персонажів ставиться з розумінням переваг вільного розвитку людей перед насильством, оскільки воно "не має майбутнього, а коли й має, то вельми похмуре".
Враження від подорожей, завзято здійснюваних особливо на поч. 1880-х рр., відбили його мандрівні арабески "Поездка к пирамидам", "Поездка в Иерусалим" (1882), "На Арарат" (1883), "По Италии", "По Испании", "Из прекрасного далека" (1884) тощо. Гостював у Тарновських і М.Костомарова в Україні. Дискутуючи з П.Кулішем, випустив брошуру "За крашанку – писанка П.Ол. Кулішеві" (С.-Петербург, 1882). Часто кореспондував до "Зорі", у ній розповів про відзначення Шевченкових роковин 1886. Свої праці надавав також альманахам "Рада" 1882, "Степ" 1886 і "Складка" 1896 та 1897, збірникам "Ватра" 1887, "Квітка" 1890, "На вічну пам'ять Котляревському" 1904, "Літературно-науковому вістнику" та ін. Спілкувався з великим колом адресатів, серед яких – В.Александров, Б.Грінченко, О.Кониський, М.Лисенко, О.Русов, Є.Чикаленко.
1885 взяв відставку і під заголовком "Из жизни" репрезентував оповідання та новели "Под небом Украйны", "Поиграли с огнем", "Клиент литературного фонда", "За что же?". Оселився в Ростові-на-Дону (нині місто в РФ), але наїжджав до С.-Петербурга. Поділився спогадами про М.Костомарова, Т.Шевченка, М.Драгоманова. Розпочав белетризований життєпис М.Костомарова під назвою "Профессор Ратмиров" ("Книжки Недели", 1889, № 1–2), але зупинив його на вимогу вдови – А.Костомарової. Двотомником "Исторические пропилеи" 1889 етапно підсумував співробітництво з періодикою. Не обминув власних помилок, згадавши "Печать в провинции" зауваженням: "Від багато чого висловленого в цій статті теоретично, автор нині абсолютно відмовляється; одначе видає її знову тому, що писаного сокирою не вирубаєш: і усвідомлення минулих хиб не без користі й для відшукуваної правди". Сюди ж принагідно додав старий переклад споминів В.Шевченка. Обнародував уривки листів од рос. журналістів Г.Благосвєтлова й А.Краєвського ("Новости и Биржевая газета" 1893, "Новое слово" 1894).
Продовжив літ. діяльність різноманітними творами, поміж котрих "Беглый король", "Из прошлого", "Наш Одиссей" (всі 1887), "Тимош" (1889), "За чьи грехи ", "Замурованная царица" (обидва 1891), "Жертвы Вулкана" (1894), "Говор камней" (1895), "Железом и кровью" (1896), "Ирод", "Падение Иерусалима", "Прометеево потомство" (всі 1897), "Державный плотник" (1899), "Палій, воскреситель правобережної України" (1902), "Булава и бунчук", "Посаженая мать", "Вельможная панна" (усі 1903). Переклав українською казку Г.-К.Андерсена "Мати" для її петерб. видання 1894 двадцятьма двома мовами.
1896 написав інтродукцію до ілюстрованого видання "Кобзаря", розрахованого на укр. і рос. читачів. 1899 склав історію донського козацтва (див. Донські козаки) для багатотомника "Живописная Россия". 1901 подав низку критичних реплік на сторінках ростовської газ. "Донская речь", у петерб. ж. "Восход" почав друк "Между молотом и наковальней. Повесть из времен "Уманской резни"", проте процес було урвано суворим попередженням про подальші репресії. 1902 у газ. "Приазовский край" запропонував читачам повість "Ты победил" – про Танаїс.
Ініціював Товариство імені Т.Шевченка для допомоги нужденним уродженцям Південної Росії, що вчаться у вищих навчальних закладах Санкт-Петербурга, куди ввійшов до правління. 1898 головував у "Благодійному товаристві видання загальнокорисних та дешевих книг". Протестував проти пригнічення укр. к-ри, боровся з антисемітизмом. Організовував у С.-Петербурзі Шевченківські вечори (1880–1904), збирав пам'ятки.
Кавалер орденів св. рівноапостольного кн. Володимира 4-го і 3-го ст., св. Анни 3-го і 2-го ст. з імператорською короною, св. Станіслава 2-го ст.
Помер на курорті Кисловодськ (нині місто Ставропольського краю, РФ). Похований у Ростові-на-Дону.
Усенко П.Г.
