Потім з'являється фантазія арктична — "Подорож і пригоди капітана Гаттераса" (1864-65).
Поки читачі разом із завзятим Гаттерасом повільно просувалися до Північного полюсу на сторінках "Журналу виховання і розваги", Жуль Верн створив фантазію космічну — "Із Землі на Місяць" (1865), відклавши продовження ("Навколо Місяця"), бо мав завершити до терміну давно задуманий та оголошений у журналі роман про кругосвітню подорож — "Пригоди Роберта Гранта". Цього разу роман без усякої фантастики виріс до трьох томів! Жуль Верн ще в рукописові змінив заголовок, і він став остаточним — "Діти капітана Гранта".
Працюючи щодня від зорі до зорі, з п'ятої ранку до сьомої вечора, він порівнює себе з першероном — ломовим конякою, котрий і відпочиває у своїй же запряжці. Надлишок нерозтрачених сил допомагає йому бадьоро тягти вгору до знемоги перевантажений віз.
Неухильно виконуючи умови договору — три книги на рік! — улітку 1866 року, спокушений перспективою розрахуватися зі старими боргами, Жуль Верн береться на замовлення Етцеля за додаткову працю — "Ілюстровану географію Франції". Використовуючи багато джерел, він устигає робити скрупульозний опис двох департаментів за тиждень, видаючи на-гора по 800 рядків — майже півтора друкованих аркуші на день. І це не враховуючи основної роботи — над третьою частиною "Дітей капітана Гранта", одного із найчудовіших романів, що він будь-коли створював. Вручивши видавцеві свій п'ятий роман, Жуль Верн вирішив об'єднати уже надруковані й ще не написані твори у загальну серію "Незвичайні подорожі".
Читачі "Журналу виховання і розваги" почали кругосвітнє плавання з 1866-го до 1868 року, коли роман "Діти капітана Гранта" вийшов окремим виданням і ще більше додав слави Жулю Вернові. У цьому романі кругосвітня подорож вільна від усякої фантастики. Дія розвивається винятково за законами внутрішньої логіки, без будь-яких зовнішніх пружин. Діти вирушають на пошуки зниклого безвісти батька. їхній батько — шотландський патріот, котрий не бажав примиритися з тим, що Англія поневолила Шотландію. На думку Гранта, інтереси його батьківщини не збігалися з інтересами англосаксів, і він вирішив заснувати вільну шотландську колонію на одному з островів Тихого океану. Чи мріяв він, що ця колонія колись доможеться державної незалежності, як це сталося зі Сполученими Штатами? Тієї незалежності, що неминуче рано чи пізно завоюють Індія й Австралія? Звичайно, він міг так думати. І легко припустити, що англійський уряд чинив капітанові Грантові перешкоди. Проте він підібрав команду й відплив досліджувати великі острови Тихого океану, щоб знайти підходяще місце для поселення. Така експозиція. Потім лорд Гленарван, однодумець капітана Гранта, випадково знаходить документ, що пояснює його зникнення. І таким чином, кругосвітня подорож мотивується волелюбними прагненнями героїв. А далі зіпсований документ поведе хибним слідом. Потім з'явиться вчений-усезнайка, себто француз Жак Паганель, секретар Паризького географічного товариства, почесний член ледве не всіх географічних товариств світу. Через його анекдотичну неуважність сюжетні хитросплетіння будуть ще більше ускладнюватися. Паганель потрібен не лише для пожвавлення дії. Ця людина — ходяча енциклопедія. Він знає абсолютно все. У закапелках його пам'яті безліч фактів, які він буде викладати при кожній зручній нагоді. Але наука не повинна відриватися від дії. Роман сповнений захопливих пригод. І разом з тим, він географічний, це свого роду цікава географія. Труднощі полягали в тім, щоб пізнавальні дані не відокремлювалися від тексту, щоб дія не могла без них просуватися. У таких випадках Жуля Верна завжди виручала його дивовижна винахідливість. "Парі Жака Паганеля і майора Мак-Наббса" (ч. 2, гл. 4) — типовий приклад белетризації наукової теми: історико-географічний екскурс, що займає цілий розділ, вростає в саму тканину оповіді. Згадаємо, як це зроблено. Мандрівники прибувають до Австралії. Географ повідомляє своїм супутникам, що з 1606 по 1862 рік дослідженням центральних областей і берегів Австралії займалося більше п'ятдесятьох експедицій. Майор Мак-Наббс висловлює сумнів. "Так я доведу вам! — вигукнув географ, який незмінно ставав дуже збудженим, коли йому суперечили". Укладено знамените парі: ставка — карабін "Пурдей, Моор і Діксон" проти підзорної труби фірми "Секретана". Паганель починає лекцію про історію досліджень Австралії. Він доводить свою правоту, назвавши імена сімдесятьох мандрівників. Інтерес слухачів Паганеля, а разом з ними і читачів, зростає усе більше в міру того, як перелік дослідників наближається до домовленої кількості. Подібні белетристичні прийоми Жуль Верн кожного разу варіює, коли йому необхідно ввести відступ з наукової чи історичної тематики. Він володіє умінням захоплювати читачів навіть такими, здавалося б, сухими предметами, як опис пристроїв і взаємодії деталей машин і технології обробки хімічного продукту. Секрет полягає в умінні зв'язувати в один сюжетний вузол успіх або невдачу будь-якого задуму героя з витвором його рук — роботою машини або отриманням того ж хімічного продукту ("Двадцять тисяч льє під водою", "Таємничий острів" і ін.).
