); прагнучи звільнити Україну від колонізації з боку російського царизму, що порушив переяславську угоду 1654 р., уклав спілку з Швецією. Після поразки в Полтавській битві 1709 р. пішов у вигнання, де невдовзі помер. — 176, 237, 462.
Мазуриха — Мазурова Ангеліка (Анеля) Устинівна — мати А. Л. Крагельської, за другим шлюбом — дружина колезького асесора Мазурова. — 239, 243.
Майнова — діячка полтавської громади 60-х років XIX ст. — 590.
Макаров Микола Якович (1828 — 1892) — урядовець, чернігівський поміщик; випускник Ніжинського юридичного ліцею (1848); наприкінці 40-х років працював у Петрозаводську, де близько здружився із засланими кириломефодіївцем В. М. Білозерським та петрашевцем О. П. Баласогло. /669/ Зазнавши через це переслідувань з боку губернатора М. Е. Писарєва переїхав до Петербурга. Співробітник журналів "Современник", "Основа", знайомив поета з 1858 р.; брат В. Я. Карташевської, власник Ликери Полусмак. Йому присвячено поезію "Барвінок цвів і зеленів". — 137, 454, 463, 543, 557, 559, 562, 563, 565 — 568, 575, 576.
Макарова — див. Маркелова О.
Максимович Марія Василівна (дівоче прізвище Товбич) — дочка поміщика Золотоніського повіту, дружина М.