Євген Якович Згарський (1834, Чертіж — 1892, Відень) — український письменник.
Син священика із села Чертіжа; освіту здобув у Львівському та Віденському університетах. Літературну діяльність Згарський почав в 1854 віршем "Бувай здоровий" у "Зорі Галицкій". У 1862 році Згарський видав дві поеми: "Святий вечір" (1862) і "Маруся Богуславка" (1863). Основний зміст їх взято з народних повір'їв і пісень. У газеті "Правді" (1867 і 1868) Згарський надрукував статті "Народня философія списана по народнім пословицям і приповідкам" і "Про залишки язичництва в піснях, казках і приказках", а також гумористичне оповідання "Отець Юрій". Збірка віршів Згарського вийшла в 1877 році.
Дотримувався народовських поглядів, у 1880-х роках примкнув до москвофілів.
Іван Франко називав Євгена Згарського визначним епічним поетом.
Досліджував галицький фольклор та історію. Основні роботи опублікував у виданнях Товариства імені Михайла Качковського:
Про народну філософію по прислів'ям (1867);
Про залишки язичництва в піснях, казках і приказках (1868);
Йосип II (1881);
Історія Галицької Русі (1881);