Г. Шевченко: Біографія. — К., 1984. — С. 310 — 312). Офіційне листування з приводу Шевченка й інших військових злочинців, що служили в цьому корпусі, розгорнулося і тривало з липня 1856 р. до кінця січня 1857 р. (Тарас Шевченко: Документи, с 267 — 279); петербурзькі ж інстанції цей список проходив протягом усієї весни 1857 р., і лише 1 травня 1857 р. цар дав дозвіл звільнити Шевченка з військової служби (Там же. — С. 279).
Катерина Фед[орівна] Юнге каже, що сам цар вимазав Шевченка з реєстру людей, що належали до першої амністії. — Це, безперечно, легенда, оскільки "першої" амністії просто не було, а наслідком коронаційного /628/ маніфесту й було звільнення Шевченка, чому сприяли й клопотання багатьох доброзичливих впливових людей.
С. 380. "Горек хлеб подаяния..." — Цитата з "Божественної комедії" славетного флорентійського вигнанця Данте Алігієрі; Шевченко наводить її в листі до Бр. Залеського, написаного орієнтовно в червні 1856 р.
С. 382. Той лист Лазаревського... разом з листами ... Якова Кухаренка з Чорноморщини і Андрія Маркевича з Петербурга... — Йдеться про листи М. М. Лазаревського від 17 січня 1857 р. з Петербурга, Я. Г. Кухаренка від 18 грудня та А. М. Маркевича від 25 жовтня 1856 р.
С. 385. Нарешті приходить лист Лазаревського, писаний 11 квітня, і наш страдальник довідується, що справа амністії була підписана лишень 17 квітня... — Це станеться лише 1 травня 1857 р. (див. вище).
С. 391. За три дні після сього Тарас у листі до Лазаревського пише... — Йдеться про лист Шевченка до М. М. Лазаревського від 1 липня 1857 р. з Новопетровського укріплення.
С. 394. З Уральська прислали до новопетровського коменданта приказ лишень про те, що "рядовой Шевченко уволен в отставку". — Див.: Тарас Шевченко: Документи... — С. 283.
С. 395. ...31 липня Усков несподівано згодився дати йому білет... — У цьому документі стояло: "Предъявитель сего, служивший в Новопетровском укреплении линейного Оренбургского батальона № 1-го, рядовой из бывших художников Тарас Григорьев Шевченко ... по высочайшему повелению уволен от службы и ныне по желанию его отправлен на местожительство свое в г. С.-Петербург. Вследствие чего прошу покорнейше г.г. начальствующих по тракту чинить Шевченко свободный пропуск, а также и на месте в С.-Петербурге впредь до высылки ему откуда следует надлежащего паспорта на свободное проживание, в удостоверение чего дан сей билет за надлежащим подписом с приложением казенной печати" (Там же. — С. 284). Одночасно І. Усков надіслав своєму батальйонному командирові Г. І. Львову у штаб до Уральська рапорт, в якому обгрунтовував цей свій дозвіл тим, що Шевченко відмовився від кормових і прогонних грошей, які мали бути видані йому в штабі в Уральську, щоб не робити зайвих тисячу верст, — по аналогії, як це було дозволено раніше звільненому Л. Балінському (Там же. — С. 285).
Тарас Шевченко в дорозі з заслання (2 серпня 1857 до 27 березіля 1858 р.).
С. 405. "Може, і Гудзівську гору який великий пан освятив..." — Із запису в щоденнику від 7 вересня 1857 р.
С. 407. Про це оренбурзький генерал-губернатор граф Перовський повідомив 28 моя 1857 р.... начальника 23 пішої дивізії... — Див.: Тарас Шевченко: Документи... — С. 282. — № 448.
...26 червня помічник його [Г. І. Львова, командира першого батальйо-/629/ну. — Ред.]... Михальський написав приказ до ротного командира капітана Косарєва... — Тарас Шевченко: Документи... — С. 283. — № 450.
С. 408. ...Майор Усков ... до командира батальйону написав... Там же. — С. 285.
Усков переполошився і ту ж мить послав в Астрахань наказ до свого ад’ютанта Бурцова... — Там же. — С. 288. — № 457.
