Арсен
Ірен Роздобудько
Арсен
Про що я думаю вночі
Доброго дня!
Або — ранку.
Чи — вечора.
А ще краще — доброї ночі!..
Роздобудько Ірен
Повні тексти творів
Винахідливі гноми
Дівчинка Оля не любила спати. Коли мама вкладала її до ліжка та цілувала, наказуючи: "Швидше засинай!", Оля заплющувала очі і... починала думати про цікаві речі.
Наприклад, позавчора вона міркувала про те, чи можна виростити у ванній з акваріумної рибки великого дельфіна, якщо добре її годувати. Вчора їй не давало заснути питання: звідки береться дощ? Сьогодні ж Оля дивувалася: чому це взимку з неба летять такі красиві сніжинки, а влітку — зацвітають квіти?..
Грайливий Вольфі (дитинство Вольфі Моцарта)
ЯК ВОЛЬФІ ВПЕРШЕ ПОЧУВ МУЗИКУ
Двісті п'ятдесят років тому, в січні, на маленьке австрійське містечко Зальцбург падав сніг...
Він був дрібний і такий рясний, ніби хтось сипав на землю цукор. Від цього все місто було схоже на вершковий торт...
Ось одної такої зимової днини в родині придворного музиканта Леопольда Моцарта народився хлопчик...
Дорога. Айрес
Фрагмент з повісті "Арсен"
Вийти довелося в районному центрі. Далі автобус не йшов. До села треба було діставатися іншим транспортом, але яким — я не знав. Зупинка, яку я пам'ятав з дитинства, була зруйнована, а металевий щит-вказівник із розкладом руху заіржавів і зігнувся навпіл. Я розгублено зупинився, міркуючи, що робити далі?
Невже доведеться повертати назад?
Дорога до села була неблизькою.
Я подумав, що зворотнім рейсом устигну дістатися додому раніше, ніж Юля повернется з роботи...
Жаринка з хатнього вогнища (дитинство Блеза Паскаля)
Це сталося за тої пори, коли не було комп'ютера, телевізора, телефона. їх просто ще ніхто не вигадав. Але ж комусь треба було бути першим!
Жив один хлопчик, котрий вигадав пра-пра-прадідуся того сучасного комп'ютера, на якому ти граєш в ігри чи дивишся мультики.
Звали його — Блез Паскаль. Народився він у Франції, у маленькому містечку Клермонті понад 380 років тому, коли ніхто й не підозрював про нинішні чудеса техніки...
Казка для кота Лукойє (дитинство Ганса Андерсена)
Хто був у Данії, той знає, які пронизливі й люті вітри віють тут узимку!
А мороз малює на вікнах чудернацькі візерунки. Якщо уважно придивитися до скла, то можна побачити, як срібними заметами мчить королівський візок із прив'язаними до нього санчатами, як над ним летить зграя білих лебедів, а під полозами розпускаються крижані квіти. А як у хаті ще й свічка горить, то здається, ніби ці малюнки на вікні — рухаються!
Куди ж мчить ця карета?
Куди летять білі лебеді?
Хто посадив ці квіти?..
Місцевість
Над Місцевістю висіли червоні хмари.
Коли в них влучали діти – з рогатки або просто – влучали, з них на дахи і вулиці осипався кармінно-коричневий пісок і ще довго скрипів на зубах, залишаючи присмак металу.
Ми в'їхали туди ввечері, коли хмари вже були до чорноти випалені низьким сонцем, крихкі, мов папір, котрий потримали над свічкою.
Авто, переїхавши пропускний пункт через міст, зведений над глибоченною кільцевою траншеєю, підстрибувало на латаній-перелатаній дорозі...
Пригоди на островi Клаварен
Ознайомчий фрагмент твору
Клава і Рено дають клятву. І бачать, як на берег висаджується... "знімальна група"
Рено викопала з вологого піску два великі черепахові яйця. Вхопила їх і помчала до дерева, де сиділа Клава.
— Бачиш, з голоду ми не пропадемо! — весело вигукнула вона, з усього розмаху падаючи в пісок поруч із подругою. — І прісна вода є! От обійдемо цей острів, а потім сядемо в свій човен, попливемо назад, до міста. Все буде добре...
Таємниця чорного капелюха (дитинство Чарлі Чапліна)
ЧЕРВОНІ ПАНЧОХИ
— Я не буду надягати ці противні панчохи! Через них мене всі на вулиці дражнять! — вередував хлопчик, сидячи на краю ліжка із залізними бильцями. Він аж підстрибував, і пружини старої ліжниці так само галасували, як і він.
— Не буду! Ні! Ні! Ні!
"Ні-ні, ні-ні, ні-ні!" — галасували пружини.
Матуся якраз підходила до сина, тримаючи в руках величезні яскраво-червоні вовняні панчохи.
— Чарлі, синку — лагідно вмовляла вона. — Але ж надворі вже холодно. А других панчіх немає.....
Що може пензлик? (дитинство Катрусі Білокур)
КІЛЬКА ЗАПИТАНЬ ВІД АВТОРА
...Що ти робиш, коли сідаєш малювати?
Звісно, ти береш білий аркуш паперу або альбом, розкладаєш олівці і фарби.
І ніхто тобі не заважає. Адже ти хочеш намалювати свою родину, будинок, садок, свою кицьку, дерева та сонечко на синьому небі. Або — червоний автомобіль чи невідоме королівство...
А що ти робиш, коли тобі не вистачає якоїсь барви?
Звісно, ти кажеш про це мамі або татові. Ви разом ідете до крамниці. І тобі купують фарби чи фломастери...
Дивіться також