Праці:
Собрание сочинений, т. 50. СПб., 1901–02
Полное собрание сочинений, т. 1–12. Пг., 1915
Полное собрание исторических романов, повестей и рассказов, т. 1–33. СПб., 1914
Твори, т. 1–2. К., 1958
Десятилетие русского земства: 1864–1875. СПб., 1877
К слову об историческом романе и его критике. "Исторический вестник", 1881, № 11
Н.И. Костомаров по моим личным воспоминаниям. "Новь", 1884, № 15–17
Исторические поминки по Николаю Ивановичу Костомарову. "Русская старина", 1885, № 6
Николай Иванович Костомаров в последние десять лет его жизни. Там само, № 12; 1886, № 2
Афоризмы. СПб., 1886
Автобіографія. В кн.: Ватра. Стрий, 1887
Ванька Каин. СПб., 1887
Нильский крокодил. СПб., 1887
Три были. СПб., 1888
Професор Ратміров. Львів, 1889
Супліка до Василя Лукича. "Зоря", 1893, № 1
Стара школа. "Дзвінок", 1893, № 3
Дві сестри. "Зоря", 1895, № 1–2
Сорока на лозі. Там само, № 7
Не дайте на поругу. Там само, № 17
Ще супліка до Василя Лукича. Там само, 1896, № 20
Дві долі. Львів, 1898
З минулого та пережитого. "ЛНВ", 1902, № 6
Про незабутнє. "ЛНВ", 1903, № 4
Кавказские курорты. СПб., [1909]
Напад на Січ. Павло Полуботок. Jersey City, 1915
Козак-нетяга. Вінніпег, 1917
Гайдамаки. Львів, 1933
Кум Иван. Регенсбург, 1947
Знамения времени. М., 1957
Сагайдачний. К., 1966
Москва слезам не верит. М., 1993
Кримська неволя. Сагайдачний. К., 1994
Гайдамаччина. Дніпропетровськ, 2004.
Література:
Цезар Білило [ Білиловський К. ] Українське сьвято у Петербурзі: Сороклїтній ювилей українського письменника Данила Лукича Мордовця. Львів, 1897
Михайловский Н.К. Литература и жизнь. "Русское богатство", 1900, № 9
Вільхівський [ Грінченко Б.Д. ] Палій, воскресытель правобережнои Украины: Историчне оповидання. Напысав Даныло Мордовець. 1902. Петерб. 180 стор. мала 80. "ЛНВ", 1902, т. 19
Быков П.В. Мордовцев. "Слово", 1905, 14 июня
Юбилей Д.Л. Мордовцева. "Исторический вестник", 1905, № 6
Данило Лукич Мордовцев. Там само, № 7
Ейзенбет И. Д.Л. Мордовцев. "Восход", 1905, № 25
Д.Л. Мордовцев. "Мир Божий", 1905, № 7
М.К. [ Комаров М. ] Меню Д. Мордовця. "Киевская старина", 1906, № 2
Полферов Я.Я. Из воспоминаний о Д.Л. Мордовцеве. "Исторический вестник", 1906, № 2
Юдин П. Мордовцевы в Саратове. "Исторический вестник", 1907, № 3
Кауфман А. Даниил Лукич Мордовцев. Там само, 1910, № 10
Глинский Б.Б. Среди литераторов и ученых. СПб., 1914
Краснянский М.Б. Уроженец Дона писатель Даниил Лукич Мордовцев. Ростов-на-Дону, 1914
Мордовцева-Александрова [ Олександрова-Мордовцева ]В.Д. М.І. Костомаров і його приятелі. "Україна", 1927, № 5
Її ж. Данило Лукич Мордовцев. Там само, 1930, № 1–2
Дорошкевич Г. Д. Мордовець як літературна і громадська постать (1830–1905). Там само, 1930, № 7–8
Лотоцький О.Г. Сторінки минулого, ч.2. Варшава, 1933
[ Евгеньев-Максимов В.Е. ] Д.Л. Мордовцев. В кн.: Литературное наследство, т. 51–52. М., 1949
Українські письменники: Біо-бібліографічний словник, т. 2. К., 1963
Прийма Ф.Я. Шевченко в отзывах Д.Л. Мордовцева. В кн.: Страницы истории русской литературы. М., 1971
Момот В.С. Даниил Лукич Мордовцев. Ростов, 1978
Пашаева Н.М. Мордовцев (Мордовець-Сліпченко). В кн. Славяноведение в дореволюционной России. М., 1979
Костылева Р.Д. Д.Л. Мордовцев – историк народных движений в России второй половины XVIII в. В кн.: Проблемы истории СССР, вып. 2. М., 1982
Франко І.Я. Зібрання творів, т. 36. К., 1982
Марголис Ю.Д. Т.Г. Шевченко и Д.Л. Мордовцев (к оценке исторических воззрений поэта в русской демократической журналистике 1860-х годов). "Вестник Ленинградского университета: История, язык, литература", 1985, № 9, вып. 2
Муренина Г.П. "Работою вы победите мир". В кн.: Саратовские друзья Чернышевского. Саратов, 1985
Листи до Тараса Шевченка. К., 1993
Єфремов С.О. Історія українського письменства. К., 1995
Бєляєв В.Г. Мордовець. В кн.: УЛЕ, т. 3. К., 1995
Милюков Ю.Г. Мордовцев. В кн.: Русские писатели, т. 2. М., 1996
Ординська В., Сікорська З. Творчість Т.Шевченка в оцінці Д.Л. Мордовця. В кн.: XXXII Шевченківська конференція, 20–22 травня 1998 року. Луганськ, 1998
Усенко П.Г. Мордовцев. В кн.: Энциклопедия жизни и творчества Н.И. Костомарова (1817–1886). К.–Донецк, 2001
Чикаленко Є.Х. Твори, т. 1. К., 2003
Грушевський М.С. Твори, т. 11. Львів, 2008