Серед них — акварелі "Богданові руїни в Суботові" та "Богданова церква в Суботові" (VII. — №№ 221, 222).
С. 153. За життя князя Рєпніна Шевченко в листопаді р. 1844 був в Яготині останній раз. — Насправді Шевченко у Рєпніних зустрів Новий 1844-й рік і виїхав з Яготина не раніше 10 січня 1844 р. (Анісов В., Середа Є. Літопис життя і творчості Т. Г. Шевченка. — К., 1976. — С. 54).
С. 154. ...він в листі до Кухаренка писав: "Якби ти знав, отамане..." — Йдеться про лист Шевченка до Я. Г. Кухаренка, датований орієнтовно груднем 1844 р.
С. 155. ...майор Усков 7-го січня (ст. ст.) р. 1855 написав про се до київського куратора. — Лист І. Ускова див.: Тарас Шевченко: Документи..., 1982, с. 265 — 266; відповідь з канцелярії куратора Київського учбового округу — с. 266; текст атестату на звання некласного художника, з датою — 10 грудня 1845 р., — там же, с. 73.
С. 156. ...Шевченко переложив псалми 146, 149 і інші... — А також псалми 1, 12, 43, 52, 53, 81, 93, 132; замість 136-го псалма біограф помилково назвав 146-й. Повний текст циклу "Давидові псалми" у складі збірки /617/ "Три літа" став відомий 1907 р. після того, як заходами А. М. Марковича з архіву департаменту поліції (колишнього III відділу) вилучено й опубліковано Е. Щоголевим та Я. Забілою автографи Шевченка, що знаходилися у справі "Об Украйно-славянском обществе" (1847).
Тарас Шевченко під час перебування на Україні (1845 — 1847)
С. 157. В 24 день березіля р. 1845 Шевченко рушив з Петербурга на Україну. — П. Жур за хронікою у "Прибавлениях" до газети "Санкт-Петербургские ведомости" від 27 березня 1845 р., де між вибулими 25 березня зі столиці значився відставний майор Лук’янович, точно встановив дату виїзду Шевченка, який їхав разом з О. А. Лук’яновичем через Москву, Орел, Кроми, Есмань, Глухів, Кролевець, Батурин, Миргород у маєток Лук’яновича — с. Марійське; на Великодніх святах був у Яготині — 15 — 17 квітня 1845 р. (Жур П. В. Дума про Огонь. К., 1985. — С. 24 — 48). О. Кониський надто звірився на художній опис подорожі на Україну, зроблений Шевченком у повісті "Капитанша".
С. 158. ...він ще до Великодніх свят приїхав до Києва... — П. Жур аргументовано довів, що Шевченко прибув до Києва не пізніше 22 квітня, вже після свят (П. Жур. Дума про Огонь, с. 48 — 60). За спогадами родичів поета, він знову відвідав Кирилівку; про це непрямо свідчить і запис в альбомі 1845 р.: "Отец Иеремия Обидовский, протоиерей села Лузановки Черкасского уезда" (VII. — № 210; Т. Г. Шевченко: Біографія, 1984, с. 128), тобто він незаперечно побував на рідній Черкащині. Далі, як вважає П. Жур, він через Київ перебрався на Лівобережжя й вирушив на Полтавщину, — спершу в Прилуки, розшукуючи археологічні пам’ятки й описуючи їх — за завданням Археографічної комісії, хоч офіційно його оформлено співробітником у грудні 1845 р. Першою такою пам’яткою був Густинський монастир, де у січні 1845 р. поховано батька В. Рєпніної — князя М. Г. Рєпніна-Волконського, якого поет шанував і любив.
С. 159. Можна тільки гадати, що то був "Єретик, або Іван Гус". — Автограф поеми має дату: "10 октября 1845, с. Марьинское", а посвята П. Й. Шафарикові має дату: "22 ноября 1845, в Переяславі".
С. 160. Шевченко... гадав, що... Куліш не пізнає його. — Цей епізод із спогадів Куліша "Жизнь Кулиша" стосується їхнього першого знайомства, яке відбулося в Києві 1843 р.
