Гроза ударила над плотом...
Гроза ударила над плотом,
Розбурхався у небі грім,
А ми не кинули роботу
І не сховалися у дім.
Ми тільки починали жити,
На ноги зводилися ми...
Гроза ударила над плотом,
Розбурхався у небі грім,
А ми не кинули роботу
І не сховалися у дім.
Ми тільки починали жити,
На ноги зводилися ми...
До вас, які разом зі мною
Вчитесь перемагать в бою,
Що завтра вирушать до бою
За рідну землю, честь свою,
У кого дім за небозводом,
Де кат сваволить і гуля…
Та байдуже, хто звідки родом, –..
Запахло квітнем. Чорногузи
Летять до рідного Дніпра.
Добридень, німці і французи!
Я щиро зичу вам добра.
Позаду все: прокльони, шанці,
Розтерзаний боями світ...
Добридень вам, американці!..
День перший
Дістатись від Дніпра на літаку
До Фрейзера чи, скажем, Ніагари -
Це все одно, що із мого села
В село сусіднє — на волах ледачих...
Ой яка чудова українська мова
Де береться все це, звідкіля і як
Є в ній ліс-лісок-лісочок, пуща, гай, діброва,
Вір, дерелісок, чорноліс. Є іще байрак.
І така ж розкішна і гнучка, як мрія.
Можна "звідкіля" і "звідки", можна і "звідкіль"...
Нумо в ліс чи в поле з суєти мізерної,
До дубів дніпровських, тиші крайозерної,
Де первісне небо і луги первісні,
А з куща калини — солов'їна пісня.
Там для серця знайдем втіху і розраду...
А знайшли — зажуру і гірку досаду...
Батьку, ми ровесники з тобою.
Обірвав свинець твої літа.
Над твоєю двадцять третьою весною
Вічність проліта.
Розминулись ми навік з тобою.
Ти мене не бачив, я — тебе...
Коли погляну я навколо,
Я бачу села, бачу поле,
Вітчизну бачу я свою.
Чи то садок, чи тополина –
Усе це рідна Україна,
Яку я з горем впізнаю...