з Оренбурга.
С. 289. ...Бутаков вдався до головного штабу оренбурзького війська... — Йдеться про рапорт Бутакова від 5 листопада 1849 р. (Тарас Шевченко: Документи, с. 171 — 172).
Тоді ж таки Обручов наказав... — Там же. — С. 172.
"Позавчора, — пише він, — вернувся я з того степу киргизького..." — З листа Шевченка до А. І. Лизогуба від 8 листопада 1849 р. з Оренбурга.
С. 290. "Кращого немає // Нічого в Бога, як Дніпро..." — З поезії "І виріс я на чужині..." (1848).
С. 293. В листі до Жуковського... — Йдеться про лист Шевченка до В. А. Жуковського, написаний між 1 і 10 січня 1850 р. в Оренбурзі.
С. 295. Перовський згодився і вдався до Дубельта з запискою. — Див.: Тарас Шевченко: Документи, с. 182 — 183. Відповідь Л. В. Дубельта. — Там же. — С. 185.
С. 296. ..."бездушному сатрапові і прибічникові царя привиділося..." — запис в щоденнику Шевченка від 19 червня 1857 р.
С. 301. "Ось для чого мушу // Жить на світі..." — З поезії "Лічу в неволі дні і ночі" (1850).
С. 305. Але Гаршин з урядових звісток оповідає, що до 12 мая Тарас просидів вже в арешті 15 день. Значить, арештовано його 27 квітня. — Документи стосовно дати арешту невідомі. Спогади Ф. М. Лазаревського й матеріали М. Стороженка підтверджуються й листом Ф. М. Лазаревського до батька, М. І. Лазаревського, від 21 червня 1850 р., де йдеться про події на Великодніх святах в Оренбурзі. Декілька рядків викреслені, але є кінець абзаца: "Я над этим не задумывался и весело делал праздничные визиты.
На третий день за мной присылает сослуживец мой (М. С. Александрійський. — Ред.) и просит сейчас же к нему приехать... "Я был сегодня у воєнного губ[ернатора]. Между бумагами Ш[евченко] нашлись мои письма к нему..." (Іофанов Д. Матеріали про життя і творчість Тараса Шевченка. — К., 1957. — С. 38). Тут йдеться, отже, саме про свята й розмову з М. Александрійським на третій день свят і арешту Шевченка.
С. 307. 23 мая він (Обручов. — Ред.) одіслав до військового міністра усі одібрані у Шевченка папери і малюнки і писав... — Тарас Шевченко: Документи..., с. 189 — 190.
С. 308. ...сполошений генерал Обручов написав навіть до державного канцлера графа Нессельроде. — Тарас Шевченко: Документи..., с. 191.
З яким поспіхом вели сю справу... — Основний корпус документів щодо листування між Оренбургом і Петербургом див.: Там же. — С. 191 — 197. /625/
С. 309. З Головком сталася подія дуже трагічна. — Там же. — С. 200 — 202.
С. 310. ...Обручов 23 червня дав наказ начальникові 2 батальйони підполковникові Чигирю справити формальне слідство над Шевченком... — Цей наказ було віддано 25 червня 1850 р. (Там же. — С. 205 — 207). Документи, що стосуються слідства, проведеного слідчим Г. В. Чигирем, див.: Тарас Шевченко: Документи..., с. 210 — 234.
Обручов... послав наказ до Орського батальйонного командира, щоб тримав Шевченка в арешті... — Там же. — С. 204.
С. 311. Хтось Г. П. Даценко... на власні очі бачив в Орському архіві лист тієї присяги... — Текст присяги Шевченка див.: Там же. — С. 225 — 226.
