З якою метою саме цей період найкраще висвітлено у творі?
Жартома, з іронією до себе і свого життя, з любов'ю до рідних і близьких автор розповідає про своє дитинство. Воно зображене в добродушному, жартівливому тоні. Оповідач жартує, що саме в дитинстві зрозумів, що стане письменником. Ще коли він малим розводив руками калюжу, батько сказав, що син писатиме. Хлопчик спілкувався з природою (колупання ямок на городі – у картоплі, коноплі, бур'янах). Після падіння з коня він "зрозумів, що я на щось потрібний, коли в такий слушний момент не вбився. Неясна ворухнулася в мене тоді думка: мабуть, я для літератури потрібний". Саме період дитинства оповідач згадує з ніжністю й теплом, хоч і жартує про багаточисленну родину своїх батьків ("За двадцять чотири роки спiльного їхнього життя, як тодi казали, послав їм Господь усього тiльки сiмнадцятеро дiтей…"), про походження своїх предків ("Батьків батько був у Лебедині шевцем і пив горілку. Материн батько був у Груні хліборобом і пив горілку"). Вишня іронізує над своїм "щасливим" дитинством, хоч було і багато приємних моментів ("Умови для мого розвитку були підходящі. З одного боку – колиска з вервечками, з другого боку материні груди. Трішки поссеш, трішки поспиш – і ростеш собі помаленьку"), і в родині Губенків любили дітей, жодна дитина не була зайвою й росла, як і сам Павло, в атмосфері добра та любові.