— Тільки дітей наших будити вже не треба. Вони сьогодні збудилися і вже не заснуть ніколи! І всі разом колядували:
Ой ти Христе, Царю,
Просим Тебе нині,
Даруй волю, верни славу
Нашій Неньці Україні...
Костик співав і думав весь час, то могли б значити ці татові слова. І знав зовсім певно, що Ростик думає якраз те саме. Бо на те вони брати. І на їх обох дививсь із світлини на фортепіяні той сам вуйко.
ДЛЯ ТИХ, ЩО ХОЧУТЬ ЗНАТИ БІЛЬШЕ.
(Пояснення)
ПРОСИТИ ЧИ НЕ ПРОСИТИ?
Вовча Тропа — це назва пластової оселі недалеко Ню Йорку в Злучених Державах Північної Америки.
Про князя Костянтина Острозького та гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного диви пояснення до розділів: "А таки краще вчитися історії " та "Пугу, пугу!".
"Веселка" — це журнал для українських дітей. Виходить у Джерзі Ситі, в ЗДПА.
Параґвай — це країна в Південній Америці.
СВІТЛИНА НА ФОРТЕПІЯНІ.
Українська Дивізія (військова частина) "Галичина" створилася в 1943 році для боротьби проти большевиків. Опісля стала вона Першою Дивізією Української Національної Армії. У великому бою біля міста Бродів у липні 1944 року вояки Української Дивізії здержували кілька днів величезні сили большевицького війська, зате німці, що боролися поруч з дивізією, втікали з переляку перед большевиками.
А ЩО БУДЕ НА РІЗДВО?
І ХТО ЙОГО СЮДИ ПРИНІС?
Дітройт — це місто в ЗДПА на границі Канади, там живе тепер багато українців.
ЯЩУР, ТІЛЬКИ ЗАВЕЛИКИЙ!
Знаємо, що в дуже давні часи були на землі інші рослини й звірі, як тепер. Ми знаходимо їх залишки-кості у землі та їх відбитки на скелях. Вчені поділили ці давні часи на "доби". Кожна доба охоплює тисячі років. Дві такі доби називаються "тріяс" і "юра". Тоді росли дерева, подібні до сьогоднішніх папоротей та хвощів. А звірі — це були величезні рибо-птиці та повзуни. Хоч вони й були дуже великі, та на вигляд були подібні до сьогоднішніх маленьких риб чи ящірок. Один рід цих колишніх ящірок називають учені "диносаврамн".
ЛИХО З ГОРШКАМИ
ОБЕРЕЖНО З КОЗЕНЯТАМИ!
У селі Трипіллі на Київщині відкрили археологи (вчені, що цікавляться старовиною) залишки людських поселень з часів 4.000, до 2.000 років перед народженням Христа. Тому все, що там познаходили, називають "трипільським". Люди жили там у глиняних хатах, мали освоєні корови, кози та собаки. Сіяли збіжжя та жали його серпами з вигострених костей звірів, бо заліза ще тоді люди не знали. Ножі робили з твердого каменю-кременю. Вміли виробляти також дуже гарний мальований посуд.
Лад у них був такий, що в оселі володіли жінки-матері чи бабусі.
Археологи справді знайшли у Трипіллі таку маленьку хатку на чотирьох ніжках, як описано в цьому розділі.
КУЩІ, ЩО ВМІЮТЬ ХОДИТИ
Це діється в році 988-му, коли то князь Володимир охрестив Україну. Тоді Україна ще називалася Київське Князівство, або Русь.
Батько князя Володимира, князь Святослав Завойовник, провів усе життя в походах, ходив у Візантію, заволодів Болгарією. Його вбили печеніги, дике мандрівне (кочовницьке) плем'я, коли повертався з походу додому. Печеніги нападали у ці часи часто на Україну.
Христова віра прийшла в Україну з Греції та Болгарії. Але вже н раніше було в Києві чимало християн.
Княжі отроки — то були малі хлопці, що під проводом вояка-дружинника привчалися до воєнного діла.
