Та дзвонить тривожно Софіївський дзвін.
За вільну державу, за волю народу
Під Крути рушає студентський загін.
Великій ідеї, високому чину,
Ніхто не злякався ворожих погроз.
Нас триста упало у битві кривавій,
Мов цвіт той весняний в тріскучий мороз.
Прости мене, мамо, не зміг я вернутись,
До твоїх, рідненька, вклонитися ніг.
Я з друзями в битві на станції Крути
За волю Вкраїни геройськи поліг.
Над нами калина похилена плаче,
Вже волі Вкраїни квітує розмай.
Згадай же про нас, український юначе,
Згадай, пом'яни і повік пам'ятай.