У післямові автор гумористично виклав нібито свої амбіційні причини написання цього твору. Мовляв, відомій людині краще написати автобіографію власноруч: "Я ж не певний, що як дуба вріжу, хтось візьметься за мою біографію... А так сам зробиш, – знатимеш уже напевно, що вдячні нащадки ніколи тебе не забудуть". Звісно, тут не обійшлося без притаманної Остапові Вишні іронії.