Батьки зустріли хлопців зі сльозами, зойками і голосіннями. Навіть Семен Семенович, батько Марусика, одвернувся й витер сльозу. Циганів батько хотів насварити сина, але перехопив погляд дружини, крекнув, сів на мотоцикл і поїхав у бригаду. Хлопців не сварили, бо були раді, що з ними все добре, а також дорослі зрозуміли, що у всьому були винні самі.