Коли Циган дізнався про те, що сталося, то відчув заздрість. Він сказав, що знімальній групі слід було розповісти про Гришу Пасічного, якого знало все село (цей хлопець виступав у художній самодіяльності села). Циган сам бажав слави, звик завжди почувати головним, а тут Марусикові така честь випала. "Сашко Циган слухав, і на обличчі його мінялася, як то кажуть, ціла гама переживань: і здивування, і захоплення, і жаль, що його не було в цей час, і, не будемо приховувати, заздрість до Марусика".