Уже наприкінці 50-х — у 60-х pp. XIX ст. її твори стають відомими російському, польському, чеському, сербському, болгарському, хорватському, німецькому, французькому читачеві, а у 70-х pp. перекладаються майже всіма найвідомішими європейськими мовами. Серед перекладачів були видатні письменники. Твори Марка Вовчка перекладав російською І. Тургенев, болгарською — Л. Каравелов, французькою. —' П. Меріме, естонською — Л. Койдула. Не випадково історична повість Марка Вовчка "Маруся" десятки разів перевидавалась у Франції і була нагороджена премією Академії Франції.
ОСНОВНІ ТВОРИ:
"Народні оповідання" ("Козачка", "Максим Гримач", "Три долі", "Два сини", "Ледащиця"), повісті "Інститутка", "Маруся".
ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА: 1. Бондар М. Особливості втілення художнього конфлікту в оповіданнях Марка Вовчка // Марко Вовчок. Статті і дослідження. — К., 1985.
2. Брандіс Є. Марко Вовчок. Повість. — К., 1975.
3. Гончар О. Марко Вовчок // Історія української літератури XIX століття: У 3 кн. — К., 1996. — Кн. 2.
4. Єфремов С Марко Вовчок: Школа Марка Вовчка // Єфремов С Історія українського письменства. — К., 1995.
5. Клочек Г. Анатомія добра і зла: Повість Марка Вовчка "Інститутка" // Українська мова та література. — 1998. — № 19.