Ви, імениннице, наше красне сонце, а ми ваші ясні зорі.
Г о л о х в о с т и й. Де ж мені, ясному місяцю, притулитись?
М а р т а. Е, такому місяцю не на небі місце.
Г о л о х в о с т и й. Чому? Преподобниці не приймуть?
У с т я . Преподобниці, може, й приймуть, а що свяіі, то виженуть!
Г о л о х в о с т и й. Та сідайте-бо хоч ви, Галю, коло мене!
С е к л и т а. Сідай, сідай! Тепер уже можна? Бачите, яка парочка? Поздоровляйте: ще жених і молода; Г о л о х в о с т и й посватав.
Г а л я. Мамо! Не робіть цього... слухайте, що я вам скажу...
С е к л и т а. Після! Мовчи тепер та диш.
Г о л о х в о с т и й (набік). Що це вона, здуріла? Привселюдно меня об'являєть женихом! От тобі й раз, досидівся! Тепер почнуть язики чесати!
М і щ а н к и (до Голохвостого). Бачите, а ви мовчите...
Г о л о х в о с т и й (замішавшись). Та то ще тольки так, між нами... розговор був... Когда ще судить бог сватов прислати...
С е к л и т а. Що там сватів! От повеличайте їх, кумочки мої, та й заручини зап'ємо! Правда, гарна парочка?
Г о л о х в о с т и й (набік). Оце взяла в лещата!
У с і. Гарна, гарна, як вугірочки! Поздоров боже!
В с і (співають).
Де ж був селезень, де ж була вуточка?
Селезень на ставку, а вуточка на млинку!
А тепер вони в однім болоті,
П'ють воду, їдять ряску по своїй охоті.
Де ж був Свиридко, де ж була Галочка?
Що Свиридко у батька, а Галочка у неньки!
А тепер вони у одній світлиці,
Їдять з медом пухкі книші й паляниці,
П'ють вино й варенуху, обоє раденькі!
С е к л и т а. Куми мої, любі мої! Заспівайте мені, прославте мене, свою куму, Секлиту Лимариху!
В с і (співають).
І лід тріщить, і комар пищить,
А то кум до куми порося тащить.
І кумочко, і голубочко!
Звари мені порося, щоб і юшка була.
І юшечка, і петрушечка!
Кума моя, люба моя, моя душечка!
С е к л и т а. Ой не співайте, не завдавайте жалю, бо я вже плачу! (Втира сльози). Так ви розжалобили, так розтривожили! Ой бідна я, сирота; цурається мене рідня моя: ніхто з Сірків і в хату не плюнув через отого чорногуза Проню!
Г о л о х в о с т и й (схоплюється, мов опечений). Хіба вам Сірки рідня?
С е к л и т а. Аякже, сестра рідна... А та носата — небога!
Г о л о х в о с т и й (набік). От влопався!
С е к л и т а. Якже, багатирі, запаніли! На бідний рід їм начхать тепер! А все через оту дурноголову!
Г о л о х в о с т и й (набік). Ну, пропав тепер, навіки пропав!
С е к л и т а (плаче). А мене не має не тільки за тітку, а навіть за наймичку, та ще кричить, що од мене гнилицями тхньоть, горілкою смердить! Така у мене небога! (Хлипа).
Г о л о х в о с т и й. Що його в світі божому робить? Просто вже й ума не приложу.
М а р т а. Та я б їй, отій вашій Проні!..
С е к л и т а. А ти ж думаєш як? С е к л и т а Лимариха їй подарувала? Ого! Не на таку напала! (Береться в боки). Та я отой носатий пенціон так одманіжила, так вишустрила на всі боки, що аж баньки повитріщали! Плюнула межи очі та й зацурала: ні я, ні Г а л я й ногою до смерті не будемо!
Г о л о х в о с т и й (набік). Слава богу, вони, значить, в сварці! Мов світ мені піднявся, аж од серця одлягло!
М а р т а. Авжеж, чиста сова!
У с т я . Чапля!
Г о л о х в о с т и й (підходить). Жаба кислоока!
Сєклита. А ти її знаєш?
Г о л о х в о с т и й. Та видів раз отого штурпака!
С е к л и т а. Вже іменно! Нехай її курка брикне!
У с т я . Хай її лунь вхопить.