Тоді воювали мечами, списами та стрілами, що їх випускали з луків. Стріли носили з собою у торбах-сагайдаках. Для охорони від ворога вояки носили на голові залізні шоломи, а на грудях бляшані або дротяні панцері.
СОРОК ХРЕЩЕНИКІВ
Київ, столиця Княжої Руси над Дніпром, був у ті часи великим та багатим містом. Туди приїздило з чужини багато послів та купців, а чимало з них залишалося там назавжди.
Перед охрещенням українці були поганами — вірили в багато різних божків. Між ними найголовніший був Перун, бог грому.
Княжі вояки звалися дружинниками, бо становили дружину — товариство князя. Гридні — то були княжі слуги та урядники. А скоморохами звалися співаки, музиканти та весельчаки, що розважали людей у княжому дворі.
ГНІВ ПЕРУНА
Князь Володимир приєднав до Київського Князівства Червенські Городи (сьогодні Галичину) в 981-му році, отже за. сім років до охрещення Руси.
Погани мали своїх священиків-жерців, що дуже противилися прийняттю Христової віри. Тільки після прийняття християнства Русь почала ставати сильною і славною державою, почали розвиватися в ній школи, наука, мистецтво.
Наші предки-погани вірили, що Пек та Осина — це були божки підземелля, смерти і взагалі носії нещастя. І до сьогодні цей вислів ,,пек та осина" залишився серед українських селян, як проклін.
КУДИ ПРОПАЛА КОРОНА?
Це рік 1253. Галицький князь Данило Романович хотів зібрати багатьох європейських князів і повести великий спільний похід на татар, диких азійських кочовиків, що нищили Україну й загрожували всій Европі. На цей похід князь Данило дістав благословення від тодішнього Святішого Отця Папи Римського Іннокентія Четвертого. Рівночасно дістав він і корону та мав право називатися королем. По корону поїхав до Риму ігумен (настоятель монастиря) Григорій, а коронувати короля Данила приїхав з Риму кардинал Опізо.
Дорогою довелося їм відбивати напади різних розбишак, а теж і "татарських людей", що їх підкупили татари, щоб не допустити до коронації Данила.
РЯТУЙТЕ — РИСЬ!
Дорогичин — це місто в північно-західній частині України, де князь Данило коронувався на короля.
Бояри звалися за княжих часів знатні люди, вельможі — шляхта. З них походили прибічники, урядники й полководці князя.
На той час Україна була покрита переважно густими лісами, а в лісах водилися різні звірі, в тому й рисі — великі дикі коти, що нападали на добичу, скачучи з дерева.
ТАКА БАБУСЯ, НЕНАЧЕ РІДНА!
Княгиня Ганна Романова, мати галицьких князів Данила й Василька, залишилася: вдовою, коли князь Роман Мстиславич згинув у бою з поляками 1205 року. її сини були тоді ще малі, і вороги прогнали їх з Галича. Княгиня мусіла втікати з ними в чужину.
Під кінець життя, коли сини здобули собі батьківське князівство, княгиня Ганна вступила в монастир. Є вістки, що вона приїхала до Дорогичина на коронацію Данила.
У ті часи міста-городи були укріплені, тобто забезпечені від ворожих нападів частоколами, валами з землі та ровами з водою. У город можна було дістатися тільки звідним мостом, що його підіймали та опускали на ланцюгах. Дітинець — то було замкове повідр'я. Горниця — це кімната нагорі, на вищому поверсі. Космографіями називали тоді з-грецька книжки з описом світу. Тоді ще не відкрили були Америки, отже княгиня не могла знати про неї.
ЧИ НЕ КРАЩЕ ВЧИТИСЯ ІСТОРІЇ?
Князь Костянтин Острозький заснував у своєму замку в Остролі на Волині славну академію — найвищу на ті часи школу. Була там теж і друкарня, де в 1581 році видрукувано вперше в Україні Святе Письмо — Біблію. Це була велика подія, бо до того часу книжки переписувалися ручно, а це була важка та повільна робота.
"ПУГУ-ПУГУ!"
ЧОМУ ВІН ЗВЕТЬСЯ ТАК САМО?
Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний, що панував на Січі від 1614-го до 1622-го року, вславився морськими походами на турецькі міста Кафу, Синоп та Трапезунт.
Козаки плили своїми човнами-чайками Дніпром у Чорне море. Чайки мали по боках в'язанки очерету, щоб краще вдержувати рівновагу на воді.
У лимані, тобто там, де Дніпро вливається в море, часто намагалися переловити їх турецькі ґалери-кораблі. Галери порушувалися при допомозі весел, а веслували невільники. На турецьких галерах було багато невільників-українців: козаків, що попали в полон у боях, або бранців, що ах схопили на Україні татари і продали туркам.
Козаки мали свої окремі звичаї. Вони голили голови, тільки залишали жмуток волосся, чуб або "оселедець" на знак, що вони вільні люди.
..Пугу" — крик пугача, нічної птиці, був улюбленим гаслом козаків. Вороги могли думати, що це справді тільки птиця кричить.
РІЖ І БИЙ!
Турки були мусульманської віри та вірили в бога — Аллаха. Козаки звали їх "бусурменами". Турки носили на головах завої — турбани.
Кинджал — це короткий, дуже гострий ніж.
ГЕЙ, НЕ ДИВУЙТЕСЬ!
Це часи гетьмана Богдана Хмельницького, що в 1648 році разом з козаками визволив Україну від поляків та заснував козацьку державу.
Поляків звали тоді в Україні "ляхами".
Відзнаки влади гетьмана — це булава й бунчук, багато прикрашений кінський хвіст на держаку.
Полковники — це команданти більших військових частин козацького війська, полків. Полки ділилися на сотні. Осавули — це теж козацькі старшини.
Бандури та торбани — це музичні інструменти, що на них грали козаки.
"Милость Божія" — так називалася драма, театральна вистава, написана на честь Богдана Хмельницького.
У 1654 році Богдан Хмельницький мусів укласти угоду з московським царем Олексієм Михайловичем, щоб той поміг йому воювати з поляками. Підписали цю угоду в місті Переяславі. Одначе москалі не то що нічого не помогли, але використали цю угоду, щоб поневолити Україну.
НЕ ВІР МОСКАЛЕВІ!
Жовті Води та Корсунь — це місцевини в Україні, де в 1648 році Богдан Хмельницький розгромив польські війська. Під Берестечком у 1651 році полякам вдалося побити козаків, бо татари, які мали помагати козакам, зрадили.
Полковник Іван Богун був одним з найзавзятіших і найвідважніших вояків Богдана Хмельницького.
І ТУТ — МОСКАЛЬ!
Китайка — це дорога шовкова червона тканина. Вона була знаком слави й пошани. Козакам, що згинули в бою, накривали лице китайкою.
Це діється за гетьманування Івана Мазепи, що володів в Україні від 1687-го до 1709-го року. Гетьманська Україна була тоді ще ніби вільна і мала свого гетьмана. Гетьман Мазепа навіть приєднав до неї Правобережну Україну, тому називали його гетьманом цього — й тогобічної України (по обидва боки Дніпра). Але Україна була зв'язана з Москвою Переяславським договором. Московський цар Петро Перший насилав в Україну щораз більше свого війська, а біля гетьмана Мазепи залишив свого заступника, князя Меншікова.
Столиця гетьмана Мазепи була в місті Батурині. Сердюки — це були козаки гетьманської прибічної сторожі.
Грицько Орлик, син генерального писаря гетьмана Мазепи, Пилипа Орлика, виїхав з батьками після битви під Полтавою в чужину. Коли виріс, став великим полководцем та політиком і з'єднав Україні багато прихильників в Европі.
ПРИСЯГА
Джури — це були молоді хлопці, що, бажаючи стати козаками, вчилися військового діла, як слуги чи учні козацьких старшин.
У ті часи козацькі сини вчилися багато чужих мов, а часто виїздили й за границю на студії.
"Ойропеїше Фама" —— це щось ніби сьогоднішній часопис, тільки він був більший та появлявся не так часто, як тепер.
Могилянська академія — це висока школа в Києві.