С. 164. На ярмарку Шевченко вперше бачив геніального артиста українського Соляника (Соленика. — Ред.) в ролі Михайла Чупруна. — Це було 24 липня 1845 р. (Пилипчук Р. Я. Т. Г. Шевченко в Ромнах. — Рад. літературознавство. — 1979. — № 5).
С. 165. ...старим... Якубовичем, батьком відомого декабриста. — Декабристом був Олександр Іванович Якубович. Він помер на засланні від туберкульозу, забутий і занедбаний своїми батьком та братом. /618/
С. 170. З Кирилівки Шевченко приїхав до Києва і небаром подався в Полтавщину... — На цей раз з Києва Шевченко поїхав на Миргородщину: 4 жовтня 1845 р. у Миргороді написано вірші "Не завидуй багатому" й "Не женися на багатій"; описані нижче поїздки слід віднести до травня того ж року.
С. 171. Шевченко змалював у Густині... — Див. VII. — Кн. 2. — №№ 204, 205, 228, 317.
С. 175 — 176. В Переяславі Тарас намалював види з трьох стародавніх церков... — Див.: VII. — №№ 207, 208, 210.
С. 176. У В’юнищах ... він просидів трохи чи не два тижні ... 14-го грудня скінчив "Кавказ"... — У зв’язку з ремонтом будинку Козачковського у Переяславі Шевченко на початку грудня переїхав у с. В’юнище до С. Самойлова, де жив і працював до 27 грудня, коли повернувся до Переяслава. 14 грудня — дата закінчення поеми "І мертвим, і живим..."; "Кав каз" же завершений 18 листопада в Переяславі. У Переяславі поет зустрів свята.
С. 177. "А тим часом перевертні // Нехай підростають..." — рядки з поезії "Розрита могила", написаної 9 жовтня 1843 р. в Березані.
С. 178. ...з Яготина він поїхав до Закревських. — З Яготина Шевченко поїхав на традиційне свято 12 січня 1846 р. у Мосівку, а звідти — в Березову Рудку до Закревських.
С. 179. ...княжна Варвара Рєпніна прислала до його звістку... — Мовиться про лист В. Рєпніної від 9 грудня 1845 р. з Яготина. (Листи до Т. Г. Шевченка, с. 48).
С. 181. Тоді саме в Лубнах був ярмарок... — Це був Сиропусний, або Маслянський, ярмарок, що відкрився 17 лютого 1846 р. (П. Жур. Дума про Огонь, с. 187).
С. 184. ...рушили на Чернігів. Приїхали туди під вечір в неділю.24 лютого 1846 р. й оселилися в готелі "Цареград".
С. 189. ...на Проводах поїхав до Києва. Тут він заквартировав укупі з Чужбинським... і з... Сажиним. — Це була третя квартира поета в Києві, куди він приїхав в квітні 1846 р. на Проводах: спершу він оселився в будиночку навпроти Інституту шляхетних дівчат (нині на тому місці готель "Москва"), потім — у будинку архітектора Беретті на Бессарабській площі, а тоді на Козиному болоті на Хрещатику в будинку урядовця І. Житницького (нині — у Шевченківському провулку, 8 — це тепер Будинок-музей Т. Шевченка). Житницький був зятем художника С. Превлоцького з Вільшаної, вчителя І. Сошекка, а можливо, й самого Шевченка. З Шевченком оселився й О. Афанасьєв-Чужбинський (його, хворого, доглядав Шевченко в Чернігові, приїхавши заради цього з Седнєва), а також знайомий Шевченка з часів навчання в Академії мистецтв художник Михайло Макарович Сажин.
С. 192. Річ неможлива справді, щоб Шевченко, перебуваючи з початку осені р. 1845 у Києві і знаючи, що Костомаров учителює тамечки ж, /619/ не спізнався з ним!.. — Шевченко завітав до Києва наприкінці вересня 1845 р. на короткий час і знову поїхав. Немає підстав піддавати сумніву докладні спогади М. Костомарова, які цілком збігаються з фактами перебування обох за певними адресами навесні 1846 р.
