У творі згадано про низку подій, пов'язаних з національно-визвольною боротьбою українського народу у 1917-1921 роках. Після Лютневої революції в Російській імперії в Україні утворився альтернативний центр влади – Українська Центральна Рада, яка очолила національно-демократичну революцію в Україні. Рреволюція зазнала поразки, яка стала наслідком незгуртованості політичної еліти, незавершеності процесу формування нації.
Письменник іронізує із себе, коли згадує про національно-визвольні змагання: "Будував Україну. Бігав з Центральної ради в університет, а з університету в Центральну раду. Тоді до св. Софії, а з св. Софії до "Просвіти"… Хотілося, щоб і в війську бути, і в парламенті бути, і в університеті бути, і по всіх комітетах бути, і на національний фонд збирати, і пісень співати. Та куди вам? Де співають, – там і я! Де говорять, – там і я! Де засідають, – там і я! Державний муж, одне слово". За цими гумористичними міркуваннями приховане справжнє обличчя патріота, чітка громадянська позиція молодої людини, захопленої виром національно-визвольних змагань.