Валентин Остапович Речмедін, 12 лютого 1916 р. — 6 червня 1986 р. Був українським журналістом і письменником.
Він виріс у с. Андрушівка нинішнього Погребищенського району Вінницької області (провінція), де його батько був вчителем.
Після навчання в Уманському кооперативному технікумі він розпочав кар'єру журналіста в 1934 році у "Молодих Більшовиках" у Вінниці. У 1939 році він почав працювати у "Вільній Україні", а пізніше в "Ленінській молоді" у Львові.
Валентин залишився в Україні також після вторгнення Німеччини до Радянського Союзу влітку 1941 року. Пізніше він почав діяти в радянському партизанському русі у Вінницькій області. У партизанській групі редагував свою "Партізанську правду". Після війни йому було нагороджено орденом Червоної зірки.
Після Другої світової війни він переїхав до Києва, де працював у газетах "Радянська Україна", "Літературна Україна" (як заступник головного редактора) та "Культура і життя" (як головний редактор), а також журнал "Вітчизна" (заступник начальника редактор з 1963 р.).
Валентин почав писати романи після війни. Історії часто грунтувалися на власному досвіді під час війни. Він завжди писав українською мовою, але кілька книг перекладено російською мовою.
Валентин також був відомим драматургом та літературознавцем.
В одному з його літературних критиків Михайла Стельмаха, опублікованого в травні 1972 р., Речмедін зазначив: "Старше покоління бачить себе героями" Великої Рідни "," Кров людьми — не водяться "," Правда і Кривда "," Хліб і сила " "ті, хто мав свої душі, постраждали внаслідок катастрофи, бідності, працьовитості та несправедливості"
Бібліографія
* 1951 На верхівки
* 1958 Коли закипала кров
* 1960 Вітер з берегів юності
* 1960 Відчинив у світ я двері...
* 1961 Весняні грози
* 1962 Твій побратим. Романтична історія.
* 1965 Ходімо зі мною, сину!
* 1967 Дівчина в терновому вінку
* 1971 Вогонь баткових ран
* 1974 Народження Афродити
* 1975 Пора пізніх доріг
* 1979 За весную весна
* 1983 Навпереймі Долі
* 1986 Вибрані твори (Коли закипала кров і ходімо зі мною, сину!)