С. 315. З Орська повели Шевченка етапом через Уральськ в Гур’єв-городок. — Біограф помиляється: Шевченка везли кіньми, про що свідчить лист Бр. Залеського від 13 жовтня 1850 р., який перебував тоді в Оренбурзі, до А. Венгжиновського: "Десять днів тому художник завітав до мене — увесь скривавлений, бо його рознесли коні в Губерлінських горах і мало не вбили. Пробувши тут кілька годин, він вирушив до Новопетровського, брами которого відчинять йому хіба анголи, як Альдоні" (героїні поеми А. Міцкевича "Конрад Валенрод". — Ред.) — Питання шевченкознавства. Вип. І. — К., 1958. — С. 111. За цим листом, Шевченко проїздив через Оренбург 3 жовтня 1850 р. Так само кіньми, а не човном, дістався він до Гур’єва-городка, звідки їх приставив морем у Новопетровське укріплення поштовий човен — основний засіб зв’язку між укріпленням та Гур’євим-городком; пароплав відвідував укріплення досить рідко (див. про розклад руху пароплава "Астрабад": Гаско М. Е. Пошуки і знахідки: Літературно-критичні статті. — К., 1990. — С. 328 — 329).
Тарас Шевченко на другому засланню (17/29 жовтня р. 1850 — 2/14 серпня р. 1857)
С. 330. ...за увесь час від 7/19 березіля 1850 аж до 12/24 січня р. 1851 Шевченко не написав ні до кого ніже єдиного листа. — До цього періоду належить тільки один лист — до А. І. Лизогуба від 14 березня 1850 р.
С. 331. З того часу аж до 1 липня р. 1852 не маємо жодного листа Шевченкового. — Й у цьому випадку сучасне шевченкознавство може пред’явити ще лише два листи — приписку Шевченка на листі Бр. Залеського до А. Венгжиновського від 8 червня 1851 р. з Каратауської експедиції, про яку біографи тривалий час нічого не знали, та лист до В. Рєпніної, написаний між 10 та 20 вересня 1851 р. з Новопетровського укріплення.
С. 333. Орлов ... питав 30 січня р. 1848 Обручова... — Тарас Шевченко: Документи... — С. 161 — 162.
...Орлов... лишень 12 грудня 1849 ... відповів... — Там же. — С. 175.
...він (Орлов. — Ред.) написав до неї (Рєпніної. — Ред.) сувору, жорстку і доволі нерозумну догану... — Там же. — С. 203. /626/
С. 339. В іншому листі поета читаємо: " про новинки в письменстві... " — З листа до С. С. Гулака-Артемовського від 1 липня 1852 р.
...він пише до професора Бодянського, просячи книжок... — Йдеться про лист до О. М. Бодянського від 15 листопада 1852 р.
С. 340. До всього отого лиха прикинувся ще й недуг фізичний; поради проти його Тарас прохав у лікаря Козачковського. — У листі від 16 липня 1852 р. з Новопетровського укріплення.
С. 346. Факт кари по ділу Достоєвського по приказу Перовського навіки лишиться чорною плямою на образі Перовського... — Чутки про це кружляли тривалий час, але вони не відповідають дійсності. Достоєвського привезено до Оренбурга 23 квітня 1849 р., а відправлено у Сибір до Омського острога 24 грудня того ж року; тоді корпусом керував В. П. Обручов, а Перовський заступив його на цьому посту навесні 1851 р. і служив до квіт ня 1857 р. Достоєвський же до Оренбурзького краю більш не повертався, а у жовтні 1855 р. дістав чин прапорщика, у 1859-му — звільнений, і 1860 р. повернувся до Петербурга. Отже, вони ніколи не зустрічалися під час заслання Достоєвського.
С. 353. Того ж таки літа [1853 р. — Ред.] доля післала Тарасові ще одну втіху. — А. П. Головачов приїздив до Новопетровського не 1853-го, а 1852 р.; саме того року, 15 листопада, написано згадуваний нижче лист Шевченка до О. М. Бодянського від 15 липня.
С. 354. ...чому я вважаю, що "Княгиня" була першим оповіданням, написаним Шевченком на засланні... — Біограф помилився: "Княгині" передували повісті "Наймичка" (1852 — 1853) та "Варнак" (кінець 1853 — початок 1854); "Княгиня" справді написана 1853 р.