М а р т а. Хай її п'ятниця свята покара!
Г о л о х в о с т и й. Холера на її голову!
С е к л и т а. Анахтема, анахтема, анахтема!
В с і (хором). Анахтема, анахтема, анахтема!
С е к л и т а. Пху на неї, та й годі!
В с і. Пху, пху, пху! На неї, сатану!
М а р т а. Годі, цур їй, пек! У с т я . Будемо веселі як перше!
С е к л и т а. Ну, лихом об землю! Гуляймо цілу ніч!
М е р о н і я. А мені на Печерськ!
С е к л и т а. К бісу! Гуляймо, поки ноги держуть, а то поснемо отут! Завтра неділя. Нікого не пущу!
(Чути оддалеку катеринку.)
Г о л о х в о с т и й. От якраз до ладу: явилась на виручку! Треба тут їх так замакітрити, щоб на завтра й ноги їдкидали! Закликати катеринщика ще! (Вибіга).
М а р т а. Е, тітко, в роду не без потвори! Є і в мене родичка... та... не хочеться тільки розказувати.
В с і. Та кажи, кажи! Чого жалувати таких псяюх!
М а р т а. Так стіни слухають!
Д е х т о. Та ми кочергами повигоним стіни ті з хати!
У с т я . Знаю я, про кого мова мовиться...
М а р т а. На злодієві шапка горить! Знає, про чиє кодло їде річ!
У с т я (схоплюється). Про наше кодло! Ну що ж, кажи!
М а р т а. Не чіпляйся, Усте, бо скажу, так і крикну на всю хату!
У с т я . Кричи, кричи, шелихвістко!
М а р т а. Не злякалась, псяюхо, не злякалась! Твій рід стоїть отут мені у печінках! Як уступила твоя сестра, Степанида, до брата в хату, то неначе братові й мені на шию наступила. Ви всі такі!
(Катеринка входить.)
У с т я (сікаючись). То й ми всі такі? То й я така?!
М а р т а. То й ти така й твоя мати була така!
У с т я (з кулаком). Яка ж була моя мати?
С е к л и т а. Та годі вам!
Д р у г і міщанки. Уже завелись!
(Катеринка заграла польку, і всі зразу втихомирились.)
ВИХІД XV
(Ті ж і к а т е р и н щ и к.)
В с і. Хто це музику найняв?
Г о л о х в о с т и й. Ето я; це я найняв, щоб Секлиті Пилиповні веселіші були іменини! Как маєте лаятись, давайте лучче гулять!
В с і (схоплюються). Давайте, давайте краще танцювати! От весело!
С е к л и т а. Авжеж, танцювати! Розступіться, куми мої милі: С е к л и т а Лимариха гуля!
(Всі розступаються, С е к л и т а посередині)
С е к л и т а (розставивши руки). Куми мої, голубки мої, С е к л и т а Лимариха гуля! (Почина танцювати).
Г о л о х в о с т и й (скида жилетку). Ех, мамзель, бонджур! Валяй метелиці! (Почина садити проти Секлити гопака). Усі. Ой на дворі метелиця, Чому старий не жениться?
М е р о н і я. Ой гріх, ой скушеніє! (Становиться і сама в коло).
(Завіса спада.)
Дія четверта
(Світлиця у Сірків, та ж, що і в 2-й дії.)
ВИХІД І
(X и м к а сама.)
X и м к а (прибира хату). Другим людям неділя, а тобі нема ні неділі, ні свята у цих хазяїв! Весілля, бач, справляють! Ще й не видано, й не чутно, щоб таке було хапане весілля: шити, мити, білити — завтра Великдень! Щось непевне... А тут через них і ніг під собою не чуєш: увесь двір підмела, ще й піском підсипай та травою труси, бо, бач, І івелика пані поїде вінчатись! Багато таких панів, та на греблю нікому! Он ще підлоги вигадала оливою мастити, та ще кадить заставить... А остобісіла вже вона мені, хоч би вже швидче йшла до дідька в болото!
ВИХІД II
(X и м к а й С і р к о.)
П р о к і п С в и р и д о в и ч . Піймай, Химко, собаку та прив'яжи на ланцюг, щоб часом не кинулась на кого та полатала литок.
X и м к а. Хіба я собака? Хіба в мене собачі ноги, щоб ще вам за псами ганяла?
