Народився 20 серпня 1921 року в родині вчителів в селі Оріховці, тепер Сквирського району Київської області. У 1939–1941 роках навчався в Українському комуністичному інституті журналістики у Харкові. У 1942 році закінчив факультет журналістики Казахського університету в Алма-Аті.
Брав участь у німецько-радянській війні. Член ВКП(б) з 1948 року.
Працював у редакціях обласних газет, у 1961–1963 роках був головним редактором Київської кіностудії художніх фільмів імені О. П. Довженка. У 1966–1969 роках — секретар правління Спілки письменників України, у 1981–1990 роках — правління Київської організації СПУ.
Могила Миколи Зарудного
Помер 25 серпня 1991 року в Києві.
Почав друкуватися від 1944 року. Перші п'єси написані в дусі часу, зокрема під впливом творчості О. Корнійчука. Успіх і головні риси драматургії Зарудного — конфлікт між високим, одухотвореним і приземлено-меркантильним — означила комедія "Веселка" (1958; Київ, 1962; Київ) і розвинулися у п'єсах "Мертвий бог" (1960; Київ), "Фортуна" (1964; Київ), "Рим, 17, до запитання" (1969; Київ), "Дороги, які ми вибираємо" (1971; Київ), "Пора жовтого листя" (1974; Київ) "Маестро, туш!" (1978; Київ), "Обочина", "Регіон" (обидві — 1981; Київ), "Бронзова фаза" (1985; Київ) та інших. Більшість п'єс — на теми сільського життя.
Автор повісті "Мої земляки" (1950; Київ), збірка оповідань "Світло" (1961; Київ), романів "На білому світі" (1967; Київ), "Уран" (1970; Київ), "Гілея" (1973; Київ).
За його сценаріями знято:
художні фільми: "Веселка" (1959, режисер М. Літус), "Стежки-доріжки" (1963, режисери О. Борисов, А. Войтецький), "Тут нам жити" (1973, режисер А. Буковський; всі — Київська кіностудія художнії фільмів імені О. Довженка);
фільми-спектаклі: "Чужий дім" (1968), "Рим, 17..." (1972), "Пора жовтого листя" (1974;), "Вірність" (1977), "І відлетимо з вітрами" (1978), "Тил" (1979). Всі студія "Укртелефільм".