Присвячується моєму коханому Шоколадному Домовику
Сприяння злочину
— Ти хто така? — тремтячими губами прошепотів блідий хлопчик. Він стискав ковдру руками, тягнув її на себе, аж боліли нігті, хотів сховатися з головою, сподіваючись, що дівчинка йому лише ввижається. Так уже бувало: він просинався зі страхом, що в кімнаті хтось є, вкутувався щільніше в ковдру, забороняв собі дивитися в темряву, тремтів, але знову засинав, і все минало… Сьогодні забарився...
Читати повністю →