Бабця спить
Ходить тиша в теплих капцях,
Задрімала в кріслі бабця.
А годинник цокотить:
Бабця спить, бабця спить.
Я навшпиньки вийду з хати,
Щоби їй не заважати...
Ходить тиша в теплих капцях,
Задрімала в кріслі бабця.
А годинник цокотить:
Бабця спить, бабця спить.
Я навшпиньки вийду з хати,
Щоби їй не заважати...
Як же край той зветься,
Де ти, хлопче, зріс,
Де твій дім, озерце,
Дитсадочок, ліс,
Де верхам синіти
Вічно вдалині,
Де найкращі в світі..
В'ЯЗАНЧИК У ДИТЯЧОМУ САДКУ
Василинка — новенька. А новенькі в перші дні завжди плачуть за мамами. Якщо і не плачуть, то нудьгують обов'язково.
Але промайне кілька днів — і новеньким вже не хочеться йти із дитячого садка додому. Але з Василинкою було складніше.
Минув цілий тиждень, а на віях у дівчинки все ще виблискують слізки.
"Треба познайомити її з В'язанчиком". — подумав Іванко.
В'язанчик охоче погодився познайомитись з дівчинкою...
БАБУСИНА ПІСНЯ
Карп'юки відправляли посилку з лікувальною травою для бабусі Марії.
— І мене відправте! — попросив В'язанчик у Йванкової мами. — Я припильную, щоб бабуся травичку настоювала і ліки вчасно пила.
Іванко похнюпився. Сумно йому буде без невгамовного товариша. Та що поробиш! Бабуся відмовилася лягати в лікарню. До них, у містечко, перебиратися не захотіла. Каже, що своя хата наймиліша. Мамі й таткові на роботу треба, а Йванкові — в дитсадок. Отже, що поробиш!....
З дідусем жену отару
Крізь вечірню теплу хмару...
В небі річка заблукала
І дощем на землю впала...