Гроза захопила Федька в полі зненацька. Поки він ішов курною дорогою посеред високого жита, шльопаючи босими ногами по гарячому піску, та уявляв, як будуть дякувати йому за теплі пиріжки з вишнями тато і Андрійко (особливо Андрійко, він дуже їх любить), і неодмінно покатають його за це на комбайні, із-за лісу, що синів ген праворуч, насунула чорна хмара, гримнув грім, і у стигле жито, на курну дорогу впали перші буйні краплі...
Читати повністю →У хату зайшла стурбована бабуся й забідкалася, що загинула велика біла кролиця, котра два дні тому навела кроленят
Зачувши це, Гафійка розплакалась.
— А як же кроленята? Як же вони без неї?
— Сама не знаю,— стенула плечима бабуся.
Саме цієї хвилини й порушила мовчанку кішка Сіра. Вона, мабуть, знудьгувалася в запічку зі своїм котеням, вийшла до господарів, а ті, бач, чимось заклопотані й не звертають на неї уваги. Тож і нагадала про себе голосним "н-н-я-ав".
— Чого тобі, Сіра?..
Повертаючись із школи додому, Валерка Сидоренко побачив поперед себе трьох семикласників — Женю Попика, Вітю Орлова й Колю Женченка. Всі вони жили в одному будинку з Валеркою, й він добре знав їх.
Хлопці йшли серединою тротуару, не звертаючи прохожим, і про щось, мабуть, сперечались, бо завзято розмахували один до одного руками.
Валерка наддав ходу й незабаром їх наздогнав...