– Почекайте трохи, поїдемо разом".
"Вони щасливі без моря і без кипарисів, – думаєте ви. – Їм добре й тут. Вони, певне, не знають, що таке третє хірургічне відділення і що таке молодий і красивий доцент, який під час операції думає про них і про цитати для докторської дисертації. Їм добре. Вони, модниці, знають тільки ательє, і то не третього, а першого розряду. І животики в них гладенькі. Не перепорені, не зашиті. А мені хоч купальник купуй".
Мда! Уже не вам ходити по пляжах, застромивши в яскраві японські плавки пістолетом пачку сигар і повісивши на них модні чорні окуляри, не дрейфувати поміж комунгоспівських грибків і пляжних парасольок, шезлонгів та лежаків і гукати: "Ей, красуне, де такі шоколадні ноги продають?"
Шоколадний загар. У вас і зараз шоколадний загар. Але від кварцу. Безплатний. Не куплений, разом з путівкою, на берегах сонячного Криму чи Кавказу.
А до моря хочеться. Ой як хочеться. Так ще ніколи не хотілося. А поки що ви їдете додому. Щедро розраховуєтеся з водієм (у ці дні грошей не жаль, аби одужати!) і заходите у під'їзд з таким виглядом, ніби ви двічі герой.
Вдома, де ви збиралися набиратися сил, білків і калорій, несподівано для себе помічаєте, що вени знову починають здуватися.
– Candida [64] ! – запевняє вас дільничний хірург, викликаний додому. – Це не страшно. Треба частіше полоскати рот фурациліном або шалфеєм. Можна борною кислотою, настояною на дубовій корі й безсмертнику. Добре звіробій з прополісом і котячими лапками.
– А флебіт?
– Флебіт? Компреси, мазь гепарину або мазь Вишневського, ногу тримати високо. Можна компреси із спирту, горілки. Бажана українська 56-градусна.
– А коньяк?
– Тільки per os...
– Як? Як?
– Per os. Тобто, тільки через рот. Але не більше ніж двадцять п'ять грам. Ви зрозуміли?
– Зрозумів.
– Через три місяці повинно розсмоктатись.
– А як не розсмокчеться?
– Не страшно. Цю вену можна буде вирізати. Її функцію на себе вже взяла інша.
– Але, товаришу хірург, нога...
– Ви, по-перше, не дівчина, а по-друге, це операція зовсім не складна. Головне, аби вам удалося потрапити до гарного спеціаліста.
– Спасибі, лікарю, – посміхаєтесь ви. – Ви мене заспокоїли.
– Такий наш обов'язок, – розводить він руками, – Вище голову.
– А ногу?
– І ногу теж. Швидше розсмокчеться.
Розділ XV. Як бути з швами
Епілог для оптимістів
Нашу повість можна було б завершити й попереднім розділом, якби не одна деталь. А саме: замість точки Мак-Бурнея у вас на животі несподівано з'явилися шви, схожі на нерівну шнурівку черевичків з високими халявками.
Як бути? Чи гордитися їхньою появою, чи, навпаки, – соромитися? Все залежить від вас і від того, як ви повернете цю справу.
Якщо у вас, наприклад, на носі висипали веснянки і вам знайомі й посібники щиро радять користуватися кремом "Сюрприз", бджолиним воском або цинковим білилом та звичайним відбілювачем і ви все це вже давно застосовували, а наслідки однакові, відповідайте:
– А для чого? Веснянки – це ж модно.
Щось аналогічне відчуваєте ви після того, як хірурги на згадку про себе залишають вам на животі шви. "Як же бути? – думаєте ви. – Чи гордитися ними, чи шукати спеціалістів-косметологів, аби їх якимось чином ліквідувати? Чи хай будуть?! Може, вони надають мені мужності і викликають співчуття?"
В усьому цьому хаосі вам самому розібратися дуже важко. Тим більше, що з цього приводу немає ні порад, ні рекомендацій, ні підручників, ні післямов. Наша порада вважатиметься першою, хоч ми й не претендуємо на всю повноту і широту її викладу. Як і не певні того, що після нас нічого вже не можна буде сказати чи написати з цього приводу.
– О, так у тебе зовсім чудовий вигляді! Ніколи б не подумав, що ти переніс дві операції підряд?! – замість привітання, вигукують ваші знайомі. – Чи це все вигадка?
– Тобі що, шви показати?
– А чого ж – цікаво, як хірурги зашивають.Так, як шевці, чи краще?!
– Хочеш подивитися? – перепитуєте ви і про себе думаєте: "Живіт – не голова, а шви – не лисина. Тут не скинеш берета і не скажеш: "Ось, бачив!" Хоч вам, як ніколи, хочеться висмикнути сорочку й показати знайомим свого худого живота. Хай поспівчувають і позаздрять! Але ви не зовсім певні, чи пристойно це робити у фойє кінотеатру або, скажімо, під час антракту якоїсь вистави. Не зовсім зручно (а втім, це наша суб'єктивна думка) показувати сліди від швів, коли до вас прийдуть гості, щоб поцікавитися вашим здоров'ям і випити за це чарочку. Одну. Ну, другу і.. останню, "на коня". Або, як тепер кажуть, "на руля".
– Ну, як ти тепер? Сліди від швів ще видно?
– Ого-о-о! Ще й які! Це вже, мабуть, як і жінка, на все життя, – сумно заявляєте ви. – Ще й колоїдні. Чорт би їх побрав!