С. 409. ...Бурцов післав по адресі прохання Ускова і, певна річ, додав і від себе звістку нижегородській поліції, що Шевченко пливе на "Князі Пожарському". — Разом з розпорядженням Бурцеву І. Усков надіслав у готових конвертах аналогічні вимоги в поліцію Москви, Петербурга, Нижнього Новгорода й у правління Академії мистецтв (Там же. — С. 288. — № 458).
С. 411. ...опріч книжок українських, що поприсилали до його з столиці Куліш, Лазаревський і інші приятелі... — П. Куліш надіслав Шевченкові свої "Записки о Южной Руси" у двох томах (1856 — 1857), "Народні оповідання" Марка Вовчка (1857), роман "Чорна рада" (Спб, 1857), "свою "Граматку" (1857), М. М. Лазаревський — збірник А. Л. Метлинського "Народные южнорусские песни" (1854), М. О. Максимович — свій переклад "Слова о полку Ігоревім", "Жабомишодраківку" К. Думитрашка (1859), О. М. Бодянський — власну працю "О времени происхождения славянских письмен" (М., 1855).
С. 413. Лист написав Костомарів з Лондона. — Такого листа не існувало, — це були необгрунтовані чутки.
С. 416. Цікаво б довідатися: де поділися усі оті малюнки, що поробив Шевченко під час своєї подорожі? — Значна частина цих малюнків зберігалася у А. О. Козачковського, потім — В. П. Коховського, С. Д. Бразоль, тоді була куплена В. В. Тарновським-молодшим, поміщена до Музею українських старожитностей у Чернігові, а 1940 р. була передана до Державного музею Т. Г. Шевченка в Києві, де зберігається й нині.
С. 419. ...Аксаков не радив його друковати, кажучи, що твори ті "без порівняння нижчі Вашого ... таланту віршотворного". — Лист С. Т. Аксакова до Шевченка від 19 червня 1858 р. (Листи до Т. Г. Шевченка.С. 143 — 144).
С. 420. Через його він переслав "Неофітів" до Куліша, пишучи в листі, що поема добре не викінчена... — Йдеться про лист Шевченка до П. Куліша від 4 січня 1858 р. з Нижнього Новгорода.
Він (Куліш. — Ред.) відраджує авторові й пише: "Неофіти" гарна штука..." — З листа П. Куліша до Шевченка від 20 січня 1858 р. з Петербурга.
С. 421. ...175 руб., зібраних для поета невідомо ким. — 9 грудня 1857 р. М. М. Лазаревський писав: "...недавно прислал 175 р[ублей] Алексей Мих[айлович] Жемчужников от брата своего Льва и просил не говорить тебе, от кого они" (Листи до Т. Г. Шевченка. — Є. 114). Сам же Л. М. Жемчужников 1857 р. виїхав за кордон і в Парижі продовжував художню освіту. /630/
С. 422. Щепкін зараз дає відповідь, що можна їм з’їхатися в ...селі Никольському... — З листа М. С. Щепкіна до Шевченка від 27 листопада 1857 р. з Москви.
С. 423. "Не подобає мені, відповів він [Куліш. — Ред.] Тарасові, — їздити на розмову до тебе в Нижній..." — З листа П. Куліша до Шевченка, написаного близько 15 грудня 1857 р. з С.-Петербурга.
С. 425. "Наробив він мені, оцей старий (Щепкін) лихо..." — З листа Шевченка до П. Куліша від 4 січня 1857 р.
С. 425 — 426. ...з початку лютого приходить до його лист, де ... Михайло Семенович, з розжалобленого серця, пише про його "недоладне і нетверезе" життя: — Йдеться про лист М. С. Щепкіна від 6 лютого 1858 р. з Москви.
С. 431. Холодну відповідь дістав Тарас від Куліша. — Мова йде про лист П. Куліша до Шевченка від 1 лютого 1858 р. з Петербурга.
"Далебіг дуже добре зробив би ти, мій єдиний друже, коли б оженився..." — З листа М. І. Костомарова до Шевченка від 10 лютого 1858 р. з Саратова.