С. 197. В "Литературном наследии"... не надрукована уся та глава, де наш історик розповідає про події р. 1845 і 1846 у Києві... — Йдеться про розділ IV "Автобіографії" М. Костомарова, яку він продиктував у 1875 — 1877 рр. своїй дружині А. Л. Костомаровій. Цей розділ вперше опубліковано у журн. "Вестник Европы" (1910. — № 4). Повністю "Автобіографія" надрукована зятем А. Л. Костомарової В. Котельниковим — "Автобиография Н. И. Костомарова" (М., 1922) й передрукована у вид.: Костомаров Н. И. Исторические произведения. Автобиография. — К., 1989.
С. 200. В паперах, одібраних потім у Костомарова, Гулака і інших... — Нині увесь корпус документів, що стосуються Кирило-Мефодіївського товариства, опубліковано у вид.: Кирило-Мефодіївське товариство: У трьох томах. — К., 1990.
С. 202. ..."славянские ручьи слилися в русском ... море..." — Йдеться про казенно-патріотичний вірш О. Пушкіна "Клеветникам России" (1831).
С. 208. Біля місточка Фастова розкопували вони могилу Переп’ятиху. — Див. докладно у вид.: Шовкопляс Г. М., Шовкопляс І. Г. За покликом серця: Пам’ятки історії та культури в житті і творчості Т. Г. Шевченка. — К., 1990.
21 вересня іменем генерал-губернатора Бібікова було наказано Шевченкові... — Див.: Тарас Шевченко: Документи..., с. 78.
С. 211. ...в домі попа з церкви св. Андрія... — В будинку на розі вулиць Стрілецької та Сретенської (не зберігся), власником якого був протоієрей Я. В. Завадський (Слюдікова Т. Б. Де збиралося товариство. — Літ. Україна. — 1981. — 10 берез.).
С. 212. "Лютую я на тебе дуже..." — Дата написання цього віршованого послання В. Забіли дискусійна: Л. Ф. Кодацька у "Листах до Т. Г. Шевченка" (1962) віднесла його до 20 червня 1844 р. (тоді як поет з кінця лютого і увесь цей рік жив у столиці); П. Жур — до лютого 1844 р. (Жур П. В. Літо перше..., с. 236 — 237).
С. 217. З початку грудня р. 1846 Шевченко... вдався до куратора... — Прохання Шевченка до куратора (попечителя) Київського учбового округу О. С. Траскіна про призначення його вчителем малювання Київського університету датоване 27 листопада 1846 р. (Тарас Шевченко: Документи..., с. 83); інші документи в цій справі див. там же, с. 83 — 87, 92; а також: Рудько М. П. Тарас Шевченко і Київський університет. — К., 1959.
С. 220 — 221. Ні поема, ні передмова досі надруковані не були: лежать вони в архіві "III отдел[ения]". — За життя О. Кониського не було публікацій творів Шевченка за автографами, що знаходилися у справі Кирило-Мефодіївського товариства; публікацію розпочали Е. Щоголєв /620/ у журн. "Былое" 1906 р. (№№ 6, 8), Я. Забіла (Україна. — 1907. — № 7, 8); одразу ж їх почав досліджувати і завів значну частину нових публікацій В. Доманицький до своєї праці "Критичний розслід над текстом "Кобзаря" (Киевская старина. — 1906. — №№ 9, 10, 11, 12), до упорядкованого ним "Кобзаря" (Спб., 1907) і "Кобзаря" 1908 р. (увесь відомий на той час корпус, уже дуже близький до сучасного).
С. 223. ...він застав тут лист Костомарова. — Йдеться про лист М. Костомарова від 13 березня 1847 р. з Києва, адресований у Чернігів.
Тарас Шевченко в арешті [5/17 квітня — 23 червня (4 липня) р. 1847]
С. 228. Комісія 1-го березіля зараз же зробила постанову... — Тарас Шевченко: Документи..., с. 88.
Лишень в третій день березіля Петров... подав... донос. — Див. Тарас Шевченко: Документи..., с. 88 — 90; див. також відповіді О. М. Петрова на запитання О. С. Траскіна про склад і діяльність таємного товариства в м.