П р о к і п С в и р и д о в и ч . Та й я не підбіжу. Ти молдша, у тебе й ноги прудчіші.
X и м к а. Підтоптала вже за вашими примхами, що хоч за плечі бери!
П р о к і п С в и р и д о в и ч . Та ну-бо, Химочко, піймай, будь ласка! Візьми шматок хліба, примани Рябка та й насядь!
X и м к а. Спасибі вам! Сідайте вже краще ви на його, коли вам нічого не шкода.
П р о к і п С в и р и д о в и ч . Та ходім і я поможу, тільки не лайся, та повідчиняй мені вікна й ворота, нехай люде дивляться!
X и м к а. Щоб поналазило їх і в двір, і в хату та щоб пообкрадали ще!
П р о к і п С в и р и д о в и ч . Ну, що ж робить! Один тому час, що й батько в плахті!
X и м к а. Ет! (Виходить).
ВИХІД III
(П р о н я сама.)
П р о н я (виходить у білій вінчальній сукні, у білих квітках, обвішана цяцьками). Аж не стямлюсь од радості, що таки, хвалити бога, діждалась свого свята! А який же гарний жених! Сиділа, сиділа, так зате ж висиділа! Образованний, модний, душка, чисто як огірочок! Як я улюбльона, аж горить у мене все всередині, а серце тільки — тьох, тьох! Не знаю вже, чи й доживу до вечора... Як я пригорну його, як... Ой, ой, як здумаю... Когда б только скоріще! (Закрива очі рукою). Ото-то будуть усі заздрити! А я так під руку з ним та на них тільки: пхе, пхе, пхе! А шлейфом шелесь, шелесь, шелесь! На Хрещатику такою паніею сяду; та все по-модньому, по-хранцюзькому... (Пішла по хаті і стала перед дзеркалом). Чи не вкоротив він мені шлейфа. Єй-богу, вкоротив, жидюга, вкрав! І казала ж мамі, щоб оддали на Хрещатику, так хіба ж з тією простотою зговориш! Ой лишенько, і це ж не по-модньому! Хто ж так високо талію робить? Ні плечей, ні грудей! А по моді усе должно бути на виставці! (Походжа павою) Пхе! Тут тільки тхне чимсь? Оливою од підлогів, пхе! Химко! Химко! Кади мені швидче по хатах, та більше, та поодчиняй вікна! Химко, Химко!
Г о л о с Х и м к и. Та чую, не позакладало...
П р о н я. Так повертайся ж швидче. Піти ще по двору проходитись, хай дивляться та губи кусають! (Виходить).
ВИХІД IV
(X и м к а й У с т я .)
X и м к а (входить з смолкою). Уже повіялась, шелепа! От уїлась! Хоч би вже тебе викурити оцим куривом!
У с т я (вбіга з кошиком). Добридень вам, з неділею будьте здорові! А де старі Сірки?
X и м к а. Та там десь колотяться...
У с т я . Чого ж то? А П р о н я де?
X и м к а. А, і не питайтесь!
У с т я . Чого це ваші до Секлити на іменини не прийшли? А там сватання було: просватали Галю за Голохвостого.
X и м к а. Тю на вас!
У с т я . Ти, дівко, не тюкай, а слухай! Пропили ми навіки Галю, а Г о л о х в о с т и й найняв катеринку та аж сюртука скинув, так вибивав тропака.
X и м к а. Брехня!
У с т я . Що ти мені брехню завдаєш? Стара вже я, дівко, щоб брехати; то, може, твоя мати брехала, як на лавці лежала!
ВИХІД V
(Ті ж і М а р т а.)
М а р т а (засапавшись). Добридень вам! А де ваші? (Глянувши на Устю). Уже випередила: от довгонога чапля! (До Химки). Чи ви знаєте, що С е к л и т а Лимариха заручила уже Галю з Голохвостим?
У с т я . А що, не казала? Брехня?
X и м к а. Та що це ви мелете? Про якого Голохвостого?
У с т я . Про Голохвостого — цилюрника, сина того, що за Канавою був!
М а р т а. Та він же один на весь Подол; другого Голохвостого немає!
X и м к а. Так той же самий Г о л о х в о с т и й сьогодні вінчається з Про нею!
У с т я і М а р т а (сплеснувши руками).