С. 355. ...Усков перш за все вдався до Оренбурга, просячи дозволу Шевченкові тільки писати... Дозвіл прийшов... не раніш весни р. 1854. — Ніяких документальних даних, які б стверджували те, що Усков намагався виклопотати Шевченкові дозвіл "писати російською мовою", не виявлено, — це, очевидно, легенда: недарма письменник поставив під першою своєю повістю "Наймичка" фіктивну дату — "25 февраля 1844. Переяслов". Клопотання ж про дозвіл малювати поновлювалися декілька разів, але безуспішно.
"Мені забороняли писати..." — читаємо в листі його до Бодянського. — З листа до О. М. Бодянського від 3 січня 1850 р. з Оренбурга.
С. 356. "Заборонили мені малювати, а я за цілий свій вік не вивів ніже єдиної злочинної риси" — З листа до того ж адресата від 15 листопада 1852 р. з Новопетровського укріплення.
І от Шевченко урядовим шляхом висловив комендантові просьбу дозволити йому власним коштом намалювати той образ. — Офіційне листу вання в цій справі див.: Тарас Шевченко: Документи... — С. 262 — 263, 264 — 265.
С. 357. "Не тямлю вже, що й гадати ... про моє уперте нещастя!" — З листа Шевченка до Бр. Залеського від 21 квітня 1856 р. Після клопотання /627/ І Ускова навесні 1854 р. була ще невдала спроба генерала Г. А. Фреймана домогтися для Шевченка звання унтер-офіцера, якій перешкодив негативний, відзив батальйонного командира Г. І. Львова (Тарас Шевченко: Документи... — С. 265). Пізніше Г. Львов змінив думку й 7 липня 1855 р. сам прохав командира бригади Л. І. Федяєва про те ж саме (Там же. — С. 266), але не досяг успіху.
С. 366. "Я покохав їі чисто, високо..." — З листа Шевченка до Бр. Залеського від 10 лютого 1855 р. з Новопетровського укріплення.
С. 369. Перший маніфест новий цар видає на Великдень 27 березіля р. 1855. — Перший маніфест було видано 19 лютого 1855 р. у зв’язку зі вступом Олександра II на престол. Ні про які амністії там не йшлося. Другий маніфест був опублікований 27 березня 1855 р. і ніс помилування засланим декабристам.
С. 371. Отже, на жаль і на дало, один з Тарасових біографів в листі Сєраковського знайшов нещирість, "єзуїтизм". — Йдеться про судження М. К. Чалого (Жизнь и произведения Тараса Шевченка. — С. 81 — 82), який таки грішив недоброзичливістю до поляків та "польської справи".
С. 373. "Поспішаю написати до вас", — читаємо в листі графині Толстої... — З листа А. І. Толстої до Шевченка від 20 лютого 1856 р. з Петербурга. (Листи до Т. Г. Шевченка. — С 81).
С. 375. За місяць прийшов до Тараса лист і від Осипова. — Лист М. О. Осипова до Шевченка, написаний у квітні — на початку травня 1856 р. з Курська (Там же. — С. 82 — 84).
С. 377. Писемський відповів з Астрахані... — Лист О. Ф. Писемського до Шевченка а Астрахані від 6 липня 1856 р. (Там же. — С. 88 — 89}.
26 серпня ст. ст. р. 1856 цар Олександер II короновався і видав доволі широку амністію, але генія українського слова вона знов минула!.. — Щодо цього помилявся сам поет, а з ним і біограф: цей, третій, маніфест прямо стосувався політичних злочинців, відданих на військову службу, а з ними й Шевченка; конкретних списків тоді ще не існувало: в маніфесті оголошено, що ним полегшується доля всіх без винятку покараних цієї категорії, але маніфест набере чинності лише тоді, коли командири корпусів надішлють до військового міністерства списки цих осіб разом з відгуками про їх поведінку. Штаб Оренбурзького Окремого корпусу, де служив Шевченко, готував цей список близько півроку (Т.