У вірші "Стояла я і слухала весну…" лірична героїня не просто слухає природу, а спілкується з нею як із персоніфікованим образом. У Вороного весна теж персоніфікована. І Українка, і Вороний використовують у своїй поезії інверсію, асонанси та алітерації. Весна у вірші Вороного викликає в ліричного героя оптимізм, він захоплюється красою природи, в його душі "гомонять-бринять пісні Голосні". У вірші Лесі Українки весна викликає в ліричної героїні дещо інші почуття. Вони дещо бентежні, бо весна їй "переспівала знов Те, що давно мені співали мрії". Тут простежується натяк на недосяжність щастя, втому від життєвих змагань. Весна нагадує ліричній героїні про "молодощі, радощі, надії", про все те, про що колись мріялось.