У середовищі персонажів "Незвичайних подорожей" ми знаходимо представників усіх людських рас, що включає більшість націй, десятки національностей, народностей та племен. Галерея образів Жуля Верна, що включає кілька тисяч персонажів — населення цілого міста! — дивовижно багата за етнічним складом. У цьому відношенні з Жулем Берном не може зрівнятися ніякий інший письменник.
Його ворожість до расових забобонів виразно проступає навіть у самому виборі позитивних персонажів, що представляють поряд з європейцями й американцями народи колоніальних і залежних країн. Щоб далеко не ходити за прикладами, згадаємо, якою шляхетністю і чуттям людської гідності наділений південноамериканський індіанець Талькав.
Жуль Верн співчував пригнобленим народам. Викриття рабовласництва, колоніальних грабежів, винищувальних загарбницьких воєн — постійний мотив "Незвичайних подорожей". Сатиричні випади проти британської колоніальної політики ми знаходимо й у "Дітях капітана Гранта". Австралійський хлоп'як Толіне, який одержав у школі першу нагороду з географії, упевнений, що англійцям належить уся земна куля. "От як викладають географію в Мельбурні! — вигукує Паганель.— Подумати тільки: Європа, Азія, Африка, Америка, Океанія — усе, увесь світ належить англійцям! До дідька! При такому вихованні я розумію, чому тубільці підкоряються англійцям".
З найбільшим обуренням автор говорить про так звані резервації — найбільш упосліджені й глухі райони, відведені для корінного населення Австралії. "Опанувавши країну, англійці викликали на допомогу колонізації убивство. Жорстокості були неймовірні. Вони поводилися в Австралії так само, як у Індії, де загинуло п'ять мільйонів індусів, так само, як у Капській області, де з мільйона готтентотів збереглося тільки сто тисяч".
Пізнавальний матеріал, зосереджений у "Дітях капітана Гранта", як і в інших романах Жуля Верна, звичайно, не справив би такого враження, якби всі ці описи, міркування, екскурси не спліталися з намірами і справами героїв. Люди відрізняються тут незвичайною моральною чистотою, фізичним і щиросердим здоров'ям, цілеспрямованістю, зібраністю, не знають ні лицемірства, ні розрахунку. Сміливцям, які вірять в успіх своєї справи, вдається будь-який, найважчий задум. Товариш виручає товариша з халепи. Сильний приходить на допомогу слабкому. Дружба міцніє від суворих випробувань. Лиходіїв завжди викривають, і вони несуть покарання за свої злочини. Справедливість завжди тріумфує, мрія завжди здійснюється.
Образи вигаданих героїв виліплені так рельєфно, що запам'ятовуються на все життя. Скажімо, той же Жак Паганель — хто не знає цього дивака-вченого? Фанатик науки, "ходяча енциклопедія", він завжди пересипає серйозні міркування забавними жартами й смішними витівками. Йому властиве невигубне почуття гумору. Разом з тим він приваблює сміливістю, добротою., справедливістю. Підбадьорюючи своїх супутників, Паганель не перестає жартувати навіть у часи знегод, коли йдеться про життя і смерть. У романі це — центральна постать. Без неї розпалася б уся композиція. Поруч з ним — шотландський патріот Гленарван, який робить усе можливе й неможливе, щоб розшукати по ледь вловних слідах, свого волелюбного співвітчизника, капітана Гаррі Гранта. Сильним і мужнім характером, що розкривається в дії і загартовується в боротьбі із суворими випробуваннями, наділені й юні герої Жуля Верна. Один з них — Роберт Грант. Для гідного сина відважного шотландця цілком природним є щиросердий порив — викликати на себе переслідування вовків, щоб врятувати від загибелі своїх друзів.
Шляхетним і чесним людям, учасникам експедиції Гленарвана, протистоїть волоцюга й авантюрист Айртон, висаджений на безлюдний острів за свої злодіяння. Цей загублений острівець, що лежить на 153° західної довготи і 37° 1М південної широти, позначений на сучасних географічних картах як риф Марія-Тереза. Французи іменували його островом Табором. Звідси й неуважність Жака Паганеля, що забув другу назву острова. На Таборі, або рифі Марія-Тереза, жили нові Робінзони — капітан Грант із двома матросами. І тут же залишиться на самоті спокутувати злочини перед власною совістю його колишній боцман Айртон. Здичавілого Айртона згодом знайдуть колоністи, які створили зразкову трудову комуну на уявлюваному острові Лінкольні — у 15 милях від Табору. У романі "Таємничий острів" (1875) зводяться сюжетні лінії "Дітей капітана Гранта" і "Двадцяти тисяч льє під водою" (доля Немо).
Таким чином, усі три романи утворять трилогію — осяйну триглаву вершину в гірському ланцюзі "Незвичайних подорожей".
Твори Жуля Берна послугували справі цивілізації і прогресу в усьому світі. На його романах виховувалися покоління юних читачів. Окрилена наукою фантазія будила розуми для майбутньої діяльності. Видатні вчені, винахідники, мандрівники з вдячністю згадували, що юнацьке захоплення Жюлем Верном допомогло їм знайти покликання, а іноді навіть наштовхувало на відкриття.
Минуло кілька десятиліть.