С. 432. Поїхали в якесь село Бор. — Див. запис у щоденнику від 26 січня 1858 р.
В неділю на масниці йде він формально сватати Піунівну. — Сцену сватання біограф змалював за спогадами К. Б. Піунової-Шмідтгоф (Юшков Н. Ф. К истории русской сцены. Екатерина Борисовна Пиунова-Шмидтгоф в своих и чужих воспоминаниях. — Казань, 1899).
С. 433. "Я вас кохаю, — пише він, — і кажу вам се просто..." — Текст листа Шевченка до К. Піунової записано в щоденнику від 30 січня 1858 р. чужою рукою, — таким чином, невідомо, хто автор цього листа, написаного від імені Шевченка.
С. 434. "...але стара буркотиха-мати й одного ступня не зробила з хати..." — Запис в щоденнику від 8 лютого 1858 р.
Другого дня дістає Фавста... — Із запису від 17 лютого 1858 р.
С. 436. 25 лютого ... приходить до його лист від Лазаревського з радісною звісткою... — Йдеться про лист від М. М. Лазаревського, написаний 20 лютого 1858 р. з Петербурга (Листи до Т. Г. Шевченка. — С. 136)
С. 437. Першого березіля прийшла і від міністра внутрішніх справ звістка... — У цей день поет записав у щоденнику: "На имя здешнего губернатора, от министра внутренних дел, получена бумага о дозволений проживать мне в Петербурге, но все еще под надзором полиции. Это работа старого распутного японца Адлерберга [міністра царського двору. — Ред.]".
"Мої заповітні мрії справляються", — писала графиня Толстая... — З листа А. І. Толстої до Шевченка від 24 лютого 1858 р. з Петербурга (Листи до Т. Г. Шевченка. — С. 138).
С. 438. ...звідкіль у поета взялися в Нижньому Новгороді його "невольницькі" поезії? — Два припущення біографа, висловлені нижче, спростовуються тим, встановленим В. С. Бородіним у 60-х роках нашого століття фактом, що тексти поеми "Чернець" та вірша "А. О. Козачковському" /631/ переписані С. Незабитовським з автографів Шевченка 18 серпня 1857 р. в Астрахані, ідентичні текстам "Малої книжки" (Збірник праць 13 наукової Шевченківської конференції. — К., 1965. — С. 314). Отже, зробив висновок В. Бородін, "Малу книжку" К. Герн передав Шевченкові ще в Новопетровському укріпленні. До того ж виявилося можливим розрізнити два шари правки в текстах "Малої книжки", виконані Шевченком на засланні й пізніше — у Нижньому Новгороді (ще див.: Шевченківський словник. — Т. І. — С. 376 — 377).
С. 441. "Сам чорт простягся серед шляху..." — З листа Т. Шевченка до М. М. Лазаревського від 12 березня 1857 р. з Москви.
"Молодіє дідусь... запустив вуси та й у вус не дме". — Запис у щоденнику Шевченка від 12 березня.
С. 444. За обідом Максимович вславляв Шевченка власними віршами, саме на той раз скомпонованими. — Наводимо текст вірша:
Схолія М. А. Максимовича
На святе Благовіщення
Тебе привітаю,
Що ти, друже мій, вернувся
З далекого краю!
Ой як дуже за тобою
Тужила Вкраїна —
Усе тебе вспоминала.
Як та мати сина.
Твої думки туманами
По лугах вставали,
Твої сльози росицею
По степах спадали;
Твої пісні соловейком
В садах щебетали...
Та що й казать? Треба, кажуть,
Великої хусти,
А щоб людям зав’язати
Говорливі уста.
А тепера вже й не треба,
Бо вже врем’я інше:
Тепер людям говорити
І дихать вільніше.
Хвалить Бога, вже й ти з нами.
Наш любий Кобзарю!
Бувай здоров нам на радость,
А собі на славу!
Перебув ти тяжке лихо
І лиху недолю, —
Заспівай же нових пісень.
Щоб мати Вкраїна
Веселилась, що на славу
Тебе породила!
(Чалый М.