Йосип Мартинюк – поет, історик, краєзнавець, самодіяльний художник, член Літературного об'єднання освітян Тернопілля, лауреат Всеукраїнського конкурсу "Бурштинове намисто" (2004).
Народився 6 листопада 1950 р. в с. Ценів на Тернопільщині. Після закінчення місцевої восьмирічки середню освіту здобув у Козівській середній школі №1.
Закінчив історичний факультет Івано-Франківського педінституту ім. В. Стефаника (нині – Прикарпатський університет). З 1973 р. – вчитель історії Конюхівської ЗОШ І-ІІІ ступенів. З проголошенням незалежності України 1991 р. Йосип Мартинюк з подвійною енергією вливається у вир громадського і політичного життя, вивчає і досліджує замовчувану історію сіл Ценева та Конюх, виступає з промовами на відновлених могилах УСС та вояків УПА, збирає раніше заборонені стрілецькі, повстанські, тюремні пісні, пише власні вірші, друкує статті "Боже, нам єдність подай", "Це наша історія", "Братання на багнетах". Займається дослідженням січового стрілецтва і національно-визвольних змагань ОУН-УПА.
Друкувався у збірниках "Лисоня" (1996), "Як ішли стрільці з Бережан" (1997), "Повстанські пісні" ч.ІІІ, в районній і обласній пресі, в альманасі "Освітянська скриня".
У 1999 р. за редакцією В. Подуфалого видав збірку пісень "Земле моя, Україно", співавтор, упорядник і видавець збірки "Мелодії рідної школи" (2010). Лауреат Всеукраїнського конкурсу "Червона калина" (Тернопіль, 2014).