– Колоїдні? Гм! – хитає головою хтось із менш знайомих. – Цікаво! Ніколи не бачив!
Це ви розумієте по-своєму, піднімаєтесь з-за столу і хапаєтесь за пояс.
– Ти що?! Як тобі не соромно? – раптом спалахує рум'янцем дружина, як нововідкрита на небі зірка.
– А чого? – втручається хтось з гостей, – Хай покаже.
– Справді! Хай покаже. Нам усім дуже цікаво, – лунає водночас декілька голосів.
– Ви що, жартуєте? – цікавиться ваша дружина.
– Які тут жарти?! Хай покаже. Гвідя, покажіть. Ми ж тут усі свої. Це залишиться між нами.
– Та ні, – затягуєте ви пояс. – Мабуть, таки справді незручно. А втім, якщо чесно признатися, то я не знаю...
– Чого там незручно?!
– Незручно тільки бантика прив'язувати до лисини, – кидає ваш товариш і дивиться на лисого сусіда, який до цього стріляв очима на його дружину.
Ви остаточно розгублюєтесь. Одні кричать "зручно", інші – "ні". Як бути? З довідниками з етики ви, здається, знайомі. Там є чимало цікавих речей. Скажімо, як обходити трамвай, коли пропускати жінку вперед, як себе поводити в товаристві, врешті-решт, як і в якій руці тримати виделку, а от чи можна показувати знайомим шви після операції – ніде ні слова.
Що тут порадиш? Ми можемо сказати тільки одне: єдині місця, де їх можна, не соромлячись, показувати, – це кабінет хірурга, перев'язочна і чорноморське чи прибалтійське узбережжя. Отож, ви маєте рацію, коли постійно повторюєте: "Я хочу до моря..."
– Я хочу до моря, – шепочете ви, знову 3аплющуєте очі і вже бачите, як сизокрилий лайнер несе вас над голубою затокою Коктебеля з профілем Максиміліана Волошина-Кирієнка [65] . Дівчатка у яскравих купальниках, невідомо якого фасону і виробництва, махають вам загорілими руками. Ви солодко зітхаєте, потрапляючи до оманливих рук Морфея, і засинаєте в його тісних обіймах.
Порвати б сітку мук дрібних,
Втекти б від галасу людського,
Втекти б до моря голубого,
До скель задумливо-німих, –
прориваються, як крізь грати, крізь ваші зуби слова поета.
Отже, все гаразд. Ви йдете на поправку. Про це говорять ваші сни, мрії і здорове бажання поїхати до моря. До моря, де стільки солоної води, йодистого озону і несподіванок. Прекрасних і загадкових, як море і жінки. Перед бурею.
Примітки
[40] Appendix – апендикс. Надалі з чисто профілактичною метою (щоб читач не спав, а час від часу ворушився над книгою) усі маловідомі назви виносяться униз сторінки.
[41] Opillium carapulite – слова, яких не знають ні медики, ні автор, бо це абракадабра, вигадана автором.
[42] Піпольфен, димедрол – якщо вірити медикам, то це протиалергійні десенсибілізатори. Але що таке десенсибілізатори, автор пояснити не береться.
[43] Мак-Бурней – місце, під яким нібито розміщується апендикс, – але хто про це відає, окрім хірурга?
[44] Cito (лат. ) – швидко, негайно, чого в житті, як правило, не буває.
[45] Sanguis (лат. ) – кров.
[46] Homo sapiens (лат. ) – розумна людина.
[47] Colitides (лат. ) – коліт, який ставить під удар людей, котрі думають, що в них апендицит.
[48] Aqua vitae (лат. ) – читається як "оковита", а п'ється як "Вінницька любительська".
[49] Spiritus vini (лат. ) – те ж саме, тільки розведене водою.
[50] Пеньюар – що це таке, автор не знає, але здогадується.
[51] Pelvis major (лат. ) – великий таз, який після операції може стати малим.
[52] Триоксазин – ліки, які заспокоюють нервову систему, якщо вона у вас не розхитана.
[53] Бріджіт Бардо – французька кіноактриса, яку знають усі, але мало хто знайомий з нею особисто.
[54] Regio hipochondriaca sinistra, os temporale (лат. ) – ліва підреберна область, де міститься орган кохання – серце.
[55] "Блокада", "другий фронт" – суто медичні терміни.
[56] Сміховське, бранденбурзьке – сорти пива. Перше – знамените чеське, друге – вигадка автора.
[57] Смажена "шабля", тушкований "капітан" – назви морських риб, які такі ж калорійні, як і сріблястий хек.
[58] Сінний – ринок, де все є, крім того, що потрібно.
[59] Манго – замінник розсолу. Виготовляється з плодів вічнозелених дерев, що поширені в Південній Азії.
[60] Мумійо, тирлич – нібито цілющі речовини. Оптимісти після їхнього вживання живуть довше, ніж песимісти.
[61] So etwas Gewisses (нім. ) – щось таке особливе, ледь уловиме, як наркоз після повторної операції.
[62] Аскольд і Дір – київські князі, яких хтось убив ще в другій половині IX століття, а розслідування ведеться й досі.
[63] До Богдана, до Софії – маються на увазі площа Богдана Хмельницького та Софійський собор, куди завжди водять інтуристів-фотолюбителів.
[64] Candida (лат. ) – тут мається на увазі кандидоз – грибкове захворювання. З'являється у вигляді виразок після надмірного вживання антибіотиків і алкоголю.
[65] Волошин-Кирієнко – поет-символіст.